КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №754/9438/25 Головуючий у суді І інстанції:Ловінська С.С.
провадження №22-ц/824/10949/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №[номер приховано]-614791 від 13.02.2022 року в розмірі 19798,20 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13.02.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № [номер приховано]-614791 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 6000 грн; початковий строк кредитування, становить 23 дні; відсоткова ставка становить 1,39% на добу за початковий строк кредитування визначений п.2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору; сума кредиту та нараховані відсотки за початковий строк користування позикою на 23 дні становить 7918,20 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 . Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 08.03.2022 року до 05.06.2022 року, за ставкою 2,2% на добу. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача, утворилась заборгованість у розмірі 19798,20 грн, які позивач просив стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № [номер приховано]-614791 від 13.02.2022 року у розмірі 7918,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 968,72 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3999 грн.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачем грошових коштів. Наданий про нібито здійснення транзакцій не містить даних про отримувача (ПІБ), не підтверджує зарахування коштів саме відповідачу, не є банківським документом у розумінні законодавства. Таким чином, відповідач вважає, що факт отримання коштів не доведений.
Зазначав, що позивачем було подано клопотання про витребування доказів з АТ КБ «ПриватБанк» щодо належності картки, руху коштів. На переконання відповідача це свідчить про те, що на момент розгляду справи доказів отримання коштів у позивача не було.
Вважає, що суд першої інстанції визнав доведеними обставини без належних доказів, поклав в основу рішення припущення, це суперечить ст.ст. 76, 81 ЦПК України.
Зазначав, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що банківська картка належить відповідачу, та те, що кошти були ним отримані.
Крім того, відповідач наголошував на тому, що його попередні пояснення щодо відсутності оплат або непереривання строку позовної давності не є визнанням отримання коштів, не підтверджують укладення договору.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Оскільки доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № [номер приховано]-614791 про надання коштів у позику у сумі 6000,00 грн.
Щодо позовних вимог ТОВ «Кошельок» в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за договором № [номер приховано]-614791 про надання коштів у позику від 13.02.2022 року, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що аналізуючи умови договору № [номер приховано]-614791 щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору. Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом. Разом з тим, враховуючи, що відповідач кредит наданий йому у розмірі 6000,00 грн не повернув, з останнього підлягають стягненню відсотки у розмірі 1918,20 грн, які узгоджені в п.1.4.2. Договору та графіку розрахунку (додаток №1) та нараховані йому на 23 день з моменту отримання кредиту.
Підстав для стягнення відсотків поза межами строку кредитування суд першої інстанції не вбачав.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 7918,20 грн (6000 грн тіло +1918,20 грн відсотки).
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено, що 13.02.2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №[номер приховано]-614791 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 3274 (а.с.11-17).
Відповідно до п.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 6000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором; п.1.4.2. Проценти за користування кредитом: 1918,20 грн, які нараховуються за ставкою 1,39 відсотків від фактичного залишку кредиту на кожен день строку користування кредитом; п.1.4.3.Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.2.1. кредит надається строком на 23 дні (далі -«Лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Відповідно до п.2.2 сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. договору строк лояльного періоду можу бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Відповідно до п.2.5. кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту.
Відповідно до п. 3.4. договору відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору, за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 7918,20 грн, або 131,97% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1918,20 грн або 31,97% від суми кредиту.
Відповідно до п. 3.6. кредитного договору що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8., п.3.9.
Відповідно до п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
ТОВ «Кошельок» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом № 05/642-05/133 від 15.05.2025 року ЦВ ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві (а.с. 30, 31).
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором № [номер приховано]-614791 від 13.02.2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 19 798,20 грн, з яких 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1918,20 грн - заборгованість за відсотками в межах лояльного періоду; 11 880,00 грн заборгованість за відсотками за продовжений строк користування позикою (а.с. 26-27).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного про часткове задоволення позовних вимог, оскільки кредитор виконав умови договору кредиту про надання коштів, перерахувавши кошти на рахунок зазначений у договорі. Фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати відсотків.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за договором з відповідача у розмірі 1918,20 грн, в межах 23 днів з моменту отримання кредиту.
Так, відповідно п.2.2 договору сторони узгодили, що 23 денний строку користування кредитними коштами (п.2.1) може бути продовжений позичальником у разі, якщо позичальник у межах 23-денного строку (лояльний) сплатить усі нараховані проценти за цей період.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач упродовж 23-денного періоду (лояльний) здійснив будь-які оплати у рахунок погашення заборгованості.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відсутність в матеріалах справи доказів продовження позичальником лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків, та зазначив що за умовами кредитного договору сторони погодили строк його дії до 07.03.2022 року (в межах 23-денного періоду з моменту отримання кредиту), а тому, починаючи із зазначеної дати, ТОВ «Кошельок» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачем грошових коштів, а наданий про нібито здійснення транзакцій не містить даних про отримувача (ПІБ), не підтверджує зарахування коштів саме відповідачу, не є банківським документом у розумінні законодавства суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 1.2 кредитного договору №[номер приховано]-614791 від 13.02.2022 року передбачає, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого на абонентський номер мобільного телефону, який зазначив клієнт.
Також, пунктами 2.4, 2.5, 2.6 договору визначено, що кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту. Позичальник особисто несе персональну відповідальність за повноту, достовірність інформації, що міститься у реквізитах платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту.
Як вбачається з візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства (ТОВ «Кошельок») щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://koshelok.ua/ 13.02.2022 року відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_4 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти та зайшов в особистий кабінет.
Факт належності відповідачу телефону за № НОМЕР_4 підтверджується зокрема поданими відповідачем процесуальними документами до суду першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, де зазначений номер телефону співпадає з зазначений в кредитному договорі №[номер приховано]-614791.
Крім цього, позивач перевірив статус клієнта, а також наявність доступу клієнта до зазначеної ним банківської карти, шляхом блокування, а саме: кредитодавець здійснює блокування наперед невідомої клієнту довільної суми в розмірі від 1 копійки до 2 гривень (п. 5.8 Правил, а.с. 34 зворот). Саме таким же чином було підтверджено наявність доступу відповідача до вказаної ним банківської картки.
Відповідно до п. 5.9. Правил рішення щодо надання позики приймається кредитодавцем на підставі обробки персональних даних заявника, зазначених в заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником чи отриманої кредитодавцем з відкритих джерел.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що ідентифікація відповідача на веб-сайті позивача здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти.
В подальшому відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_4 було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор 3274, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови.
Далі відповідач надіслав позивачу акцепт та підписав договір одноразовим ідентифікатором 3274. Після цього в особистому кабінеті відповідача відобразився підписаний договір та додатки до нього.
Таким чином, вказаними доказами доводиться, що відповідач здійснив дії, які чітко свідчить про його свідомий вибір та волевиявлення на укладання договору, оскільки без цих дій, саме з боку ОСОБА_1 , укладання договору було б неможливе, а саме без входу відповідача на веб-сайт позивача, без отримання ним SMS-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт до особистого кабінету, без отримання SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, тобто без виконання відповідачем всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «Кошельок» не був би укладений, тобто сторони не досягли би згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані на банківську картку.
Разом з цим на спростування наданих позивачем доводів та доказів щодо укладення договору та переказу грошових коштів. відповідач не надав жодних доказів. Так, ОСОБА_1 не пояснив суду, яким чином його персональні дані потрапили до ІТС позивача, якщо він не укладав договір. Також ним не наведені контраргументи щодо походження 6000 грн на рахунку, які надійшли саме в день укладення договору від ТОВ «Кошельок». В матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.
Що стосується стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу у розмірі 3999 грн, судом апеляційної інстанції зазначає, що відповідач подаючи апеляційну скаргу, висновки суду в цій частині не спростувала та обгрунтування (заперечення) з приводу визначеного судом першої інстанції розмір у витрат на правову допомогу апеляційна скарга не містить, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості на власний розсуд встановлювати, в чому полягає неправильність висновків суду в цій частині.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «02» вересня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
В.М. Ратнікова