Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
03 вересня 2026 року Справа № 520/22370/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІСА ОПТ» (юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 84а, код ЄДРПОУ 45519540) до Головного управління ДПС у Київській області (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, без розгляду,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Харківського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІСА ОПТ» (юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 84а, код ЄДРПОУ 45519540) до Головного управління ДПС у Київській області (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21 листопада 2025 року № 524190714 форми «В4»; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21 листопада 2025 року № 524160714 форми «Р».
До суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІСА ОПТ» звернувся до суду із клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 03.09.2026, не вбачається можливим з огляду на перебування адвоката Глущенко І.О. у щорічній основній відпустці. Оцінивши наведені у клопотанні обставини, суд зазначає, що перебування представника позивача у відпустці не є поважною причиною неявки у судове засідання, а тому підстави для відкладення розгляду справи, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 205 КАСУ України відсутні. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження неможливості забезпечення участі у судовому засіданні іншого представника.
Представник Головного управління ДПС у Київській області звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІСА ОПТ» без розгляду.
Зазначену заяву представник відповідача мотивував тим, що позивач при зверненні до суду пропустив строк звернення до суду, визначений КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно- правових спорів регулюються КАС України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, загальний строк звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а у випадку використання позивачем досудового порядку вирішення спору такий строк становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги, або шість місяців з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою у випадку, якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у не можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатись спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Предметом спору в даній справі є прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області повідомлення-рішення від 21 листопада 2025 року № 524190714 форми «В4» та від 21 листопада 2025 року № 524160714 форми «Р».
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек номер R068028607990), оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.11.2025 року № 524160714 та №524190714 направлено 22.11.2025 року на податкову адресу товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІСА ОПТ»: вулиця Велика Кільцева, буд. 4б, кабінет 210, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська обл., 08130.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трек номер R068028607990), 03.12.2025 року конверт з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 21.11.2025 року № 524160714 та № 524190714 отримано представником позивача Коваленко К.В.
Згідно з п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку із відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року по справі № 825/1109/16 дійшов наступного висновку: «Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2 ПКУ).
При цьому добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отриманням ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена у Єдиному державному реєстрі. У разі невиконання цього обов`язку платник не має права посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків».
Отже, датою вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.11.2025 року № 524160714 та № 524190714 є 03.12.2025 року.
З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 24.07.2026 року (дата формування позовної заяви в системі «Електронний суд»), тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
В той же час, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 року у справі № 759/14068/19 зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховний Суд зазначає, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 вересня 2022 року, постановленій у справі № 9901/462/21, звертала увагу на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Зокрема, у цьому судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, будучи обізнаним про передбачені законодавством строки постановлення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду судового рішення за результатами розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі за його адміністративним позовом та про строки його надсилання, позивач повинен був вчиняти активні дії, спрямовані на його отримання у відділенні поштового зв`язку, то після подання адміністративного позову та спливу передбачених КАС України строків для ухвалення відповідного судового рішення, він повинен був вчиняти активні дії з метою з`ясування, чи надходила йому відповідна кореспонденція за вказаною в позовній заяві адресою, та/або ж шляхом ознайомлення з рішенням після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (в даному випадку - в Автоматизованій системі виконавчих проваджень/Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень).
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та штучного поновлення строків, використовуючи право громадян на звернення.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, Прітті проти Сполученого Королівства від 28.10.1998 року). Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 16.11.2016 по справі № 6-2469-цс16.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, з наведеного слідує, що позивач звернувся до суду із пропущеним строком звернення до адміністративного суду та не додав аргументованої заяви про поновлення строку звернення до суду та належних доказів щодо поважності пропуску звернення до суду із даним позовом.
З положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відповідні докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 172, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
Клопотання представника Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІСА ОПТ» (юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 84а, код ЄДРПОУ 45519540) до Головного управління ДПС у Київській області (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, без розгляду - задовольнити частково.
Залишити без руху позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІСА ОПТ» (юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 84а, код ЄДРПОУ 45519540) до Головного управління ДПС у Київській області (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, без розгляду.
Встановити товариству з обмеженою відповідальністю «МЕЛІСА ОПТ» п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Тарасенко І.М.