П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/7219/26
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.
03 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слащук Алли Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про:
- визнання протиправними дії Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20090727-11030 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнання протиправними дії Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (відповіді № C-12084-25/6823.29/2-26 від 08.01.2026, № КО94/6/6801-25/6823.29/3-26 від 09.01.2026) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнання протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України (відповідь надана структурним підрозділом за №КО-137/6/6802-25/6823.29/4-26 від 09.01.2026) щодо відмови знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20090727-11030 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язання Державної міграційної служби України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі № 20090727-11030 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.2026 зазначену позовну заяву залишено без руху на підставі частини першої статті 123 КАС України та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_2 14.05.2026 подала заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказала, що про порушення прав та інтересів дитина не могла дізнатись з моменту отримання як паспортів громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1, так і для виїзду за кордон, оскільки при їх отримання дитина була у малолітньому віці, а також з причини того, що у вказаних паспортах жодним чином не відображається процедура їх оформлення та отримання. При цьому, на бланку паспортів не відображається, що УНЗР є номером, який присвоюється людині.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправних дій Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі № 20090727-11030 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Цією ж ухвалою позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправних дій Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі № 20090727-11030 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернуто позивачеві.
ОСОБА_2 не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У встановлений апеляційним судом строк від відповідачів 1 та 2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою та другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Апеляційним судом з`ясовано, що спірні правовідносини у цій справі стосуються, зокрема, правомірності збирання, обробки та зберігання персональних даних позивача, як неповнолітньої особи, в Єдиному державному демографічному реєстрі, внесення відповідних відомостей до Реєстру та формування унікального номера запису в ньому (УНЗР), а також подальшої відмови органів Державної міграційної служби України у видаленні (анулюванні) такого запису.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону Єдиний державний демографічний реєстр є електронною інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
За змістом статті 10 зазначеного Закону внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету. При цьому унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Отже, УНЗР є цифровим ідентифікатором особи, який формується у зв`язку з первинним внесенням інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру та надалі залишається незмінним протягом життя.
Водночас апеляційний суд звертає увагу, що первинне формування УНЗР та внесення інформації про особу до Реєстру не є правовідносинами, які вичерпуються виключно моментом здійснення відповідної технічної операції. Наслідком такого внесення є виникнення та подальше існування в Реєстрі інформації про особу, яка відповідно до закону зберігається, обробляється та використовується, а сформований УНЗР продовжує бути пов`язаним із відповідними персональними даними протягом усього часу їх перебування в Реєстрі.
Таким чином, у цій справі необхідно розмежовувати момент первинного внесення інформації до Реєстру та формування УНЗР і подальше існування правового стану, обумовленого перебуванням персональних даних позивача та УНЗР у Реєстрі. Із цього слідує, що факт завершення первинної процедури внесення інформації не свідчить про припинення правовідносин щодо подальшого зберігання та обробки таких даних.
З огляду на предмет заявленого позову, позивач (законний представник позивача) не обмежується вимогою надати правову оцінку одноразовій дії, вчиненій у минулому, а, серед іншого, ставить питання про припинення існуючого на час звернення до суду стану правовідносин шляхом знищення (видалення, анулювання) присвоєного УНЗР та пов`язаних із ним відомостей неповнолітній особі.
За таких обставин висновок про початок перебігу строку звернення до адміністративного суду виключно з моменту первинного внесення інформації про особу до Реєстру та формування УНЗР не може вважатися обґрунтованим без урахування характеру спірних правовідносин та факту подальшого зберігання і обробки відповідних персональних даних.
При цьому сам по собі факт зазначення УНЗР у паспортних документах, виданих у грудні 2023 року неповнолітньому ОСОБА_1 , не свідчить про те, що саме з цього моменту позивач або його законний представник дізналися чи повинні були дізнатися про порушення своїх прав у розумінні частини другої статті 122 КАС України.
Наявність певної цифрової комбінації у паспортному документі не слід вважати тотожною обізнаності особи про факт внесення щодо неї персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру, правову природу УНЗР, порядок його формування та подальшої обробки відповідних персональних даних, а також про можливість вимагати припинення такої обробки шляхом видалення (анулювання) УНЗР.
Так само колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання законним представником неповнолітньої особи листів відповідача від 27.08.2025 та 09.10.2025 свідчить про початок перебігу строку звернення до суду саме щодо вимоги про визнання протиправними дій із присвоєння УНЗР.
Зазначені листи є відповідями суб`єктів владних повноважень на звернення законного представника позивача та містять їх позицію щодо можливості усунення наслідків перебування персональних даних позивача в Єдиному державному демографічному реєстрі. Водночас вони не є предметом оскарження за цим позовом у частині вимог про визнання протиправними дій щодо первинного внесення інформації до Реєстру та формування УНЗР і самі по собі не можуть змінювати характер правовідносин, що склалися у зв`язку з подальшим зберіганням та обробкою таких даних.
Більше того, звернення законного представника позивача до органів Державної міграційної служби України з вимогою про видалення (анулювання) УНЗР та отримання відмови у задоволенні такої вимоги свідчить про наявність на відповідний момент неврегульованого спору щодо продовження існування та обробки відповідних персональних даних, а не лише про встановлення факту первинного присвоєння УНЗР у минулому.
Отже, визначення судом першої інстанції моменту отримання зазначених листів як моменту, з якого законний представник позивача повинен був звернутися до суду з вимогою про оскарження первинного присвоєння УНЗР, є помилковим, оскільки такий підхід не враховує фактичного змісту заявлених позовних вимог та особливостей спірних правовідносин, які тривають і дотепер.
Таким чином, суд першої інстанції, визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, фактично застосував положення про процесуальний строк до правовідносин, порушення прав позивача в яких має триваючий характер. За таких обставин висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду є передчасним. А відтак правових підстав для повернення позовної заяви в цій частині у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду не було.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання щодо можливості прийняття цієї частини позовних вимог до розгляду.
Відтак ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправних дій Летичівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі № 20090727-11030 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.