ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року Справа №160/16094/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу,-
УСТАНОВИВ:
10.06.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.02.2026 за №430 Про результати проведення службового розслідування відносно ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.11.2025 №5347 було призначено службове розслідування стосовно лейтенанта ОСОБА_1 . 31.01.2026 було складено та затверджено акт службового розслідування, яким комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 порушень військової дисципліни та матеріальної шкоди державі. Позивач не погоджується з даним висновки та вважає його передчасними, неповними, необ`єктивними, юридично необґрунтованими та такими, що не підтверджений належними і допустимими доказами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
03.08.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти вимог викладених у позові, та зазначив, що під час службового розслідування встановлено факт, що молодший лейтенант ОСОБА_3 , перебуваючи в тому числі поза районами ведення бойових дій визначених наказом Головнокомандувача Збройних Сил України в період з 01.01.2024 по 30.09.2025 включно та не виконуючи бойові завдання на передньому краї отримав неналежне грошове забезпечення у розмірі: 1 495 798, 76 гривень (один мільйон чотириста дев`яносто п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 76 копійок)- що є додатковою грошовою винагородою за безпосередню участь у веденні бойових дій. Своїми діями, вираженими в шахрайському заволодінні державних коштів, молодший лейтенант ОСОБА_3 , порушив вимоги наступних нормативно правових актів: абзаци 1, 2 статті 17, статті 65 Конституції України; абзаци 2, 4 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацу 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Крім того, в діях молодшого лейтенанта ОСОБА_2 містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 426, статті 190, частини 4 статті 191 Кримінального Кодексу України..
04.08.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній заперечив проти доводів відповідача та просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 24.11.2023 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.11.2023 №342
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.10.2025 №281 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 призначено на посаду командира роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.11.2025 №325 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , який з 14 листопада 2025 року відсутній на службі без поважних причин та місце перебування якого невідоме знято з усіх видів забезпечення з 14 листопада 2025 року, призупинено виплату грошового забезпечення на час проведення службового розслідування з 14 листопада 2025 року. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.01.2026 №5 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» від 28.11.2025 №5347, комісією у складі: голова комісії - начальник протиповітряної оборони - начальник відділення протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 , члени комісії: начальник відділення напрямків командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_5 , начальник групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_6 , старший офіцер відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_7 , було проведено службове розслідування за фактом переплати додаткової винагороди за період з січня 2024 року - по вересень 2025 року молодшому лейтенанту ОСОБА_8 .
В ході службового розслідування встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_3 , вступивши в попередню змову з тимчасово виконуючим обов`язки командира батальйону безпілотних систем лейтенантом ОСОБА_9 , та старшим лейтенантом ОСОБА_10 , з метою привласнення державного майна у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, і отримав кошти у розмірі 1 495 798,76 гривень (один мільйон чотириста дев`яносто п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 76 копійок), які підлягають поверненню до державного бюджету вже з урахуванням податкових зборів, а саме 2 094 118,27 гривень (два мільйони дев`яносто чотири тисячі сто вісімнадцять гривень 27 гривень).
За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) було видано наказ №430 від 03.02.2026 року з якого вбачається, що За перевищення влади чи службових повноважень, вчиненими під час воєнного стану з метою власного збагачення, з метою привласнення державного майна у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, і отримання коштів у розмірі 1 495 798,76 гривень (один мільйон чотириста дев`яносто п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 76 копійок), грубе та умисне порушення вимог наступних нормативно-правових актів: абзаци 2,4 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацу 1 статті 49, статті 113, статті 114 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягти молодшого лейтенанта ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності.
Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 наказно:
«3.1. Суму у розмірі 2 094 118,27 гривень (два мільйони дев`яносто чотири тисячі сто вісімнадцять гривень 27 копійок), занести до Книги обліку грошових стягнень і нарахувань та облікувати за молодшим лейтенантом ОСОБА_11 .
3.2. Вивести з окремого депонованого рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України грошові кошти розмірі 32 670,24 гривень (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят гривень 24 копійки) нараховані як додаткова винагорода молодшому лейтенанту ОСОБА_8 та перерахувати в дохід держави, так як це є поверненням помилково зарахованого грошового забезпечення у 2024 - 2025 роках.
3.3. Суму у розмірі 2 061 448,52 гривень (два мільйони шістдесят одна тисяча чотириста сорок вісім гривень 52 копійки) занести до Книги обліку грошових стягнень і нарахувань та облікувати за молодшим лейтенантом ОСОБА_11 »
Не погоджуючись з вказаним наказом, вважаючи висновки акта службового розслідування від 31 січня 2026 року протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 року №551-XIVзатверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно статтей1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Згідно ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначається Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX.
Відповідно до статті 1 цього Закону, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Цією ж статтею визначено, що прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 160-IX умовами притягнення особи до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди у разі, зокрема, здійснення надлишкових виплат грошових коштів.
Згідно зі статтею 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Отже, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності необхідним є встановлення сукупності таких елементів: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою і шкодою, а також вини особи. При цьому закон прямо відносить надлишкові виплати грошових коштів до прямої дійсної шкоди та передбачає можливість покладення повної матеріальної відповідальності у разі здійснення таких виплат.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться з метою встановлення неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, ступеня вини військовослужбовця, порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, а також причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
За змістом пункту 1 розділу IV Порядку № 608 посадові особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин правопорушення, виявляти обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо його вчинення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Відповідно до пунктів 1-3 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування, а в описовій частині - неправомірні дії військовослужбовця, зв`язок правопорушення з виконанням ним обов`язків військової служби, вина військовослужбовця, причинний зв`язок між неправомірними діями та подією, що трапилась, вимоги нормативно-правових актів, які було порушено, причини та умови, що сприяли правопорушенню, а також заперечення, заяви і клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку № 608 у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються висновки службового розслідування, пропозиції щодо притягнення винної особи до відповідальності та інші заходи, спрямовані на усунення причин і умов, що призвели до правопорушення.
Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру, який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Отже, службове розслідування є внутрішньою процедурою з`ясування обставин можливого порушення військовослужбовцем службових обов`язків, встановлення його вини, причинного зв`язку та наслідків такого порушення. При цьому результати службового розслідування оцінюються судом не з позиції доцільності управлінського рішення командира, а з погляду того, чи були встановлені обставини, необхідні для притягнення особи до відповідальності, та чи підтверджуються вони матеріалами справи.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 03.02.2026 № 437 "Про результати службового розслідування", якими позивачку притягнуто до повної матеріальної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності стало перевищення ним влади чи службових повноважень, вчиненими під час воєнного стану з метою власного збагачення, а саме факт переплати додаткової винагороди за період з 01.01.2024 по 30.09.2025 року
Суд зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода. При цьому військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів, розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Порядок і умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення відповідних заходів здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій або журналу ведення оперативної обстановки, або бойового донесення, або постової відомості; рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з пунктом 9 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин - особовому складу військової частини.
Суд враховує, що додаткова винагорода у розмірі 100000 грн має спеціальний характер та виплачується не за сам факт проходження військової служби під час воєнного стану, перебування військової частини в районі ведення бойових дій чи виконання нею завдань у складі відповідного угруповання військ, а за наявності документально підтвердженої безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах за конкретний період. Отже, правомірність такої виплати повинна підтверджуватися документами, визначеними Порядком № 260.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виплата додаткової винагороди ОСОБА_1 була здійснена на підставі:
- рапорту командира розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_12 за погодженням з начальником командного пункту - заступника начальника штабу з бойоого управління командного пункту військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_13 від 05.03.2024
- рапорту командира розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_12 за погодженням з начальником командного пункту - заступника начальника штабу з бойоого управління командного пункту військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_13 від 03.04.2024
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_14 за погодженням з начальником командного пункту - заступника начальника штабу з бойоого управління командного пункту військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_13 від 05.09.2024
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_14 від 04.10.2024.
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_14 від 05.11.2024 року
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_14 від 05.12.2024
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_14 від 04.02.2025
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_14 від 04.05.2025
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_14 від 04.06.2025
- рапорту ТВО командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_15 від 05.07.2025
- рапорту ТВО командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_15 від 04.08.2025
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_14 від 03.09.2025
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_16 від 03.10.2025
- рапорту командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_16 від 03.11.2025
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення службового розслідування зазначені особи опитані не були, письмових пояснень не надавали.
З Акту службового розслідування вбачається, що факт перевищення влади та службових повноважень позивачем було встановлено на підставі наданих письмових пояснень ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , з яких встановлено, що дані особи про перебування ОСОБА_1 на бойових позиціях не чули.
Інші докази, що свідчать про відсутність ОСОБА_1 в секторі виконання бойових завдань або ухилення її від виконання посадових обов`язків в матеріалах справи не міститься.
Суд зазначає, що свідчення осіб про їх необізнаність щодо факту перебування особи на бойових позиціях не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами цього факту.
Акт перебування військовослужбовця у зоні бойових дій має підтверджуватися чи спростовуватися виключно первинними документами військового обліку, в тому числі бойовими розпорядженнями, наказами, журналами нарядів, бойових дій, тощо.
В ході службового розслідування зазначені документи досліджені не були.
Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах службового розслідування відсутні письмові пояснення ОСОБА_1 .
За висновками Верховного Суду у постанові від 15.07.2021 у справі №815/1062/17 пояснення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є однією з важливих гарантій об`єктивного службового розслідування та захисту законних прав й інтересів особи від безпідставного застосування стягнення та інших негативних наслідків.
У постанові від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 і у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21 Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов`язків. Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні відповідальності, а також не наведення обставин вчинення проступку не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу
Суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.06.2024 у справі №420/9472/23, проведення службового розслідування саме по собі не є обов`язковою передумовою для вирішення питання про відповідальність військовослужбовця, однак рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на належних та достатніх доказах установленого порушення та бути обґрунтованим.
На підставі аналізу вищевказаних норм законодавства, суд може дійти висновку, що відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», оскільки службовим розслідуванням не встановлено належним чином жодного з обов`язкових елементів матеріальної відповідальності, а саме: відсутні належні докази фактичного заподіяння шкоди державі у визначеному розмірі, не доведено вини Позивача, не встановлено причинно наслідкового зв`язку між її діями та здійсненням виплат, не визначено конкретного виду матеріальної відповідальності.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано покладений на нього процесуальний обов`язок доказування правомірності спірних рішень, а тому висновки акта службового розслідування від 31 січня 2026 року, складеного за результатами проведення службового розслідування щодо лейтенанта ОСОБА_1 є необґрунтованими, прийнятими без належного фактичного підґрунтя, а відтак протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи те, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 за №430 Про результати проведення службового розслідування відносно ОСОБА_2 . був прийнятий на підставі висновків акта службового розслідування від 31 січня 2026 року, які визнані судом протиправними, суд доходить висновку, що даний наказ підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.02.2026 за №430 Про результати проведення службового розслідування відносно ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко