УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №380/20999/23
адміністративне провадження № К/990/40988/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення різниці за військове звання, зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- стягнути із військової частини НОМЕР_1 різницю суми за військове звання, посадового окладу за період з 30 січня 2020 року по 11 серпня 2021 року у розмірі 61 898,54 грн та грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби у розмірі 10 509,50 грн;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням, за весь час затримки виплати - за період з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати недоплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 різниці у розмірі грошового забезпечення, нарахованому на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/13409/22 за період з 30 січня 2020 року по 11 серпня 2021 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недотримане ним грошове забезпечення за період проходження військової служби з 30 січня 2020 року по 11 серпня 2021 року, яке донараховане на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/13409/22 в розмірі 61898 (шістдесят одну тисячу вісімсот дев`яносто вісім) грн. 54 коп.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з врахування перерахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/13409/22 грошового забезпечення.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з врахування перерахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №380/13409/22 грошового забезпечення та з урахуванням вже виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №380/20999/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення різниці за військове звання, зобов`язання вчинити дії, на підставі частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
17 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 , в якій скаржник просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2026 року касаційну військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення різниці за військове звання, зобов`язання вчинити дії, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
02 вересня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, а справу направити на для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2026 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення різниці за військове звання, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху.
Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: (1) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин; (2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким обґрунтуванням того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; (3) документу про сплату судового збору.
Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено, а у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині виконання вимог статті 330 КАС України, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
24 вересня 2026 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху від скаржника надійшла уточнена касаційна скарга та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку скаржником зазначено, що ухвалою Касаційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. Проте, військову частину НОМЕР_1 не позбавлено права на повторне звернення з касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду у даній справі. З метою захисту свої прав та запобіганню затягуванню процесу, військова частина НОМЕР_1 знову в найкоротший термін (після надходження коштів від вищого командування для сплати судового збору) подала повторну касаційну скаргу від 02 вересня 2026 року. Скаржник зазначає, що вживає заходів для запобіганню затягування судового процесу та активно бере участь у розгляді даної справи.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску процесуального строку, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України. Разом із тим сам по собі факт пропуску строку не є безумовною підставою для відмови у судовому захисті, оскільки за наявності поважних причин та належного їх підтвердження такий строк може бути поновлений.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справ № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Отже, дотримання строку звернення до суду є обов`язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне наслідки, встановлені статтею 123 КАС України. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об`єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. Установлення таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин і належного відправлення правосуддя та не заперечує сутності права на судовий захист, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 та від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21 зазначала, що встановлення скороченого строку звернення до суду в спорах щодо публічної служби спрямоване на забезпечення юридичної визначеності та якнайшвидшого поновлення прав добросовісного позивача, а тому саме по собі не порушує сутності права на доступ до суду.
Положення КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Так, аналізуючи зазначені заявником підстави, які він вважає поважними причинами поновлення пропущеного процесуального строку, Судом установлено, що повний текст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції складено 30 липня 2026 року, а касаційну скаргу вперше подано 17 серпня 2026 року.
Зокрема, згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду касаційну скаргу, ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2026 року, повернуто особі, що її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 31 серпня 2026 року) доставлена в Електронний кабінет представника скаржника 31 серпня 2026 року о 20 год 00 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
02 вересня 2026 скаржник вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У контексті наведеного, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу скаржника, що розглядувана касаційна скарга судом касаційної інстанції не залишалась без руху з підстав несплати судового збору, відтак, доводи скаржника щодо неналежного фінансування відповідача не можуть слугувати підставою для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло майже два місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Таким чином, скаржником не усунено недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2026 року в частині обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення різниці за військове звання, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько