КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 356/8/26 Головуючий у суді І інстанції:Лялик Р.М.
провадження №22-ц/824/11075/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М. розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Захар`євої Яни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 27 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року позивач ТОВ «Мілоан» звернувся до Березанського міського суду Київської області з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 104169457, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 10 000,00 грн загальним строком на 345 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та іншими платежами, що передбачені договором. В п. 5.1 кредитного договору позичальник підтвердила, що до його укладення ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту з інформацією, передбаченою ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомилася з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору; умови договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану. Окрім того, позичальник підтвердила, що до укладення цього договору отримала від кредитодавця інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та Законі України «Про споживче кредитування», інформація надана їй кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на погоджену суму, разом з тим відповідач свої зобов`язання порушила та кошти для повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів своєчасно не надавала, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 104169457 у загальному розмірі 37 650,85 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11 550,85 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 10 500,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування, 600,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту, 5 000,00 грн - сума заборгованості за пенею (штрафами). Відповідач прострочила виконання зобов`язання з 15.10.2024 року, відтак, період, протягом якого підлягає нарахування інфляційних втрат, становить 15.10.2024 року - 01.10.2025 року і складає 37 650,85 x 1.11539202 - 37 650,85 = 4 344,61 грн. Загальна сума заборгованості відповідача з інфляційним збільшенням за договором становить 41 995,46 грн. У добровільному порядку відповідач борг не погашає. За таких обставин, позивач вважає свої права порушеними та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №104169457 від 14.10.2024 року у розмірі 41 995,46 грн, яка складається з 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11 550,85 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 10 500,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування, 600,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту, 5 000,00 грн - сума заборгованості за пенею (штрафами), 4 344,61 грн - сума інфляційного збільшення, а також судові витрати у розмірі 12 422,40 грн.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 27 березня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованість за договором №104169457 від 14.10.2024 року у розмірі 41 995 грн 46 коп., з яких 10 000 грн - заборгованість за кредитом, 11 550 грн 85 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 10 500 грн - заборгованість по комісії за обслуговування, 600 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту, 5 000 грн - сума заборгованості за пенею (штрафами), 4 344 грн 61 коп. - сума інфляційного збільшення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» судові витрати в розмірі 2422 грн 40 коп..
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Захар`єва Я.В., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що нарахування позивачем комісії за обслуговування кредитної заборгованості не ґрунтується на вимогах закону та не підтверджене належними доказами. Сам по собі факт передбачення у договорі відсоткового розміру комісії не є достатнім для виникнення у відповідача обов`язку її сплати, оскільки позивач не довів ані змісту таких послуг, ані їх фактичного надання, ані погодження їх переліку зі споживачем у момент укладення договору. Відсутність конкретизації платних послуг фактично свідчить про покладення на відповідача обов`язку сплачувати невизначені платежі, що прямо суперечить принципам правової визначеності, добросовісності та балансу інтересів сторін.
Щодо неправильного застосування ст. 625, 1048 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», представник відповідача зазначала, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 11 550,85 грн не є співрозмірною сумі кредиту 10 000,00 грн, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, тому розмір процентів підлягає зменшенню.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник відповідача посилалась на незастосування судом першої інстанції ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», враховуючи ті обставини, що чоловік ОСОБА_1 був призваний до військової служби за мобілізацією та є учасником бойових дій, відтак вважає, що на відповідача розповсюджуються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо не застосування судом першої інстанції п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Зазначала, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Наголошувала, що до спірних правовідносин, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та позивачем не законно нараховано заборгованість по пені у розмірі 5000,00 грн.
Вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права призвели до винесення неправильного рішення по справі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки відповідачем боргові зобов`язання перед позивачем в добровільному порядку не виконані, даний позов підлягає задоволенню.
Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 14.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (індивідуальну частину) № 104169457, за умовами якого кредитодавцем відповідачу було надано грошові кошти в кредит у сумі 10 000,00 грн, а позичальник, в свою чергу, зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором та сплатити проценти за його користування, а також інші платежі, передбачені договором (п.п.1.1-1.2 кредитного договору) (а.с.10-15).
За умовами п.п. 1.3-1.4, 1.5.1-1.5.4 укладеного кредитного договору кредит надається загальним строком на 345 днів, з остаточним терміном (датою) повернення кредиту 24.09.2025 (дата остаточного погашення заборгованості); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 110,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів; комісія за надання кредиту становить 600,00 грн., що нараховується за ставкою 6,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) - 15 400.00 грн., що нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.
Згідно з п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .
Сторони також погодили, що повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, а також комісії за надання та обслуговування кредиту має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, що є додатком № 1 до Договору (п. 1.4 кредитного договору) (а.с.16).
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700,00 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 4 дні.
Відповідно до умов п.п. 6.1-6.2 кредитного договору, даний договір укладений в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства, та підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 751841, дата та час підписання 14.10.2024 15:50, та в п.п. 6.4-6.5 кредитного договору сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі та є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
Хронологія дій, що підтверджує укладання електронного договору, вчинених товариством та позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі із зазначенням часу та дати таких дій, зокрема, заповнення заяви, проведення перевірок, скорингу та підписання договору, відображено у анкеті-заяві на кредит № 104169457, що також міститься в матеріалах справи (а.с.9).
Приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору, позичальник також погодилася з усіма додатками та невід`ємними його частинами в цілому (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) та підтвердила, що ознайомлена та погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил (6.3 кредитного договору).
Пунктом 5.1 кредитного договору позичальник також підтвердила, що до укладення договору отримала проект цього договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3), умови договору їй зрозумілі та підтвердила, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану.
Крім того, вказаним пунктом позичальник також підтвердила, що до укладення цього договору отримала від товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та Законі України «Про споживче кредитування» та запевнила, що інформація надана їй товариством з дотриманням вимог законодавства, у спосіб, що не ускладнює розуміння суті фінансової послуги та її істотних умов.
Вичерпні персональні дані, що стосуються особи відповідача, а саме прізвище, ім`я та по батькові, паспорт, ідентифікаційний код, адреса місця реєстрації (проживання), а також засоби зв`язку, що є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої здійснюється виключно за згодою суб`єкта персональних даних, зазначені клієнтом самостійно в заяві на отримання кредиту № 104169457 та анкеті-заяві на кредит № 104169457, а також містяться в преамбулі та реквізитах укладеного кредитного договору, та в п. 6.3 кредитного договору відповідач підтвердила, що вся надана товариству інформація є повною, актуальною та достовірною (а.с.9,10,15-на звороті,17).
14.10.2024 року відповідач ОСОБА_1 також ознайомилася з паспортом споживчого креди[приховано], в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором, в тому числі, розмір процентної ставки, яка застосовується при простроченні виконання зобов`язань, тощо, чим також підтвердила факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування виходячи із обраних нею умов, а також підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі, в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором (а.с.18-19).
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на погоджених умовах, що підтверджується платіжним дорученням № 95987144 від 14.10.2024 про перерахування грошових коштів у сумі 10 000,00 грн через ТОВ «ФК Контрактовий дім», платник ТОВ «Мілоан», код 40484607, отримувач ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 (Кредит рах. № НОМЕР_1 ), призначення платежу: «Кошти згідно договору 104169457», а також листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 03.06.2025 за вих. №7/11461 (а.с.21-22).
Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 05.03.2026 № БТ/Е-6737, АТ «Універсал Банк» як банком-емітентом підтверджено, що вказана вище платіжна картка № НОМЕР_3 випущена банком на ім`я відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону, на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 в період з 14.10.2024 року (момент укладення кредитного договору) по 17.10.2024 року - НОМЕР_4 , що знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , а також відповідає номеру телефону, вказаному відповідачем у договорі (а.с.61).
Відповідно до виписки АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картці від 23.02.2026 за період 14.10.2024 року -17.10.2024 року, на вказаний рахунок відповідача № НОМЕР_3 було зараховано грошові кошти 14.10.2024 року о 15:50:07 у сумі 10 000,00 грн, що відповідає сумі кредиту, визначеній в п. 1.2 кредитного договору (а.с.62).
10.06.2024 року ТОВ «Мілоан» направило досудову вимогу на адресу ОСОБА_1 , в якій було повідомлено останню про наявність заборгованості за кредитний договором та порядок погашення заборгованості (а.с. 23). Однак відповідач вимогу не задовольнив, погашення заборгованості не здійснив.
З розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Мілоан» вбачається, що визначеним розміром заборгованості за договором № 104169457 становить 37650,85 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 10 000 грн, заборгованості за нарахованими процентами - 11 550,85 грн, заборгованості по комісії за обслуговування - 10 500 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту - 600 грн, сума заборгованості за пенею (штрафами) - 5000 грн.
Крім того, позивач зазначав, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з 15.10.2024 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить з 15.10.2024 року по 01.10.2025 року і складає 4344,61 грн (з розрахунку 37 650,85 х 1,11539202-37650,85).
Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором, однак не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки та комісію, отже має заборгованість.
Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що у суді першої інстанції відповідач подаючи відзив на позовну заяву посилалась на застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначаючи про те, що вона є дружиною військовослужбовця (а.с. 52-53). Такі ж доводи висвітлені і в апеляційній скарзі.
Надаючи оцінку цим аргументам, суд апеляційної інстанції враховує таке.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: «У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 . є дружиною військовослужбовця остання до суду першої інстанції надала копію свідоцтва про шлюб (а.с. 53), також долучений до апеляційної скарги (а.с. 90). З вказаного свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ) уклали шлюб 16.07.2022 року.
На підтвердження того, що чоловік відповідача ОСОБА_2 є військовослужбовцем до суду надано копію посвідчення учасника бойових дій (а.с. 53 зворот), долучений до апеляційної скарги військовий квиток серія НОМЕР_5 (а.с. 88-89).
В пункті 9 військового квитка вказано, що з 18 березня 2022 року на підставі Указу Президента № 69/2022 від 24 лютого 2022 року ОСОБА_2 призваний у Збройні Сили України по мобілізації (а.с. 88 зворот).
В пункті 10 військового квитка вказано, що 26.02.2023 року на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі ч. 4 п. 2 пп. «г» (за сімейними обставинами) звільнений (демобілізований) в запас (а.с. 88 зворот).
Зазначені вище докази були наявні в справі під розгляду у суді першої інстанції, разом з цим судом першої інстанції не було надано оцінці цим доказам, що призвело до невірного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що на відповідача, як на дружину військовослужбовця, який проходив військову службу в особливий період поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Мілоан» підлягають задоволенню у частині стягнення лише тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції, в частині визначення розміру заборгованості за відсотками та комісії, зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.
Щодо судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити зміну розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем ТОВ «Мілоан» сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.
Предметом позову ТОВ «Мілоан» є стягнення з відповідача стягнення заборгованості у розмірі 41 995,46 грн.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обгрутнованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 гривень, тобто задовольнив вимоги позивача на 23,81%.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 576,77 грн (2422,40 грн х 23,81%).
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 2906,88 грн (а.с. 103).
З позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено - у розмірі 2214,75 грн (76,19 % х 2906,88 грн).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Проводячи взаєморозрахунок судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, із врахуванням відсотка задоволених вимог та розміру сплаченого судового збору кожною із сторін, з ТОВ «Мілоан» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1637,98 грн (2214,75 грн - 576,77 грн).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону та наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Захар`євої Яни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 27 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за договором №104169457 від 14.10.2024 року у розмірі 10 000 грн (тіло кредиту).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1637,98 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», код ЄДРПОУ: 40484607, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складено «02» вересня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
В.М. Ратнікова