ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 р. Справа № 520/26600/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача про ухвалення додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 , головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/26600/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому просила суд:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.
-зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській перевести ОСОБА_1 з призначеної пенсії за віком, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до заяви від 25.08.2025 року з дня, що настав за днем смерті годувальника, а саме, з 20.06.2025 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року по справі № 520/26600/25 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду, подала апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року по справі № 520/26600/25 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року по справі № 520/26600/25 - скасовано.
Ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФ в Харківській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.08.2025.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених в цій постанові.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
До Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача - адвоката Є. Гіль надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд вирішити питання стосовно розподілу судових витрат, а саме стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6010,80 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
В іншому випадку на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години роботи адвоката та час витрачений на певний вид послуги.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Водночас, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона довести неспівмірність розміру таких витрат.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення позивачем судових витрат у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано копії: договору № 26/2 про надання правничої допомоги від 04.02.2026; додатку до договору № 26/2/1 про надання правничої допомоги від 04.02.20256 № 26/2; акту № 26/2/1/1 від 14.08.2026 до договору про надання правничої допомоги від 04.02.2026 № 26/2.
Відповідно до п. 2 акту № 26/2/1/1 від 14.08.2026, у відповідності до умов договору адвокатом були надані такі послуги:
- вивчення та правовий аналіз поданих клієнтом документів, розробка тактики захисту інтересів та представництва клієнта;
- підготовка, підписання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги в інтересах клієнта у справі № 520/26600/25;
- підготовка, підписання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду заяви про участь у справі в режимі відеоконференції;
- підготовка, підписання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду заяви щодо необхідності застосування положень абзацу третього частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України;
підготовка, підписання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про прискорення слухання справи.
Відповідно до пункту 4 акта виконання робіт, перелічених у пункті 2 цього акта, у повному обсязі охоплюється передбаченою додатком від 04.02.2026 № 26/2/1 до договору фіксованою сумою гонорару за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 4 000 грн, яка була попередньо сплачена клієнтом.
Додатковий гонорар за позитивний результат у справі для клієнта становить 1 816,80 грн.
Витрати на надсилання поштової кореспонденції становлять 194 грн.
Таким чином, загальна сума витрат, понесених клієнтом у зв`язку з розглядом справи № 520/26600/25 у суді першої інстанції, становить 6 010,80 грн.
Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналізуючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, які входять до складу судових витрат, колегією суддів встановлено, що заявлені позивачем витрати не відповідають вимогам реальності та розумності в повному обсязі.
Так, відповідно до пункту 2 акта № 26/2/1/1 від 14.08.2026 адвокатом зазначено про надання п`яти видів послуг, а фіксований гонорар у розмірі 4 000 грн визначено за виконання всього наведеного в акті переліку робіт.
Водночас матеріалами справи підтверджено підготовку та подання представником позивача апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 та клопотання про прискорення розгляду справи.
Натомість надання зазначених в акті послуг із підготовки, підписання та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також заяви щодо необхідності застосування положень абзацу третього частини шостої статті 18 КАС України матеріалами справи не підтверджується. При цьому справа була розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, без участі сторін у судовому засіданні.
Крім того, зазначені в акті вивчення та правовий аналіз поданих клієнтом документів, розробка тактики захисту його інтересів та представництва за своїм змістом є підготовчими діями, необхідними для складення апеляційної скарги, а тому охоплюються послугою з її підготовки та не можуть вважатися окремою самостійною послугою для цілей розподілу судових витрат.
Колегія суддів враховує, що подана представником позивача апеляційна скарга містить виклад обставин справи, обґрунтування незгоди з висновками суду першої інстанції, аналіз норм матеріального та процесуального права, а також посилання на правові висновки Верховного Суду. Водночас підготовка клопотання про прискорення розгляду справи, з огляду на його зміст та обсяг, не потребувала опрацювання значного обсягу матеріалів або проведення складного правового аналізу.
Отже, фіксований гонорар у розмірі 4 000 грн визначено сторонами договору за весь перелік робіт, зазначений у пункті 2 акта, тоді як надання частини цих послуг матеріалами справи не підтверджено, а окремо зазначені підготовчі дії охоплюються послугою зі складення апеляційної скарги.
Враховуючи складність справи, зміст та обсяг фактично підготовлених представником процесуальних документів, кількість підтверджених послуг, відсутність судових засідань, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат, колегія суддів вважає заявлений розмір фіксованого гонорару в сумі 4 000 грн завищеним.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що обґрунтованим та співмірним із фактичним обсягом наданої адвокатом професійної правничої допомоги є відшкодування витрат у розмірі 3 000 грн.
Щодо додаткового гонорару за позитивний результат у справі в розмірі 1 816,80 грн колегія суддів зазначає, що такий гонорар не є оплатою окремої фактично наданої адвокатом послуги, а його сплата обумовлена результатом розгляду справи.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 за наслідками апеляційного перегляду задоволено частково, а також виходячи з критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для покладення цієї частини договірних зобов`язань між адвокатом і клієнтом на відповідача.
Щодо заявлених до відшкодування витрат на пересилання поштової кореспонденції у розмірі 194 грн колегія суддів зазначає, що положеннями КАС України не передбачено віднесення витрат на пересилання поштової кореспонденції до судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У зв`язку з чим, витрати на пересилання поштової кореспонденції у розмірі 194 грн не підлягають відшкодуванню, оскільки КАС України не передбачає можливості стягнення таких витрат з іншої сторони.
Отже, враховуючи складність справи, зміст та обсяг фактично наданих і документально підтверджених послуг, колегія суддів вважає співмірним відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Додатковий гонорар за позитивний результат у справі у розмірі 1 816,80 грн та витрати на пересилання поштової кореспонденції у розмірі 194 грн відшкодуванню не підлягають.
Таким чином, заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню зі стягненням на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. У задоволенні заяви в іншій частині слід відмовити.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (м-н. Свободи, 3, під`їзд 2, пов. 2, м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Макаренко Я.М. Жигилій С.П.