УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 380/20999/23
адміністративне провадження № К/990/38745/26
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення різниці за військове звання, зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- стягнути із військової частини НОМЕР_1 різницю суми за військове звання, посадового окладу за період з 30 січня 2020 року по 11 серпня 2021 року у розмірі 61 898,54 грн та грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби у розмірі 10 509,50 грн;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням, за весь час затримки виплати - за період з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати недоплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 різниці у розмірі грошового забезпечення, нарахованому на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/13409/22 за період з 30 січня 2020 року по 11 серпня 2021 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недотримане ним грошове забезпечення за період проходження військової служби з 30 січня 2020 року по 11 серпня 2021 року, яке донараховане на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/13409/22 в розмірі 61898 (шістдесят одну тисячу вісімсот дев`яносто вісім) грн. 54 коп.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з врахування перерахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/13409/22 грошового забезпечення.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з врахування перерахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/13409/22 грошового забезпечення та з урахуванням вже виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №380/20999/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення різниці за військове звання, зобов`язання вчинити дії, на підставі частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
17 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 , в якій скаржник просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4);
у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Проте, скаржник належним чином не обґрунтовує у чому полягає порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення різниці за військове звання, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
.
Суддя А.Г. Загороднюк