ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 р. Справа № 520/26398/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, у справі № 520/26398/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду 24.03.2026 ОСОБА_1 (далі також заявник, ОСОБА_1 ) подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення (в порядку ст. 382 КАС України), в якій просив суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення у справі №520/26398/21;
- визнати дії Боржника щодо виплати мізерними частинами такими, що суперечать практиці ЄСПЛ та Конституції України, і прирівнюються до відмови у виконанні рішення суду;
- зобов`язати керівника ГУ ПФУ в Харківській області особисто подати завірений звіт про виконання рішення суду з підтвердженням відповідальності за його достовірність з обов`язковим долученням копій платіжних документів, що підтверджують фактичне перерахування коштів, в якому надати: персоніфікований графік повної виплати боргу (45 854,71 грн) та судового збору (908,00 грн) у розумні строки (не більше 3-6 місяців); завірений розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат у вигляді таблиці з конкретними сумами за весь період прострочення виплати (з моменту виникнення боргу до дня подання звіту) з метою визначення повного розміру шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення суду;
- у разі неподання звіту у встановлений судом строк або повторну імітацію виконання -накласти на керівника ГУ ПФУ в Харківській області штраф у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на момент подання звіту (або закінчення строку на його подання) з яких 50 відсотків штрафу (половину) стягнути на мою користь а іншу половину - до Державного бюджету України (згідно з ч.2 ст.382 КАС України);
- зобов`язати Боржника надати до суду копії всіх постанов державних виконавців у виконавчому провадженні №69294763 та підтвердження про його закриття, з метою перевірки законності дій органів державної виконавчої служби.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України по справі №520/26398/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у двомісячний строк після набрання чинності цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду вiд 14.02.2022 у справі №520/26398/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Вказана ухвала була надіслана відповідачу на електронну адресу та ним отримана 06.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
03.06.2026 до канцелярії суду надійшов звіт (за вх. №01-26/63531/26) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також боржник, відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) відповідача про виконання судового рішення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.06.2026 за вх. №01-26/63531/26 про виконання рішення суду у справі №520/26398/21.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду у строк протягом трьох місяців після набрання чинності даної ухвали, звіт про повне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 по справи №520/26398/21.
Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі №520/26398/21, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 03.06.2026 про виконання рішення суду. Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області штраф у розмірі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за умисне та тривале не виконання рішення суду, 50% якого стягнути на користь стягувача - ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що приймаючи звіт боржника, суд першої інстанції погодився з його аргументами, що виплата боргу здійснюється частинами (по 100-187 грн на місяць) на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Постанова КМУ №821), якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок №821). Проте, суд не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №821, затверджений нею Порядок поширюється виключно на виконання рішень суду, «фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою». Натомість виплата перерахованих за рішенням суду пенсій військовим пенсіонерам та пенсіонерам МВС (згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) здійснюється безпосередньо з бюджету Пенсійного фонду України.
Крім того, суддя проігнорував норму частини 2 пункту 1 Порядку №821, яка прямо встановлює, що її дія не поширюється на виплату пенсій за рішеннями суду, які набрали чинності до її ухвалення. Рішення у цій справі набрало законної сили 17.03.2022, тобто за 3 роки до появи Постанови №821.
Погодившись із правомірністю дій ПФУ, суд першої інстанції фактично легалізував схему штучного затягування виконання судового акта на 37 років, що є прихованим відмовленням у правосудді та прямо суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також апелянт звернув увагу, що резолютивною частиною рішення суду від 14.02.2022 було також зобов`язано боржника стягнути на користь апелянта судовий збір у розмірі 908,00 грн.
У тексті оскаржуваної ухвали суд детально описує, що боржник робить запити до ПФУ на виділення коштів у сумі 44 988,66 грн (виключно залишок по пенсії). Проте в матеріалах справи та в самому Звіті ПФУ повністю відсутні будь-які докази нарахування, обліку чи спроб виплати судового збору в сумі 908,00 грн.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про «добросовісність» дій боржника, оскільки той надіслав два запити до ПФУ у квітні та травні 2026 року.
При цьому суд взагалі не дослідив період з березня 2022 року по жовтень 2025 року (понад 3 роки), протягом якого боржник не вчиняв абсолютно жодних дій задля виконання рішення суду, проігнорував два штрафи, накладені в межах виконавчого провадження №69294763, та шляхом процесуальних маніпуляцій домігся незаконного закриття виконавчого провадження у 2023 році без виплати жодної копійки заборгованості.
На переконання апелянта, надсилання боржником формальних листів-запитів після відкриття судом провадження в порядку судового контролю є виключно імітацією діяльності з метою уникнення відповідальності.
Крім того, апелянт звернув увагу, що в описовій частині ухвали суддя зазначає: "Дослідивши поданий звіт відповідача від 08.07.2025 за вх. №01-26/75195/25...". Натомість предметом розгляду був звіт від 03.06.2026. Дана обставина, на думку апелянта, свідчить про використання суддею шаблонів з інших судових справ без належного та всебічного дослідження індивідуальних обставин справи №520/26398/21.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заявником було подано до суду додаткові пояснення.
На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За приписами частин 1 та 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Суд першої інстанції, приймаючи звіт ГУ ПФУ в Харківській області, виходив з того, що поданий відповідачем звіт та надані суду документи свідчать про часткове виконання ГУ ПФУ в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 по справи №520/26398/21. Так, ГУ ПФУ в Харківській області на виконання рішення від 14.02.2022 по справі №520/26398/21 внесено до Реєстру судових рішень дані заявниці із зазначенням суми боргу. Крім того, відповідачем 02.04.2026 за вих. №2000-0510-5/55547 зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період в розмірі 45088 гривень 66 копійок. Відповідачем, 12.05.2026 за вих. №2000-0510-5/83031 повторно зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період в розмірі 44988 грн 66 коп. Разом з тим, заборгованість, з пенсії, яка внесена до електронного реєстру судових рішень, залишається не виплаченою.
Суд наголосив, що приймаючи звіт суб`єкта владних повноважень, не є підтвердженим факт повного виконання судового рішення. Проте, відповідачем наведені обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення станом на день подання звіту (зокрема фінансова складова, яка безпосередньо не залежить від відповідача у справі).
За таких обставин, відповідно до вимог частини 11 статті 382-3 КАС України та зважаючи на те, що відповідачем було здійснено конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 по справі №520/26398/21, а також надано до суду актуальні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд дійшов до висновку про необхідність прийняти звіт ГУ ПФУ в Харківській області про часткове виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 по справі №520/26398/21 та встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання звіту про повне виконання рішення суду протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали. Як наслідок, суд вважав передчасним клопотання відповідача про не накладання штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень або звільнення від його сплати, оскільки судом не розглядалося питання щодо накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України.
Згідно частин 1 - 4 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частин п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
У відповідності до частини 11 статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Тобто, виходячи з положень статті 382-3 КАС України судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду, або ж вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
При цьому, суд може прийняти звіт суб`єкта владних повноважень у випадках: - якщо встановлено повне виконання відповідним суб`єктом судового рішення, - якщо суб`єкт владних повноважень навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, - якщо заходи, які вживаються суб`єктом владних повноважень для виконання судового рішення, на переконання суду, є достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Якщо судом прийнято звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, то судом одночасно встановлюється новий строк для подання звіту.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №520/26398/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення 04.11.2021 за №33/41-4105 Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області", з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату недоплаченої суми пенсії з 01.12.2019 у відповідності до довідки про розмір грошового забезпечення Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" 04.11.2021 за №33/41-4105, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) за один місяць.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, якою зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області у двомісячний строк після набрання чинності цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №520/26398/21, останнім було подано звіт про виконання рішення суду від 03.06.2026 №2000-0902-8/97213 (вх. № 01-26/63531/26 від 03.06.2026).
Зі змісту звіту убачається, що ГУ ПФУ в Харківській області, на виконання рішення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №520/26398/21, в липні 2022 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 22.07.2021 №33/41-4105.
За результатом перерахунку на момент виконання рішення суду загальна сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.07.2022 у розмірі 45854,71 грн, яку обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ). Виплата боргу можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення коштів з державного бюджету на виплату заборгованості.
З жовтня 2025 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 №821 розпочато погашення заборгованості та виплачено 966 гривень 05 копійок.
Так, за додатковими відомостями проведену виплату відкладеної заборгованості в жовтні, листопаді та грудні 2025 року, а також, у лютому, березні, квітні та травні 2026 року: проведено виплату в сумі 187,35 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 187,35 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 187,35 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 103,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 101,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 100,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 100,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України).
Отже, станом на 02.06.2026 невиплаченою залишається частина відкладеної заборгованості у сумі 44988,66 грн, джерелом фінансування якої є кошти Державного бюджету України.
Для виконання рішення суду по зазначеній справі в повному обсязі головним управлінням 02.04.2026 за вих.№2000-0510-5/55547 зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період в розмірі 45088 гривень 66 копійок.
06.05.2026 №1119/16 до головного управління надійшла відповідь фінансово-економічного департаменту Пенсійного фонду України від 05.05.2026 №2800-030101-9/32640 на запит головного управління від 02.04.2026 за вих.№2000-0510-5/55547.
Для виконання рішення суду по зазначеній справі в повному обсязі головним управлінням 12.05.2026 за вих. №2000-0510-5/83031 повторно зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період в розмірні 44988 гривень 66 копійок.
Тобто, головним управлінням відповідно до вимог законодавства та в межах покладених на нього обов`язків та повноважень вжиті всі можливі заходи на виконання рішення.
Враховуючи викладене, Головне управління не може визначити орієнтовні строки повного виконання рішення суду в частині виплати всієї суми заборгованості, оскільки виплата напряму залежить від виділених бюджетних асигнувань та враховуючи принцип пропорційності виплати коштів кількості проведених перерахунків на виконання судових рішень.
У звіті відповідач просив у разі відмови в затвердженні звіту вважати викладені ним обставини поважними та не накладати штраф на керівника суб`єкта владних повноважень або звільнити від його сплати штрафу на підставі доказів, які підтверджують виконання рішення суду та продовжити строк для подання звіту.
В обґрунтування зазначеного клопотання, відповідач зазначив, що якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Також зазначив, що відповідачем було вжито всіх можливих та залежних від нього заходів щодо виконання судового рішення, в тому числі направлено відповідний запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів для виплати різниці в пенсії позивачу на виконання рішення суду. Подальші заходи щодо виділення коштів із Державного бюджету на фінансування виконання вказаного судового рішення від діяльності ГУ ПФУ в Харківській області не залежать.
Відтак, ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі.
Колегія суддів зазначає, що звіт ГУ ПФУ в Харківській області складений з дотриманням вимог статті 382-2 КАС України.
Як убачається зі звіту та доданих до нього документів, на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, визначено розмір належної до виплати заборгованості та здійснено її нарахування, що підтверджується перерахунком пенсії ОСОБА_1 від 01.12.2019 пенсійна справа №10028783, розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №100 28783 (т. 2 а.с. 115, 116). Відповідач зазначив, що виплата нарахованих сум не проведена, а відповідні кошти обліковані для подальшої виплати в порядку, визначеному законодавством.
За додатковими відомостями проведено виплату відкладеної заборгованості в жовтні, листопаді та грудні 2025 року, а також, у лютому, березні, квітні та травні 2026 року: проведено виплату в сумі 187,35 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 187,35 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 187,35 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 103,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 101,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 100,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України); проведено виплату в сумі 100,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України), що підтверджується витягом з виплатної відомості (т. 2 а.с. 117-118).
Отже, станом на 02.06.2026 невиплаченою залишається частина відкладеної заборгованості у сумі 44988,66 грн, джерелом фінансування якої є кошти Державного бюджету України.
Для виконання рішення суду по зазначеній справі в повному обсязі головним управлінням зроблено відповідні запити до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період в розмірі 45088 гривень 66 копійок (а.с. 119, 121).
Тобто, відповідачем відповідно до вимог законодавства та в межах покладених на нього обов`язків та повноважень вживаються заходи на виконання рішення суду у цій справі. Однак, Головне управління не може визначити орієнтовні строки повного виконання рішення суду в частині виплати всієї суми заборгованості, оскільки виплата напряму залежить від виділених бюджетних асигнувань та враховуючи принцип пропорційності виплати коштів кількості проведених перерахунків на виконання судових рішень.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на виконання судового рішення, проте таке рішення станом на час розгляду звіту не виконано в повному обсязі, оскільки позивач фактично не отримав присуджених йому до виплати грошових коштів.
Колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ у Хмельницькій обл.) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.
З огляду на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є реальне та повне поновлення порушених прав особи шляхом фактичного отримання нею присудженого блага, сам факт проведення перерахунку пенсії та нарахування заборгованості не може свідчити про повне виконання рішення суду за відсутності виплати відповідних сум.
Разом з тим, згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується факт невиконання судового рішення у повному обсязі, зокрема в частині виплати позивачу нарахованої на виконання рішення суду суми пенсії. Водночас матеріали справи свідчать про вчинення суб`єктом владних повноважень дій, спрямованих на виконання судового рішення, що дає підстави для висновку про часткове виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків.
За таких обставин, враховуючи приписи частини одинадцятої статті 382-3 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим прийняття поданого звіту про виконання судового рішення. Разом із тим, оскільки рішення суду станом на час розгляду звіту залишається невиконаним у повному обсязі, судовий контроль за його виконанням не може вважатися завершеним.
Зважаючи на те, що на теперішній час рішення суду виконано частково, а виплата нарахованої заборгованості в повному обсязі не проведена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття поданого відповідачем звіту та встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про подальший стан виконання судового рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи та в самому Звіті ПФУ будь-яких доказів нарахування, обліку чи спроб виплати судового збору в сумі 908,00 грн, що на його думку також свідчить про невчинення боржником дій, спрямованих на виконання рішення суду, оскільки стягнення судового збору з суб`єкта владних повноважень здійснюється в окремому, встановленому законом порядку органами Казначейства України шляхом безспірного списання коштів за рахунок бюджетних асигнувань відповідного суб`єкта владних повноважень. Відтак, відсутність у звіті про виконання судового рішення відомостей про нарахування, облік чи спробу виплати відповідної суми судового збору сама по собі не свідчить про невчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання судового рішення, та не може бути підставою для висновку про його невиконання.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про неповноту дослідження судом першої інстанції матеріалів справи з огляду на зазначення в описовій частині оскаржуваної ухвали звіту від 08.07.2025 за вх. №01-26/75195/25, тоді як предметом судового розгляду був звіт від 03.06.2026, оскільки саме по собі зазначення в описовій частині судового рішення іншої дати звіту та вхідного номера не свідчить про те, що судом першої інстанції досліджувався інший документ або що звіт від 03.06.2026 залишився поза межами судового дослідження. Така розбіжність не вплинула на встановлення судом обставин виконання судового рішення та не свідчить про неповноту судового розгляду.
При цьому з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції дослідив зміст поданого відповідачем звіту, надав оцінку наведеним у ньому відомостям та перевірив їх у сукупності з іншими матеріалами справи. Висновки суду щодо належності виконання судового рішення зроблені не на підставі формального зазначення реквізитів документа, а виходячи з фактичних обставин, встановлених за результатами його розгляду.
Щодо доводів апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції в частині "добросовісності" дій боржника з огляду на направлення ним двох запитів до органів ПФУ у квітні та травні 2026 року та при цьому не вчинення будь-яких дій з березня 2022 року по жовтень 2025 року (понад 3 роки), суд апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі тривалість періоду, протягом якого виконання судового рішення не було завершено, не є достатньою підставою для висновку про недобросовісність боржника, якщо судом встановлено вчинення ним дій, об`єктивно спрямованих на виконання рішення, а апелянтом не доведено, що такі дії мали формальний характер або були вчинені виключно з метою створення видимості виконання судового рішення.
Посилання апелянта на бездіяльність боржника протягом періоду з березня 2022 року по жовтень 2025 року також не спростовує того, що предметом розгляду суду першої інстанції був поданий боржником звіт про виконання судового рішення та оцінка вчинених ним на момент розгляду звіту дій. Водночас апелянт не навів, які саме конкретні дії боржник був зобов`язаний вчинити у вказаний період, у який строк та якими доказами підтверджується його бездіяльність, що мала наслідком невиконання судового рішення.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для застосування до керівника суб`єкта владних повноважень заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, колегія суддів зазначає, що такі доводи підлягають оцінці з урахуванням обставин справи та правового регулювання, передбаченого статтею 382-3 КАС України.
Верховний Суд в ухвалі від 31 січня 2024 року в адміністративній справі №560/1080/19 виклав наступну правову позицію щодо застосування на керівника органу пенсійного фонду штрафу за невиконання рішення суду за відсутності фінансування: "накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб`єкта владних повноважень".
З наданих до Звіту про виконання рішення суду від 03.06.2026 №2000-0902-8/97213 (вх. №01-26/63531/26 від 03.06.2026) доказів встановлено, що керівник ГУ ПФУ в Харківській області вживав заходи на виділення коштів для виконання ухваленого на користь заявника судового рішення. Проте, фактична невиплата позивачу нарахованих сум, пов`язана з встановленою Пенсійним фондом України черговістю виконання судових рішень в межах бюджетних асигнувань.
Таким чином, покладені судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому законом, та в межах повноважень ГУ ПФУ в Харківській області після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.
Колегія суддів враховує, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи суд не вбачає наявності таких підстав.
Зазначені висновки узгоджуються в висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
Отже, у разі вжиття суб`єктом владних повноважень відповідних заходів для виконання рішення суду, яке стосується здіснення виплат, штраф на керівника суб`єкта владних повноважень не накладається.
У свою чергу, як вбачається з поданого до суду звіту, ГУ ПФУ в Харківській області рішення частково виконано.
У зв`язку із наведеним, на переконання колегії суддів, підстави для застосування до відповідача наслідків, встановлених частиною 2 статті 382 КАС України в частині накладення на керівника ГУ ПФУ в Харківській області штрафу за невиконання рішення суду, відсутні.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Отже, колегія суддів переглянувши судове рішення суду першої інстанції, вважає, що при його ухваленні суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Підставі для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі № 520/26398/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло