УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
Справа № 906/1538/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю. Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства «Житомироблдрукарня»
на рішення Господарського суду Житомирської області від 25 травня 2026 року (суддя Сікорська Н.А.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., судді: Поліщук П.Я., Тимошенко О.М.)
у справі №906/1538/25
за позовом Приватного підприємства «Житомироблдрукарня»
до 1. Комунального підприємства «Агенція з питань регіонального розвитку» Житомирської обласної ради, 2. Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради
про усунення перешкод у користуванні орендованим майном та визнання діючим договору оренди приміщення,
ВСТАНОВИВ:
09 вересня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «Житомироблдрукарня» (далі - ПП «Житомироблдрукарня», скаржник), в якій скаржник просив рішення Господарського суду Житомирської області від 25 травня 2026 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2026 року у справі №906/1538/25 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити повністю. Також скаржник просив відстрочити йому сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 9 689,60 грн до 01 жовтня 2026 року. У системі «Електронний суд» документ сформовано 08 вересня 2026 року.
Ухвалою від 21 вересня 2026 року Верховний Суд зазначену касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зокрема, Суд виходив з того, що адвокат Янчук Максим Олександрович, який підписав та подав касаційну скаргу не надав доказів того, що ПП «Житомироблдрукарня» надало йому повноваження на вчинення таких процесуальних дій в інтересах Підприємства.
24 вересня 2026 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» касаційна скарга Приватного підприємства «Житомироблдрукарня» на рішення Господарського суду Житомирської області від 25 травня 2026 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2026 року у справі №906/1538/25 надійшла повторно. До касаційної скарги надано ордер АМ №1229672 на надання правничої допомоги, яким адвоката Янчука Максима Олександровича уповноважено представляти ПП «Житомироблдрукарня» у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду без обмеження повноважень адвоката, а також касаційну скаргу, в якій скаржник просить поновити йому строк на касаційне оскарження судових рішень у справі №906/1538/25, яка фактично є клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 вересня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Булгакова І.В., Колос І.Б.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Стосовно судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Предметом позову справі №906/1538/25 є вимога ПП «Житомироблдрукарня» про усунення перешкод у користуванні орендованим майном та визнання діючим договору оренди приміщення, тобто дві вимоги немайнового характеру.
Скаржник оскаржує до Верховного Суду рішення Господарського суду Житомирської області від 25 травня 2026 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2026 року у справі №906/1538/25 у повному обсязі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Абзацом другим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з частиною третьою статті 4 зазначеного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи викладене, судовий збір за подання цієї касаційної скарги має бути сплачений з урахуванням ціни позову за 2 вимог немайнового характеру і складає 9 689,60 грн (3 028,00 грн * 2 * 200 % * 0,8).
Проте скаржник до касаційної скарги не додав доказів, що підтверджують сплату судового збору в установлених законом порядку та розмірі.
Натомість, скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, вказавши, що на момент подання касаційної скарги Підприємство перебуває у складному фінансово-економічному становищі та не має фактичної можливості одноразово сплатити суму судового збору без істотного негативного впливу на поточну господарську діяльність підприємства.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі №912/1061/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 925/1293/19, з урахуванням висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ від 09 жовтня 2025 року у справі «Король та інші проти України» (Korol and Others v. Ukraine, заява № 82560/17), наголосила на тому, що висновок судів про неможливість застосування Закону України «Про судовий збір» до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» (Kniat v. Poland) від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26 липня 2005 року, пункти 63, 64).
Дослідивши матеріали касаційної скарги Суд встановив, що доводи скаржника про складне фінансово-економічне становище та відсутність фактичної можливості одноразово сплатити суму судового збору не підтверджені доказами, хоч скаржник і зазначає у скарзі про їх надання.
У зв`язку із наведеним відсутні підстави для задоволення клопотання ПП «Житомироблдрукарня» про відстрочення сплати судового збору.
Оскільки до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, і у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, Суд зазначає про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху.
Стосовно підстав касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі зазначає, що ПП «Житомироблдрукарня» оскаржує судові рішення у справі №906/1538/25 з підстав, передбачених пунктами 1, 2 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:
- за пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки Суд апеляційної інстанції застосував статті 15, 16 ЦК України та статті 2, 5, 14 ГПК України без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі №910/2389/23, від 13 травня 2026 року у справі №456/252/22, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17;
- за пунктом 2 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки є необхідність відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № 916/3389/22, якщо Верховний Суд дійде висновку, що зазначений правовий висновок охоплює і правовідносини справи №906/1538/25.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Отже, Суд перевіряє судові рішення попередніх інстанцій виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги і не наділений повноваженнями самостійно визначати підставу касаційного оскарження судових рішень. Таким чином посилання скаржника на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №916/3389/22, лише у випадку, якщо суд касаційної інстанції вважатиме його застосовним до спірних правовідносин, є неприпустимим, оскільки такі підстави має чітко визначити і викласти саме заявник касаційної скарги.
Отже, скаржник не виконав вимог частини другої статті 290 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Компанії без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення недоліків шляхом:
- подання оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 689,60 грн за реквізитами, які зазначені на веб-сайті Верховного Суду у розділі «Платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях», із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга);
- подання уточнень підстав касаційного оскарження, в яких чітко зазначити підстави, передбачені абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема стосовно подання касаційної скарги на підставі пункту 2 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України та необхідності відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №916/3389/22.
Верховний Суд звертає увагу на те, що оскільки частиною першою статті 298 ГПК України передбачено право особи, яка подала касаційну скаргу, доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, скаржнику в уточненнях до касаційної скарги не надається право наводити підстави касаційного оскарження, які не наводились ним у касаційній скарзі.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 25 травня 2026 року та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2026 року у справі №906/1538/25 буде вирішено після усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Житомироблдрукарня» про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Житомироблдрукарня» на рішення Господарського суду Житомирської області від 25 травня 2026 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2026 року у справі №906/1538/25 залишити без руху.
3. Надати Приватному підприємству «Житомироблдрукарня» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
4. Роз`яснити скаржникові, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Л. Власов