УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12419/26 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 68 Доповідач Григорусь Н. Й.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.,
суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з онукою,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Янчука Максима Олександровича на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 27 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Перекупки І.Г. у місті Житомирі,
в с т а н о в и в:
У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про зобов`язання усунути перешкоди у спілкуванні з малолітньою онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити способи її участі у спілкуванні та вихованні дитини.
Позивач ОСОБА_1 у ході розгляду справи подала до суду заяву про забезпечення позову, на обґрунтування якого зазначила, що тривала відсутність контакту онуки з бабусею призведе до того, що дитина повністю її забуде, що завдасть непоправної шкоди психологічному зв`язку між ними. Вказала, що розлука з онукою також негативно впливає на стан здоров`я заявниці. У зв`язку з цим просила вжити заходи забезпечення позову в справі №295/12419/26 шляхом встановлення тимчасового порядку спілкування заявника ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_3 на період набрання законної сили рішення суду у цій справі. Встановити наступний тимчасовий графік зустрічей та спілкування: щосуботи з 10-00 год до 14-00 год та щосереди з 17-00 год до 19-00 год за адресою проживання: АДРЕСА_1 або в інші дні та години тижня за попереднім погодженням з відповідачем (6 годин на тиждень).
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 27 липня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову у справі №295/12419/26 шляхом встановлення тимчасового порядку спілкування заявника ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Встановлено наступний тимчасовий графік зустрічей та спілкування баби ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_3 щосуботи з 10-00 год до 14-00 год та щосереди з 17-00 год до 19-00 год за адресою проживання: АДРЕСА_1 за попереднім погодженням з відповідачем ОСОБА_2 .
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Янчук М.О. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування скарги вказав, що вимоги заяви про забезпечення позову тотожні заявленим позовним вимогам у даній справі, зазначеній заяві суд першої інстанції вже надавав правову оцінку в ухвалі від 17 липня 2026 року, відмовивши у забезпеченні позову. Вважав, що суд безпідставно встановив 6 годин регулярних зустрічей щотижня з заявницею без попереднього дослідження індивідуальних потреб дитини та без вирішення справи по суті та дослідження характеру та інтенсивності попереднього спілкування баби з онукою, ступеня сформованого між ними емоційного зв`язку, психологічного стану дитини, впливу режиму зустрічей та ін. Застосовану практику Верховного суду вважає нерелевантною до характеру спору. Зазначив, що заявниця не довела, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованими позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались. Однак відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції на підставі ч.3 ст. 360 ЦПК України.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Янчук М.О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи Служби у справах дітей Органу опіки та піклування Житомирської міської ради в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Про причину неявки не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково вимоги заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції зробив висновок про наявність зв`язку між предметом спору та заходами забезпечення позову у вигляді встановлення тимчасового графіку спілкування баби з онуком на час розгляду справи судом (до набрання законної сили рішенням суду) та що спілкування дитини з бабою в присутності матері, є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідачки та не призведе до негативних наслідків для останньої.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на наступне.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ((згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ) а. с. 8).
Зі змісту повідомлення Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради на адресу ОСОБА_5 від 09 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 08 червня 2026 року при спілкуванні з працівниками служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради в телефонному режимі повідомила, що має намір вирішувати питання можливості спілкування дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним та ОСОБА_1 виключно в судовому порядку. Також вказала, що на даний час разом з дитиною проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 звернулася до відповідача з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою онукою ОСОБА_6 і визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини за адресою проживання позивача: не менше двох декількагодинних зустрічей на тиждень, на день народження позивача, на день народження чоловіка позивача, день народження хрещеного батька, день народження онуки, Різдво Христове, Пасхи, після досягнення розумового розвитку онуки спілкуватися засобами зв`язку без обмежень.
У своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила суд встановити тимчасовий порядок спілкування її з малолітньою онукою ОСОБА_3 на період набрання законної сили рішення суду у цій справі. За наступим графіком: щосуботи з 10-00 год до 14-00 год та щосереди з 17-00 год до 19-00 год за її (заявника )адресою проживання: АДРЕСА_1 або в інші дні та години тижня за попереднім погодженням з відповідачем (6 годин на тиждень).
Колегія суддів враховує те, що особа, яка звертається до суду з заявою про забезпечення позову, самостійно визначає у заяві, яким чином вона хоче спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні до ухвалення рішення, та, які саме дії необхідно вчинити суду з урахуванням інтересів дитини для відновлення порушеного права заявника. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета забезпечення позову на власний розсуд.
Беручи до уваги позовні вимоги апеляційний суд зауважує, що суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог. З огляду на це, забезпечення позову, який просить застосувати заявниця буде мати наслідки, співмірні з вирішенням спору по суті, оскільки предмет позовних вимог співпадає з видом забезпечення позову.
При постановленні оскаржуваної ухвали, якою частково задоволено заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати заявник, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів.
Крім того, під час з`ясування усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, апеляційний суд враховує, що згідно відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа 295/11588/26 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та № 295/12555/26 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_4 , про видачу обмежувального припису, а також Звягельським міськрайонним судом Житомирської області прийнята до розгляду позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Станишівської сільської ради, як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Звягельської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини.
Наявність вищезгаданих цивільних справ у судах свідчать про конфлікт та неприязні стосунки між сторонами у справі.
Разом з тим, апеляційний суд при вирішенні питання щодо поданої заяви про забезпечення позову, враховує вік дитини ОСОБА_6 (2 роки), який зумовлює такі особливості участі дорослих у житті дитини як забезпечення емоційного спокою, стабільності, уникнення стресових ситуацій, поступове налагодження контакту із дорослим, який проживає окремо.
Ні матеріали справи, ні заява про забезпечення позову не містить будь-яких посилань на докази щодо підтвердження сформованості між бабою та онукою емоційного зв`язку, її участь у вихованні останньої, психологічний стан дитини, відстань між проживанням дорослих, умови їх проживання та можливість створити спокійне середовище для дитини.
Крім того, в ухвалі від 27 липня 2026 року відсутні посилання на обов`язкову участь матері під час зустрічей баби з малолітньою онукою не за місцем постійного місця проживання дитини (яким є місце проживання матері дитини), що на думку апеляційного суду є критично важливим для забезпечення дитині відчуття безпеки, якій на момент постановлення ухвали виповнилось 2 роки та 3 місяці.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, що на думку колегії, унеможливлює забезпечення позову у даній справі саме обраним ОСОБА_1 шляхом.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.
Постанова апеляційного суду, яка прийнята з такого процесуального питання, як вжиття заходів забезпечення позову, не стосується вирішення спору по суті та не є остаточним судовим рішенням у справі, тому відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Янчука Максима Олександровича задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 27 липня 2026 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.Й. Григорусь
Судді О.М. Галацевич
В.А. Панкеєва
Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.