УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 367/3272/19
провадження № 61-11176сво24
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , Битюцький Юрій Анатолійович,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2023 року у складі судді Мерзлого Л. В., додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф. та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - ТОВ «Аверс-Сіті») звернулося до суду з позовом, у якому просило витребувати у ОСОБА_1 на свою користь об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення № 482, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219469232109.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Аверс-Сіті» посилалося на те, що 27 травня 2010 року воно отримало державний акт серії ЯИ № 270393 на земельну ділянку площею 4,3864 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:034:0081. 19 січня 2011 року позивач отримав дозвіл ДАБІ № 15/11 на виконання будівельних робіт з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом на АДРЕСА_2 .
16 вересня 2011 року житловий будинок АДРЕСА_3 було введено в експлуатацію. 22 вересня 2011 року виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Київської області прийняв рішення № 270, згідно з яким було надано дозвіл на оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна (на всі квартири, зокрема і нежитлове приміщення № 482) у будинку АДРЕСА_4 , на підставі сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта від 16 вересня 2011 року серії КС № 16411043016. Таким чином, ТОВ «Аверс-Сіті» набуло право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року за ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлові приміщення № 477, 478, 476, 475, 482 за адресою: АДРЕСА_1 , та на нежитлове приміщення № 171 за адресою: АДРЕСА_5 , в іншій частині позовних вимог відмовлено.
27 листопада 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності, зокрема, на спірне нежитлове приміщення № 482, після чого подарував його ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 07 квітня 2017 року, а ОСОБА_2 13 вересня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу відчужила вказане приміщення ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.
Оскільки право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_1 , позивач просив витребувати його на свою користь.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ірпінський міський суд Київської області рішеннямвід 31 жовтня 2023 року позов задовольнив. Витребував у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 482, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219469232109. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд зазначив, що оскільки нежитловеприміщення № 482 вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, яке в подальшому скасоване, тобто поза його волею, він має право на витребування цього майна.
Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у сумі 30 000,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що при ухваленні рішення по суті суд не вирішив питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Водночас суд виходив з того, що обсяг наданих послуг адвокатом в суді відповідає критерію реальності таких витрат, а тому заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2023 року та додаткове рішення Ірпінського міського Київської області від 13 листопада 2023 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 вересня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Аверс-Сіті» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що при зверненні до суду з позовом позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн. Отже, позивачу вже відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, що перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок, визначений ним в суді першої інстанції.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2023 року, додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 2-856/12, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 522/8412/19, від 07 лютого 2024 року у справі № 367/6205/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що суди попередніх інстанцій не встановили дійсних правовідносин між позивачем і ОСОБА_3 , який придбав майнові права на спірне нерухоме майно та щодо якого у позивача виникло зобов`язання з передання нерухомого майна одразу після його створення. ТОВ «Аверс-Сіті» ніколи не було власником майна, щодо якого розглядається спір, ніколи не отримувало та не мало документів, які підтверджували б його право власності, і, як наслідок, не мало жодного законного права взагалі звертатися до суду з позовом про витребування цього майна на підставі статей 387, 388 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У жовтні 2024 року ТОВ «Аверс-Сіті» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «Аверс-Сіті» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» зазначило про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, який становить 20 000,00 грн. Остаточний розмір витрат буде визначений з урахуванням вчинених процесуальних дій.
Відмовляючи в задоволенні заяви про розподіл судових витрат, апеляційний суд безпідставно виходив з того, що додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2023 року стягнуто на користь ТОВ «Аверс-Сіті» 30 000,00 грн, оскільки вказані витрати були понесені в суді першої інстанції, а не в апеляційному суді.
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подала письмові пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просила її задовольнити.
У жовтні 2024 року ОСОБА_3 подав письмові пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просив її задовольнити.
У жовтні 2024 року ТОВ «Аверс-Сіті» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.
У грудні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті», в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
04 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аверс-Сіті».
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 червня 2026 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2026 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Аверс-сіті» є власником земельної ділянки площею 4,3864 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:034:0081, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується державним актом серії ЯИ № 270393, виданим 27 травня 2010 року.
19 січня 2011 року ТОВ «Аверс-сіті» отримало дозвіл ДАБІ № 15/11 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом на АДРЕСА_2 .
16 вересня 2011 року Інспекція ДАБК у Київській області видала ТОВ «Аверс-Сіті» як замовнику об`єкта сертифікат відповідності серії КС № 16411043016 закінченого будівництвом об`єкта.
16 вересня 2011 року житловий будинок АДРЕСА_3 був уведений в експлуатацію.
Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 22 вересня 2011 року № 270 було присвоєно поштову адресу закінченому будівництвом об`єкту 1-ї черги будівництва та пусковому комплексу, введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_4 , доручено КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартири закінченого будівництвом об`єкта.
05 січня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Аверс-Сіті», КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення № 477, 478, 476, 475, 482 за адресою: АДРЕСА_1 , та на нежитлове приміщення № 171 за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року у справі № 2-856/12 позов ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні і володінні нерухомим майном залишено без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року та визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення № 477, 478, 476, 475, 482 за адресою: АДРЕСА_1 , та на нежитлове приміщення № 171 за адресою: АДРЕСА_5 , в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою заступника начальника управління Головного слідчого управління МВС України Мамки Г. М. від 14 червня 2012 року накладено арешт на нежитлове приміщення № 482 у корпусі 1.
Постановою старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України Грицая Ю. І. від 16 листопада 2012 року скасовано арешт, накладений постановою від 14 червня 2012 року.
27 листопада 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував право власності на нежитлове приміщення № 482 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року .
07 квітня 2017 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладений договір дарування, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на нежитлове приміщення № 482 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07 квітня 2017 року, індексний номер 34681400, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С.
13 вересня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу спірного нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., серія та номер 279.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17 (провадження № 61-22930св19) та від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17 (провадження № 61-9629св19).
Підставою для передання справи вказано, що у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує різний підхід щодо розгляду справ за позовом ТОВ «Аверс-Сіті» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла такого висновку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).
Верховний Суд має забезпечувати єдність судової практики для того, щоб виправляти непослідовності та таким чином підтримувати громадську довіру до судової системи (рішення ЄСПЛ від 12 травня 2012 року у справі «Альбу та інші проти Румунії» (Albu and others v. Romania), заява № 34796/09). Існує тісний зв`язок між принципом єдності судової практики, з одного боку, та механізмами доступу до Верховного Суду, з іншого.
За встановленими у цій справі обставинами ТОВ «Аверс-Сіті» просило витребувати спірне нежитлове приміщення, яке воно продало ОСОБА_3 (первісний власник майнових прав) на підставі договору купівлі-продажу майнових прав. В подальшому це майно неодноразово відчужувалося, зокрема відповідачу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 лютого 2022 року у справі № 367/4089/14-ц (провадження 61-5343св21) та від 07 лютого 2024 року у справі № 367/6205/19 (провадження № 61-10639св23) за позовами ТОВ «Аверс-Сіті» про витребування майна з чужого незаконного володіння дійшов висновку, що майнові права інвестора у разі виконання ним інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до закону трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником. Вимога ТОВ «Аверс-Сіті» до відповідача про витребування спірної квартири не узгоджується із принципами добросовісності й справедливості, оскільки позивач продав майнові права на квартиру первісному інвестору та у повному обсязі отримав оплату за них.
Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17 (провадження № 61-22930св19) та від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17 (провадження № 61-9629св19) за позовами ТОВ «Аверс-Сіті» про витребування майна з чужого незаконного володіння дійшов протилежних висновків, зазначивши таке: Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, яким чином спірне майно вибуло з володіння позивача, який указує на порушення своїх прав як власника та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким. Встановивши, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння власника ТОВ «Аверс-Сіті» на підставі рішення, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасоване, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, у зв`язку з чим підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.
З урахуванням зазначеного Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що для вирішення вказаного правового питання, необхідне формування єдиної правозастосовної практики, тому справу необхідно передати на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначає, що однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 367/3272/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2023 року, додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Зайцев
Судді: А. І. Грушицький
Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников
І. М. Фаловська М. Є. Червинська