Справа № 344/5321/26
Провадження № 22-ц/4808/1750/26
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Рожнятівського районного суду від 21 липня 2026 року під головуванням судді Пулика В.М. у м. Рожнятів,
в с т а н о в и в:
В березні 2026 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05 липня 2025 року. З врахуванням зменшення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 67 725,45 грн.
Представник АТ «ПриватБанк» 15 липня 2026 року звернувся до суду першої інстанції із заявою в якій просив закрити провадження у цій справі, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 05.07.2026 повністю сплачена та просив повернути сплачений судовий збір.
Ухвалою Рожнятівського районного суду від 21 липня 2026 рокузадоволено частково заяву АТ КБ «ПриватБанк».
Закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з прийняттям судом відмови позивача від позову.
Відмовлено у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про повернення судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовною заявою.
У апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач повністю сплатив заборгованість після відкриття провадження у справі. У цій же заяві АТ КБ «ПриватБанк» просив повернути сплачений судовий збір.
Проте суд першої інстанції не погодився з такою правовою кваліфікацією та прийняв ухвалу про закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову.
Водночас судом зазначено, що оскільки у справі суд приймає відмову позивача від позову та закриває провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, передбачені законом підстави для повернення судового збору відсутні.
АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що суд першої інстанції самовільно змінив підстави поданої позивачем заяви про закриття провадження у справі, чим порушив принцип диспозитивності.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження у цій справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернути сплачений судовий збір.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Закриваючи провадження у цій справі на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що визначена п.2 ч.1 ст. 255 цього Кодексу підстава закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору застосовується у випадках коли відсутній предмет спору як об`єкт судового захисту. Оскільки у справі на час подання цього позову між сторонами існував реальний спір про право, який став підставою для відкриття провадження у справі та її розгляду в суді, тому добровільне виконання відповідачем вимог позову після відкриття провадження у справі не свідчить про відсутність предмета спору і не є підставою для закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 255 цього Кодексу.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного і вважає їх такими, що суперечать вимогам процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Так, закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд із цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/847/18, від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20, від 23 грудня 2020 року у справі №522/8782/16-ц, від 01 березня 2021 року у справі №372/977/19.
Також Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 вказав, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Як вбачається з матеріалів справи представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05 липня 2025 року у розмірі 87 725 гривень 45 копійок, а також судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» 16.06.2026 подав до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 67 725, 45 грн та понесені судові витрати.
Через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції 15 липня 2026 року від представника позивача Меркулової В.В. надійшла заява у якій зазначено, що станом на 14 липня 2026 року відповідач повністю погасив заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку із чим представник позивача просить закрити провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернути позивачу сплачений при зверненні до суду судовий збір, що не суперечить вимогам цивільно-процесуального права.
Ураховуючи визначені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі (відсутність предмета спору); визначене законом право позивача щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; розпорядження своїми правами та обов`язками на власний розсуд; обов`язок суду вирішити заяву із заявлених у ній підстав; у суду першої інстанції було відсутнє процесуальне право для закриття провадження у справі з підстав, які не заявлялися позивачем, зокрема, у зв`язку з відмовою від позову.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Оскаржувана ухвала судом першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та згідно вимог частини першої статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу Рожнятівського районного суду від 21 липня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 03 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин