ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року Справа № 906/1538/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Поліщук П.Я. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Тангиян О.О.
за участю представників сторін:
позивача: адвокат Янчук М.О. (в режимі відеоконференції)
відповідача-1: не з`явився
відповідача-2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житомироблдрукарня"
на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 25.05.2026, повне рішення складено 03.06.2026,
у справі № 906/1538/25
за позовом Приватного підприємства "Житомироблдрукарня"
до:
1) Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради;
2) Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради
про усунення перешкод в користуванні орендованим майном та визнання діючим договору оренди приміщення
У грудні 2025 року Приватне підприємство "Житомироблдрукарня" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради та Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради про усунення перешкод в користуванні орендованим майном та визнання діючим договору оренди приміщення № 30 від 25.01.2021.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 25.05.2026 у справі № 906/1538/25 в задоволенні позову відмовив.
11.06.2026, через систему Електронний суд, позивач Приватне підприємство "Житомироблдрукарня", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, незважаючи на те, що фактично встановив відсутність належного припинення договору оренди № 30 від 25.01.2021;
- судом встановлено, що відповідачем не доведено дотримання передбаченої договором процедури дострокового припинення договору оренди, а також не встановлено обставин, які б свідчили про припинення договірних правовідносин у визначеному законом або договором порядку;
- позивач усунув порушення, на які посилався відповідач як на підставу для дострокового припинення договору, шляхом сплати відповідних платежів у строк, передбачений умовами договору;
- суд першої інстанції, з одного боку, фактично визнав відсутність належних правових підстав для припинення договору оренди, а з іншого боку - відмовив позивачу у захисті права користування орендованим майном;
- оскаржуване рішення містить внутрішню суперечність, оскільки мотивувальна частина рішення підтверджує наявність у позивача права користування орендованим майном та відсутність належного припинення договору, тоді як резолютивна частина залишає це право без ефективного судового захисту;
- суд першої інстанції помилково звів заявлену позовну вимогу про визнання договору оренди діючим до вимоги про встановлення юридичного факту, не врахувавши, що між сторонами існує реальний спір про право;
- відповідач офіційним листом повідомив позивача про припинення договору оренди, фактично поставив під сумнів існування орендних правовідносин та створив правову невизначеність щодо подальшої чинності договору;
- на думку скаржника, саме дії відповідача щодо заперечення чинності договору та обмеження доступу до орендованого майна зумовили необхідність звернення до суду з вимогою про усунення такої правової невизначеності;
- суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 5 ГПК України суд повинен захистити право у спосіб, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист порушеного права, а не обмежуватися формальною оцінкою словесного формулювання позовної вимоги;
- судом неповно з`ясовано обставини справи та не надано належної оцінки доказам, які підтверджують створення відповідачами перешкод у користуванні орендованим майном;
- матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачами дій щодо обмеження доступу позивача до орендованих приміщень, зокрема опломбування дверей, блокування доступу до окремих виробничих площ та встановлення додаткових замків;
- суд першої інстанції фактично ототожнив подальше відновлення доступу до приміщень із відсутністю самого порушення, тоді як подальше відкриття приміщень, зняття пломб або надання можливості потрапити до них підтверджує існування попереднього обмеження права користування;
- відповідачі не мали права самостійно, без рішення суду, виконавчого документа чи іншої передбаченої законом процедури, обмежувати доступ орендаря до переданого в оренду майна;
- суд не врахував, що спірні приміщення використовувалися позивачем для здійснення господарської діяльності, а тому блокування доступу до них безпосередньо впливало на можливість функціонування підприємства;
- висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
На підставі викладеного скаржник просить рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі № 906/1538/25 скасувати та постановити нове рішення, яким позов Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" до Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради та Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради про усунення перешкод у користуванні орендованим майном та визнання діючим договору оренди приміщення задовольнити повністю.
11.06.2026 апеляційну скаргу зареєстровано в суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.06.2026, для розгляду справи № 906/1538/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Поліщук П.Я., Тимошенко О.М.
Листом № 906/1538/25/2992/26 від 12.06.2026 матеріали справи витребувано у Господарського суду Житомирської області.
23.06.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 906/1538/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі № 906/1538/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.07.2026 о 10:00.
03.07.2026 (вх. № 5735/26), через систему Електронний суд, від Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ПП "Житомироблдрукарня" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі № 906/1538/25 залишити без змін.
06.07.2026 (вх. № 5742/26), через систему Електронний суд, від Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить, серед іншого, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Житомиробдрукарня" в повному обсязі, а рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі № 906/1538/25 залишити без змін.
Судове засідання 09.07.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Тимошенка О.М. з 29.06.2026 по 24.07.2026 включно. Учасників справи повідомлено про неможливість проведення судового засідання шляхом розміщення відповідної інформації на офіційній сторінці суду веб-порталу "Судова влада в Україні" (у розділі "Новини та події суду"), а також шляхом направлення довідки про неможливість проведення судового засідання до їх зареєстрованих електронних кабінетів.
27.07.2026 обставини, які унеможливили проведення судового засідання 09.07.2026, усунуто, тому ухвалою суду від 27.07.2026 справу № 906/1538/25 призначено до розгляду на 26.08.2026 о 15:00.
Ухвалою суду від 21.08.2026 задоволено заяву (вх. № 3973/26) представника Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" - адвоката Янчука М.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.08.2026 (вх. № 7148/26), через систему Електронний суд, від Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.
У судове засідання 26.08.2026 з`явився представник позивача. Відповідач-1 та відповідач-2 не забезпечили участі своїх повноважних представників. Про час та дату судового засідання заявник повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомляли.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалами суду від 25.06.2026 та від 27.07.2026 явка представників сторін в судове засідання 26.08.2026 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.
В судовому засіданні 26.08.2026 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
25.01.2021 між Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради (надалі за текстом - Орендодавець, відповідач-1), Комунальним підприємством по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради (надалі за текстом - Балансоутримувач, відповідач-2) та Приватним підприємством "Житомироблдрукарня" (надалі за текстом - Орендар, позивач) укладено договір оренди нерухомого майна № 30 (надалі за текстом - Договір) /т. 1, а.с. 17-22/, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у п. 6 Умов, а саме: нежилі приміщення на другому поверсі в будівлі за адресою: м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17 (буд. Б), загальною площею 572,2 кв.м, вартість якого становить 1 630 713,00 грн без ПДВ.
Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата становить суму, визначену у п. 9 Змінюваних умов договору, а саме розмір орендної плати за базовий місяць листопад, визначений відповідно до Методики розрахунку орендної плати, становить 5 435,71 грн без ПДВ (4 % від ринкової вартості об`єкта оренди, яка становить 1 630 713 грн без ПДВ згідно звіту про оцінку майна станом на 30.11.2020). Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця згідно наданого рахунку до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди. Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків орендодавця. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Відповідальність у разі отримання та/або неотримання рахунків несе орендар (пункти 3.3, 3.4 Договору).
За змістом пунктів 4.3, 12.12 Договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Відповідно до пункту 12.1 Договору, цей договір діє 2 роки 11 місяців з дати набрання ним чинності (з 25.01.2021 по 24.12.2023). Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (пункт 12.1 Договору).
Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці (підпункт 12.7.1 пункту 12.7 Договору).
Згідно з пунктом 12.8 Договору, про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, Орендодавець або Балансоутримувач повідомляє Орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститися опис порушення і вимога про його усунення у строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем або Балансоутримувачем контролю за використанням Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти Орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна.
Якщо протягом встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендаря про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця. У листі зазначаються підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.
Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надсилання Орендодавцем або Балансоутримувачем Орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає Орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу Орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця.
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений відтиском їх печаток /т. 1, а.с. 22 на звороті/.
25.01.2021 між Комунальним підприємством по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради та Приватним підприємством "Житомироблдрукарня" складено акт приймання-передачі майна, за яким балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 572,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17 (буд. Б). Стан орендованого майна визначено як задовільний /т. 1, а.с. 23/.
В подальшому 08.10.2025 відповідач-1 направив позивачу лист-вимогу № 15 про усунення порушень, у якому зазначив про наявність заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 31 770,56 грн та повідомив, що у разі неусунення порушень щодо сплати простроченої орендної плати договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця відповідно до п.п. 12.7, 12.7.1 договору /т. 1, а.с. 57-59/.
Листом № 18 від 16.10.2025 відповідач-1 повідомив позивача про дострокове припинення договору оренди, вказавши, що договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання цього листа /т. 1, а.с. 60-62/.
Відповідно до листа № 16 від 22.10.2025 позивач повідомив орендодавця про несвоєчасне отримання листа-вимоги від 08.10.2025 та просив продовжити строк для усунення порушень та зазначивши про намір сплатити заборгованість, одночасно вказавши на обмеження доступу до орендованого приміщення балансоутримувачем у період з 24.12.2024 по 03.09.2025 та просив врахувати ці обставини при нарахуванні орендної плати /т. 1, а.с. 13/.
Листом № 30 від 24.10.2025 відповідач-1 повідомив відповідача-2 про припиненням договору № 30 від 25.01.2021 з 24.10.2025 та вказав на необхідність вжиття заходів щодо повернення орендованого майна орендарем балансоутримувачу /т. 1, а.с. 78, 79/.
29.10.2025 відповідачем-2 складено акт про відмову від підписання актів про повернення майна, яким зафіксовано факт відмови позивача від підписання відповідних документів, що підтверджують повернення майна /т. 1, а.с. 72/.
23.10.2025 та 24.10.2025, згідно з платіжними інструкціями № 2.370362179.1 та № 1.369324785.1, позивач здійснив перерахування коштів на користь відповідача-1 в загальному розмірі 95 190,00 грн з призначенням платежу "оплата за оренду ПП "Житомироблдрукарня" код ЄДРПОУ 37151728" /т. 1, а.с. 16/.
В подальшому 06.11.2025 позивач направив відповідачу-1 лист № 18, в якому виклав свою незгоду з діями орендодавця щодо дострокового припинення договору оренди та зазначив, що лист від 08.10.2025 отриманий та зареєстрований позивачем 20.10.2025, а порушення усунуто в межах 5-денного строку, а саме 23.10.2025, тому у орендодавця відсутні підстави для дострокового припинення договору /т. 1, а.с. 9/.
Не погоджуючись із достроковим припиненням договору оренди № 30 від 25.01.2021, вважаючи такі дії відповідачів неправомірними та такими, що створюють перешкоди у користуванні орендованим майном, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні орендованим майном та визнання договору оренди приміщення № 30 від 25.01.2021 діючим.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі № 906/1538/25 відмовлено у задоволенні позову.
Вказане рішення мотивоване тим, що, хоча у орендодавця були підстави для ініціювання процедури дострокового припинення договору у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати орендної плати, однак відповідачем-1 не доведено дотримання погодженого сторонами порядку реалізації такого права, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати договір оренди № 30 від 25.01.2021 припиненим у порядку, передбаченому пунктами 12.7, 12.8 договору.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про визнання договору діючим не є належним та ефективним способом захисту, а вимога про усунення перешкод у користуванні майном є необґрунтованою, оскільки на час розгляду справи існування таких перешкод не доведено, а попередні обмеження доступу мали тимчасовий характер та були усунуті.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення, що перебуває у комунальній власності.
Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
При цьому колегія суддів зазначає, що питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Так підпунктом 12.7.1 пункту 12.7 Договору передбачено право орендодавця достроково припинити договір, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати перевищує плату за три місяці.
Водночас у пункті 12.8 Договору сторони окремо визначили порядок реалізації орендодавцем такого права, а саме:
- про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, Орендодавець або Балансоутримувач повідомляє Орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститися опис порушення і вимога про його усунення у строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем або Балансоутримувачем контролю за використанням Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти Орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна;
- якщо протягом встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендаря про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця. У листі зазначаються підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення;
- договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надсилання Орендодавцем або Балансоутримувачем Орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає Орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу Орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця.
Отже зі змісту пункту 12.8 Договору вбачається, що саме по собі встановлення орендодавцем факту прострочення сплати орендної плати не є достатнім для дострокового припинення договору. Таке припинення можливе лише у разі, якщо орендар після отримання відповідної вимоги не усуне порушення протягом установленого договором строку.
При цьому у випадку прострочення сплати орендної плати орендарю надається п`ять робочих днів саме з дати реєстрації листа для усунення порушення, і лише після закінчення цього строку та за умови, що порушення продовжує існувати, орендодавець набуває право направити лист про дострокове припинення договору.
Таким чином, передбачена пунктом 12.8 Договору процедура має послідовний характер та передбачає настання кожного наступного етапу лише за умови невиконання орендарем вимог попереднього: спочатку - належне повідомлення про порушення і надання строку для його усунення, і лише у разі неусунення порушення після спливу цього строку - направлення повідомлення про дострокове припинення договору.
З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати орендної плати, 08.10.2025 відповідач-1 направив на адресу орендованого позивачем майна лист-вимогу № 15 про усунення порушень, у якому зазначив про заборгованість у розмірі 31 770,56 грн та попередив про можливість дострокового припинення договору у разі її непогашення.
Водночас, як правильно зазначив місцевий господарський суд, матеріали справи не містять доказів направлення листа-вимоги від 08.10.2025 на адресу електронної пошти позивача та за місцезнаходженням орендованого майна у порядку, визначеному пунктом 12.8 Договору.
Більше того, матеріали справи не містять відомостей про дату реєстрації позивачем листа-вимоги від 08.10.2025, з якою пункт 12.8 Договору пов`язує початок перебігу п`ятиденного строку для усунення порушення.
Натомість позивач стверджує, що зазначений лист ним було отримано та зареєстровано 20.10.2025, а доказів, які б спростовували ці твердження та підтверджували його реєстрацію у більш ранню дату, відповідачем-1 не надано.
Разом з тим, незважаючи на відсутність відомостей про дату реєстрації позивачем листа-вимоги № 15 від 08.10.2025, відповідач-1 вже 16.10.2025 направив позивачу лист № 18 про дострокове припинення договору.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач 23.10.2025 та 24.10.2025 здійснив на користь орендодавця платежі у загальному розмірі 95 190,00 грн, а листом від 06.11.2025 повідомив відповідача-1 про погашення заборгованості в межах п`ятиденного строку, який, за твердженням позивача, розпочав свій перебіг з дати реєстрації листа-вимоги 20.10.2025.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність дотримання відповідачем-1 погодженої сторонами процедури дострокового припинення договору, а тому відсутні підстави вважати його припиненим у порядку, передбаченому пунктами 12.7, 12.8 Договору.
Разом з тим, незважаючи на недотримання погодженої сторонами процедури дострокового припинення договору, відповідач-1 вважав його припиненим та вчиняв дії, спрямовані на повернення орендованого майна.
Так, листом від 24.10.2025 відповідач-1 повідомив відповідач-2 про припинення договору з цієї дати та необхідність вжиття заходів щодо повернення орендованого майна, після чого 29.10.2025 відповідачем-2 було складено акт про відмову позивача від підписання актів повернення майна.
Наведені обставини свідчать, що між сторонами виник спір щодо існування орендних правовідносин та права позивача на подальше користування майном за договором, оскільки відповідач-1 такого права не визнає та вважає договір припиненим.
Отже, право позивача на користування орендованим майном, яке виникло на підставі договору оренди приміщення № 30 від 25.01.2021, є оспорюваним та не визнається відповідачем-1, а тому підлягає судовому захисту.
Водночас наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки суд повинен також встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту такого права та характеру його порушення і чи є він ефективним в розумінні статей 15, 16 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України закріплює право особи звернутися до суду за захистом її майнового чи немайнового права та інтересу.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (аналогічний висновок міститься у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обрав спосіб захисту у формі визнання договору оренди приміщення № 30 від 25.01.2021 діючим.
Колегія суддів зазначає, що у постанові від 01.02.2024 у справі № 916/3389/22 Верховний Суд вказав, що вимога про визнання діючим договору за своєю правовою природою є вимогою про визнання (встановлення) юридичного факту (тобто факту, який має юридичне значення), у вигляді визнання договору діючим, а підтвердження (визнання) чи, навпаки, непідтвердження факту не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів і не може здійснюватися як результат розгляду відповідної позовної вимоги. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 зі справи № 904/4644/20.
При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє твердження скаржника про те, що наявність між сторонами реального спору щодо чинності договору виключає можливість кваліфікації заявленої вимоги як такої, що спрямована на встановлення юридичного факту, оскільки сам по собі спір щодо існування договірних правовідносин не змінює правової природи обраного позивачем способу захисту.
Тому встановлення судом того, що договір не був належним чином припинений, не зумовлює необхідності задоволення окремої вимоги про визнання його діючим, оскільки відповідна обставина є складовою правової оцінки спірних правовідносин, а не самостійним способом захисту цивільного
У цій справі фактичне невизнання права позивача пов`язане з одностороннім волевиявленням відповідача-1 про дострокове припинення договору, оформленим листом № 18 від 16.10.2025.
Отже належний спосіб захисту мав бути спрямований саме на усунення правових наслідків такого волевиявлення, а не на встановлення факту чинності договору.
При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на статтю 5 ГПК України, оскільки передбачена цією нормою можливість визначення судом ефективного способу захисту реалізується відповідно до викладеної у позові вимоги та не наділяє суд правом самостійно змінювати предмет позову.
За таких обставин висновок місцевого господарського суду про неналежність обраного позивачем способу захисту є правильним, а відповідні доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення у цій частині.
Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні орендованим майном колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Колегія суддів зазначає, що вимога про усунення перешкод у користуванні майном спрямована на припинення триваючого порушення, а однією з умов застосування такого способу захисту є існування відповідних перешкод на момент звернення особи до суду. При цьому з такою вимогою може звертатися не лише власник, а й титульний володілець майна (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2026 у справі № 914/2509/25).
Судом встановлено, що позивач у листі від 22.10.2025 зазначав про обмеження балансоутримувачем доступу до орендованого приміщення у період з 24.12.2024 по 03.09.2025, тоді як із позовом у цій справі він звернувся лише у листопаді 2025 року.
Натомість сам по собі факт існування у минулому перешкод у користуванні орендованим майном не свідчить про наявність підстав для задоволення вимоги про їх усунення, якщо на момент звернення до суду такі перешкоди фактично припинили існувати.
Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що станом на момент звернення до суду перешкоди у користуванні орендованим майном продовжували існувати.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні орендованим майном.
При цьому доводи апеляційної скарги про те, що подальше відновлення доступу до приміщень підтверджує факт попереднього порушення права позивача, не спростовують зазначеного вище висновку місцевого господарського суду, оскільки заявлений спосіб захисту спрямований на припинення існуючих перешкод, а не на констатацію неправомірності дій, які мали місце у минулому.
Згідно з статтями 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з статтею 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище в сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 у справі № 906/1538/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 25 травня 2026 року у справі №906/1538/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 906/1538/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повну постанову складено "27" серпня 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Поліщук П.Я.
Суддя Тимошенко О.М.