УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 755/20678/25
провадження № 61-10916ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 02 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мураха Україна» про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у 2025 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Юрфактор Сервіс», ТОВ «Мураха Україна» про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю до Соснівського районного суду міста Черкаси.
28 травня 2026 року ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.
Підставами для залишення апеляційної скарги без руху зазначено те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку на апеляційне оскарження, однак не порушувалось питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. За подання апеляційної скарги не сплачено судовий збір.
29 червня 2026 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про прийняття апеляційної скарги без сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2026 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у встановлений строк апелянтом недоліки усунуті не були, а саме не надано докази про сплату судового збору у розмірі 665,60 грн,натомість ОСОБА_1 зазначила, що у відповідності до пункту 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачується за подання заяв, скарг і клопотань у кримінальних справах. Проте судовий збір у даній цивільній справі підлягає сплаті у порядку та розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», оскільки позивач звернулась до суду в порядку цивільного судочинства.
13 серпня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду дві касаційні скарги, які мотивовані тим, що на підтвердження статусу потерпілої у кримінальному провадженні заявником додано пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілої, підписану ОСОБА_1 та дізнавачем Оболонського управління поліції, копію витягу з ЄРДР за статтею 186 КК України (грабіж), відкритий за заявою заявниці 07 березня 2024 року. Сукупність цих документів підтверджує процесуальний статус потерпілої та звільнення від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Проте касаційна скарга не містить доводів, в чому полягає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про повернення апеляційної скарги на підставі статті 357 ЦПК України, не зазначає підстави звільнення її від сплати судового збору, оскільки Закон України «Про судовий збір» такої підстави як «статус потерпілого у кримінальному провадженні» не містить.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Тому касаційні скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 02 липня 2026 року підлягають поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі № 755/20678/25 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков