справа № 691/1249/25
провадження № 2/691/313/26
УХВАЛА
02 вересня 2026 року Городищенський районний суд Черкаської області
В складі:
судді Савенко О.М.
за участі секретаря судового засідання Шаповал Т.С.
сторони у справі:
представник позивача, адвокат Ісламова В.М.
(участь в режимі відеоконференцзв`язку
з використанням власних технічних засобів)
представник відповідача, адвокат Дмитренко Р.М.
(участь в режимі відеоконференцзв`язку
з використанням власних технічних засобів)
розглянувши у підготовчому судовому засіданні письмову заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді в цивільній справі №691/1249/2025 провадження 2/691/313/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
встановив :
В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
17 серпня 2026 року за вхідним №ЕС5444/26 від ОСОБА_1 Городищенським районним судом Черкаської області зареєстровано заяву про відвід судді під час розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заяви про відвід судді зазначено, що спосіб здійснення головуючим керівництва судовим розглядом (процесом), порядок дослідження процесуально значущих обставин, дотримання принципів судочинства та правосуддя (об`єктивності, неупередженості, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законом), передчасне застереження головуючим щодо інституту зловживання процесуальними правами за відсутності встановлених законом підстав, що не відповідає принципам добросовісності учасників процесу, диспозитивності та пропорційності при здійсненні процесуального керівництва, а також надмірно формальне та вибіркове застосування процесуальних норм, наслідком чого стало непропорційне обмеження процесуальних прав позивача, що не відповідає завданню цивільного судочинства та принципу справедливого судового розгляду, і як наслідок вибіркове та непослідовне здійснення головуючим процесуального керівництва, внаслідок чого правова оцінка процесуальної поведінки позивача була надана до вирішення взаємопов`язаних процесуальних питань та встановлення незалежного складу учасників процесу, змагальності сторін та об`єктивності судового розгляду, що в підсумку є підставами для відводу судді.
02 вересня 2026 року у підготовчому засіданні розглянуто заяву позивача про відвід судді.
Позивач ОСОБА_1 , належно повідомлена про виклик до суду, до участі не прибула. Участь взяла представник позивача, адвокат Ісламова В.М., яка підтримала заяву про відвід судді і просила задоволити, зазначивши, що викладені в ній мотиви викладені самостійно позивачем ОСОБА_1 , без її участі.
Представник відповідача, адвокат Дмитренко Р.М. повідомив, що відповідач ОСОБА_2 інформований про участь в підготовчому засіданні, судову повістку вручено, просив проводити розгляд без його участі та визнати заяву про відвід судді необґрунтованою і такою, що не узгоджується із обставинами у судовій справі.
За таких обставин, беручи до уваги, що позивач і відповідач належно повідомлені про виклик до суду, є можливим продовжити підготовче засідання без їх участі в частині розгляду заяви про відвід судді під час розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, з повідомленням про прийняте судом рішення у їх відсутність, остільки суд має своїм обов`язком відповідно до ст.40 ЦПК України розглянути таку у судовому засіданні.
Суд, розглянувши заяву про відвід судді, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до рішення про визнання її необгрунтованою, в силу наступного.
Згідно ч.ч.1,2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до п.4 ч.4 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Відповідно до статті 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно до матеріалів судової справи позивач ОСОБА_1 звернулася в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди і просила за змістом позовних вимог прийняти до розгляду та відкрити провадження за цією позовною заявою (а.с.1-4). 23 вересня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження, про що постановлено ухвалу суду, яку скеровано сторонам для відому та виконання (а.с.40).
Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді, остільки вважає, що за результатами розгляду поданих нею до суду заяв і клопотань, спосіб здійснення головуючим суддею Савенко О.М. керівництва судовим розглядом формує у неї думку про надмірно формальне та вибіркове застосування процесуальних норм, наслідком чого стало непропорційне обмеження, на її думку, її процесуальних прав, як позивача, що не відповідає завданню цивільного судочинства та принципу справедливого судового розгляду. Позивач ОСОБА_1 просила залучити до участі у справі в якості представника позивача свою доньку ОСОБА_3 , подаючи неодноразово ряд клопотань, проте судом було ухвалено рішення щодо відсутності правових підстав для такого процесуального рішення в силу вимог чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення представництва у цивільному процесі.
Суд з повагою ставиться до прав та інтересів позивача ОСОБА_1 , і звертав неодноразово увагу позивача, що при прийнятті процесуальних рішень у справі за клопотанням сторін, має діяти у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства, а прийняті судом рішення не можуть суперечити основним засадам, принципам цивільного судочинства, якими є: верховенство права, повага до честі та гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов`язковість судового рішення, неприпустимість зловживання процесуальними правами, та інші.
Згідно до ч.1ст.214 Цивільного процесуального кодексу України при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні.
Згідно ч. 2 ст.214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Проаналізувавши доводи у заяві про відвід судді Кулініч К.І., суд робить висновок, що вони ґрунтуються на незгоді з процесуальними рішеннями суду, якими вирішені клопотання сторони позивача щодо представництва її інтересів у судовому процесі. У вказаних ухвалах наведені мотиви для прийняття судом таких процесуальних рішень із посиланням на норми процесуального закону. Незгода позивача з процесуальними рішеннями суду не свідчить про невідповідність цих ухвал вимогам закону та про порушення процесуальних прав учасників справи, зокрема позивача. Згідно ч.2 ст.383 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Без вирішення питання про можливість розпочати кожного разу підготовче засідання у відсутності сторони позивача, суд не може через наявність клопотань позивача про необхідність представництва її інтересів у судовій справі, рухатися згідно до вимог ст.196,ст.197,ст.198 ЦПК України та провести підготовче засідання, як і ухвалити процесуальні рішення за іншими клопотаннями сторони позивача, наприклад про залучення співвідповідача. На думку суду, розглядаючи і вирішуючи клопотання позивача про представництво її інтересів у судовому процесі, суд навпаки, своїми рішеннями у виді постановлених ухвал, орієнтує і роз`яснює позивачу, що не можна припуститися помилки, є необхідним отримати правничу допомогу у визначений чинним законодавством спосіб, як і обрати особу яка може представляти інтереси в суді, інакше саме незаконні дії і рішення головуючого можуть мати наслідком порушення прав та інтересів сторін у справі, скасування прийнятих судових рішень.Як головуюча у справі суддя, не погоджуюся, що мої дії вказують на передчасну необ`єктивність чи непропорційний підхід до сторін, формують думку про недотримання принципу рівності учасників процесу, остільки вирішення взаємопов`язаних між собою процесуальних питань в підготовчому засіданні є обов`язком головуючого судді і забезпечує в такий спосіб дотримання принципів об`єктивності, неупередженості, змагальності. Саме по собі попередження суду про недопустимість зловживання процесуальними правами не є порушенням, остільки суд перед початком підготовчого засідання роз`яснив позивачу і відповідачу їх права і обов`язки в підготовчому засіданні, зокрема ст.44 ЦПК України в якій пунктом першим визначено - учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так само суд має застосовувати процесуальні норми послідовно та однаково до всіх учасників справи. Тривалість підготовчого судового засідання відповідно до норм національного процесуального закону у системному застосуванні із нормами міжнародного права має забезпечувати ефективну реалізацію учасників у представленні позицій, доказах, саме тому судом і зверталася увага на необхідність його проведення, як то визначено ст.189 ЦПК України. В діях головуючого судді відсутнє непропорційне обмеження процесуальних прав позивача, остільки саме сторона позивача, заявляє клопотання, які підлягають розгляду і вирішенню.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу судді.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Обставин, які б були підставою для відводу головуючої судді у даній справі не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про відвід головуючого судді є необґрунтованою та підлягає передачі для розгляду судді, який не входить до складу суду.
На підставі ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд -
постановив :
заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Савенко О.М. в цивільній справі №691/1249/2025 провадження 2/691/313/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - визнати необґрунтованою.
Передати заяву про відвід судді Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М. до канцелярії Городищенського районного суду Черкаської області з метою її вирішення в іншому складі суду у відповідності до вимог ч. 3 ст.40 та ч. 1 ст.33 ЦПК України.
У підготовчому засіданні у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди оголосити перерву.
Копію ухвали суду надіслати для відому позивачу, відповідачу, як сторонам у справі, які не приймали участі в підготовчому засіданні.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, яка розглядається, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd. ck. court. gov. ua.
Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О. М. Савенко