ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 766/22213 /24 Головуючий у 1-й інстанції: Шестакова Я.В.
Номер провадження: 22-ц/819/1193/26 Доповідач: Воронцова Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя - доповідач) Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
секретар: Андреєва В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Долгов Антон Геннадійович,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", Херсонська філія Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" ,
представник відповідача - адвокат Ревенко Олексій Володимирович,
розглянув в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Ревенко Олексія Володимировича на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шестакової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Долгов Антон Геннадійович до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Долгов А.Г. звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", у якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Херсонської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" від 29.11.2024 року № 21-ос "Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді складача поїздів 4-го розряду Херсонської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з 30.11.2024 року;
- стягнути з ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.11.2024 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно. Із розрахунку середньомісячної заробітної плати - 8491,64 грн., що станом на 01.08.2025 року буде складати 69118,00 грн.
- стягнути з ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач понад 30 років працював у структурі ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та його філіях, сумлінно виконуючи трудові обов`язки, маючи значний стаж, високу кваліфікацію та численні заохочення. За направленням підприємства він також пройшов навчання та здобув кваліфікацію диспетчера, після чого протягом близько 12 років працював на відповідній посаді. Таким чином, позивач фактично володіє двома спеціальностями, які були сформовані в межах одного підприємства та підтверджені його тривалою трудовою діяльністю.
Позивач вказує, що під час процедури скорочення штату роботодавець не запропонував йому жодної з наявних вакантних посад, у тому числі тих, які відповідали його кваліфікації та досвіду роботи, зокрема як складача поїздів та диспетчера. Крім того, роботодавцем не було проведено належного порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників і не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України. На думку позивача, це свідчить про порушення встановленої процедури вивільнення працівника та формальний характер проведеного скорочення.
Зазначає, що його звільнення супроводжувалося дискримінаційними проявами, зокрема пов`язаними з оцінками щодо його можливих ризиків через проживання під час окупації м. Херсон та непідтвердженими припущеннями щодо колабораційної діяльності, які не підтверджені жодними кримінальними провадженнями чи вироками суду. У зв`язку з цим позивач вважає, що його звільнення є незаконним, просить суд поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" від 29.11.2024 року № 21-ос "Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді складача поїздів 4-го розряду Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з 30.11.2024 року.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь держави судові витрати в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача суд вважав, що відповідачем не доведено належного виконання вимог статті 49-2 КЗпП України щодо пропонування позивачу всіх наявних вакантних посад у період попередження про вивільнення, у зв`язку з чим звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є незаконним, а позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягають задоволенню.
Ураховуючи, що на момент звільнення дія трудового договору позивача була призупинена на підставі чинного та неоскарженого наказу, правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності дискримінаційного ставлення, моральних страждань та інших передбачених статтею 237-1 КЗпП України підстав для відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог - визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 незаконним, поновлення на роботі представник Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Ревенко О.В. подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог ухвалено без урахування всіх обставин справи, неповно та не всебічно оцінені головні докази, неправильно застосовані норми матеріального права.
В обґрунтування скарги посилається на те, що вручення ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення від 30.09.2024 № 116 разом з додатком до нього переліком вакантних посад відбулось 30.09.2024, проте ОСОБА_1 діяв недобросовісно і відмовився від проставлення підпису про ознайомлення з попередженням та вакантними посадами. Керівник філії разом з двома іншими працівниками склали відповідний акт від 30.09.2024 № 03, якими засвідчили вказані обставини вручення попередження з вакантними посадами та відмову від проставлення підпису про ознайомлення.
У попередженні про наступне вивільнення від 30.09.2024 № 116 чітко зазначено про наявність разом з ним додатку "перелік вакансій" на 8 аркушах, отже це є єдиним документом. Саме попередження є основним документом його текстом, а перелік вакансій - "додатком" до основного документа.
Посилаючись на п. 5.21 Національного стандарту 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації та вимоги до оформлення документів", та п. 45, 46 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ 17.01.2018 № 55, щодо порядку оформлення додатку до документу представник відповідача зазначає, що оскільки перелік вакантних посад є додатком до попередження від 30.09.2024 № 116, тому з урахуванням акту від 30.09.2024 № 03 є абсолютно доведеною обставина про те, що позивача належним чином повідомлено про наступне вивільнення та ознайомлено з вакантними посадами.
Суд не врахувавши наведені вище доводи, неповно встановив ту обставину, що позивачу вручено перелік вакантних посад станом на момент попередження, і що вказану обставину підтверджує акт від 30.09.2024 № 03, який саме фіксує відмову позивача від ознайомлення з попередженням та проставлення працівником відповідного підпису, додатком до якого був перелік вакантних посад.
Перелік вакансій, в даному випадку, був не окремим документом, а додатком до попередження.
У Товариства були відсутні інші нові вакантні посади до дня звільнення і в день звільнення, тому актуальним був перелік вакантних посад, який надавався позивачу до цього станом на момент попередження 30.09.2024. Одночасно в матеріалах справи є перелік вакантних посад станом на день звільнення (01.12.2024) на підтвердження відсутності нових вакантних посад в день звільнення.
ОСОБА_1 не виявив бажання на заняття будь-якої із запропонованих вакантних посад, а отже, його звільнення було правомірним.
Просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19.05.2026 у справі № 766/22213/24 в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" від 29.11.2024 року № 21-ос "Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 " та поновлення ОСОБА_1 на посаді складача поїздів 4-го розряду Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, судові витрати покласти на позивача.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Долгов А.Г. зазначає, що Акт від 30.09.2024 № 03 фіксує відмову ОСОБА_1 від ознайомлення та проставлення підпису лише щодо попередження про наступне вивільнення та не містить жодного запису про пред`явлення позивачу саме переліку вакантних посад на 8 аркушах. Залишилася без реагування відповідачем його заява від 23.10.2024 про ознайомлення із вакантними посадами, що також підтверджує не надання останнім 30.09.2024 разом із повідомленням про скорочення чисельності працівників переліку вакантних посад .
Безпідставним є посилання у скарзі відповідача на положення Національного стандарту 4163:2020 " Державна уніфікована система документації" та Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджену постановою КМУ від 17.01.2018 № 55, оскільки позивач не оскаржував факт неправильності зазначення відомостей про наявність додатку на листі - попередженні про наступне вивільнення, а звертав увагу на фактичну відсутність додатку про перелік вакантних посад до попередження.
За змістом наведених норм, перелік вакансій є саме додатком до основного документа (попередження), тобто окремою за змістом та формою частиною кореспонденції, а не невід`ємним текстом самого попередження. Саме тому факт вручення (пред`явлення) такого додатка повинен фіксуватися самостійно, а не презюмуватися з факту вручення основного документа.
Крім того, скаржник, за своєю організаційно - правовою формою є Приватним акціонерним товариством, тоді як зазначена Типова інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади не розповсюджується на приватні акціонерні товариства.
Відповідач не повідомив його належним чином з переліком вакантних посад одночасно врученням попередження № 116 про наступне вивільнення, та в подальшому, ігноруючи його заяву від 23.10.2024, чим позбавив його можливості обрати собі іншу вакантну посаду.
Позивач бажав залишитись на одній із посад, які були вакантні, та входив до категорії працівників, яким надається переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (ст. 42 КЗпП).
Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду в оскарженій частині залишити без змін.
Провадження в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи : Воронцова Л.П. ( суддя - доповідач), Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою суду від 23 липня 2026 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду на 10 серпня 2026 року на 12.40 год.
Встановлені судом обставини справи
09 жовтня 1992 року ОСОБА_1 прийнято учнем складача потягів, а 01 грудня 1992 року переведено на посаду складача потягів Херсонського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту, яке у подальшому перейменовано на Херсонську філію Київ - Дніпровського державного міжгалузевого промислового підприємства залізничного транспорту, що підтверджується записами із трудової книжки позивача № НОМЕР_1 .
28 травня 2018 року на підставі наказу № 50-06 від 25.05.2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду складача потягів 4 розряду.
Наказом № 100 від 01 березня 2022 року "Про внесення змін до наказу від 01.03.2022 № 99 "Про запровадження режиму роботи працівників ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", доповнено п. 1 наказу наступним пунктом: "з 01.03.2022 запровадити режим простою працівникам товариства, які не задіяні в виробничому процесі з дотриманням статей 34, 113 КЗпПУ. Нарахування заробітної плати працівникам проводити за час простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки (посадового окладу).
На підставі наказу № 21/кф від 08 листопада 2022 року "Про призупинення дії трудових договорів з працівниками Херсонської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", призупинено з 15 листопада 2022 року до скасування або закінчення воєнного стану або до прийняття рішення про відновлення роботи дію трудових договорів працівників Херсонської філії відповідно до списку, що додається, відповідно до Додатку до вказаного наказу до переліку працівників включено ОСОБА_1 .
Наказом № 232 від 26 червня 2024 року "Про введення в дію нового штатного розпису Херсонської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", затверджено перелік посад Херсонської філії, які підлягають скороченню з 01 жовтня 2024 року, що є додатком 1 до цього наказу.
На підставі наказу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" № 346 від 16 вересня 2024 року внесено зміни до штатного розпису Херсонської філії, затвердженого наказом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 26.06.2024 № 232 "Про введення в дію нового штатного розпису Херсонської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (зі змінами), що додаються. Змінами до штатного розпису передбачено виведення з оперативного комплексу 2 (дві) посади складача поїздів 4 розряду.
Зі змісту попередження № 116 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 про наступне вивільнення, додатком до вказаного попередження вказано перелік вакантних посад на 8 аркушах , вбачається, що на підставі наказу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 26.06.2024 № 232 та наказу "Київ-Дніпровське МППЗТ", та у зв`язку із введенням в дію змін до штатного розпису зі змінами в організації виробництва і праці, його попереджено, що займана ним посада підлягає скороченню, а останній підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату працівників з 01.10.2024 року. Також у попередженні зазначено, що на виконання ст. 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 надано перелік вакантних посад, що наявні станом на день вручення цього попередження, його проінформовано, що у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яка відповідає його кваліфікаційному рівню, а також при відмові від такої роботи, трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України.
Згідно додатку до попередження "Вакансії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", в структурі товариства наявні 317 вакантних посад, з яких у Херсонській філії - 4 вакансії (директор філії, головний бухгалтер, інженер, слюсар з ремонту рухомого складу 5 розряду), у інших підрозділах товариства наявні 12 посад складача поїздів 4 розряду, 1 одиниця диспетчера.
Відповідно до Акту № 03 від 30.09.2024 "Про відмову від ознайомлення та проставлення підпису стосовно підтвердження отримання попередження про вивільнення", 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 вручено для ознайомлення попередження про вивільнення, проте останній відмовився від ознайомлення та проставлення підпису.
Вказаний Акт не містить відомостей щодо вручення та ознайомлення ОСОБА_1 з додатком до попередження, яким є перелік вакантних посад.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2024 року на ім`я директора товариства, зареєстрованої за вх. № 319, йому вручено попередження про скорочення штату та його звільнення, в якому зазначено, що він отримав перелік вакантних посад, однак такий перелік йому надано не було, тому він відмовився від підпису попередження про звільнення.
На підставі наказу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" № 21-ОС від 29.11.2024 року "Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 " припинено з ОСОБА_1 - складачем поїздів 4-го розряду трудовий договір з 01.12.2024 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; з виплатою ОСОБА_1 : вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України; компенсації за 30 календарних днів відпустки на підставі ст. 24 Закону України "Про відпустки" за період до 31.12.2023 року.
02 грудня 2024 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 21-ОС від 29.11.2024 року звільнено з посади складача потягів 4 розряду на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книзі.
Згідно повідомлення про оплату праці за грудень 2024 року, ОСОБА_1 , складачу поїздів 4 розряду, нараховано 16 570,05 грн., з яких: компенсація відпустки - 8424,00 грн.; вихідна допомога - 8146,05 грн.
Станом на 01 грудня 2024 року у структурі ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" наявна 121 вакансія, з яких 2 (дві) у Херсонській філії (головний бухгалтер, інженер), та 12 одиниць посад складача поїздів 4 розряду у інших підрозділах.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Учасники справи, які не з`явилися в судове засідання, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, що не перешкоджає відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України її розгляду у їх відсутність.
Відповідно до частин 1, 2, ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції та застосовані норми права
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року в справі № 6-1264цс17, постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 464/2299/22, від 03 квітня 2024 року в справі № 208/5799/23 та інших.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
У постановах Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року в справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17), Верховного Суду від 20 лютого 2024 року в cправі № 915/754/21(486/893/22), від 07 лютого 2024 року в справі № 759/18281/21 (провадження № 61-6741св23) вказано, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
При вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України. За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26 грудня 2023 року в справі № 295/11190/21 (провадження № 61-10240св23), від 06 грудня 2023 року в справі № 519/617/21-ц (провадження № 61-6199св23).
За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.
Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Судом установлено, що у Приватному акціонерному товаристві "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", зокрема, у Херсонській філії відбулися зміни в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Про зміни в організації праці ОСОБА_1 був вчасно та належним чином повідомлений, про що свідчить акт від 30.09.2024 року про доведення позивачу змісту наказу від 26.06.2024 № 232 та відмови його від підпису про ознайомлення із ним.
Разом із тим, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що відповідачем не надано позивачу разом із попередженням про звільнення переліку вакантних посад у товаристві на 8 аркушах. Так, згідно акту №03 від 30.09.2024 ОСОБА_1 попереджено про звільнення, однак вказаний акт не містить зазначення про надання та ознайомлення позивача із переліком вакантних посад.
У своїй заяві від 23 жовтня 2024 року , вх. №319 на ім`я директора ХФ ПрАТ "Київ -Дніпровська МППЗТ" Межов О.В. зазначив, що його попереджено про скорочення штату і звільнення, при цьому у даному попередженні зазначено про наявність вакантних посад на 8 аркушах, які йому не надано для ознайомлення, тому він відмовився від підпису даного попередження.
Відповідач не надав суду доказів відповіді на дане звернення ОСОБА_1 про спростування зазначеного позивачем про не ознайомлення його з наявністю вакантних посад, але у будь-якому випадку надання позивачу на його звернення переліку вакантних посад.
Досліджуючи виконання роботодавцем вимог, передбачених положеннями частини третьої статті 49-2 КЗпП України, колегія суддів зазначає, що у Додатку №1 до наказу від 26.06.2024 №232 про наявність вакантних посад у товаристві та у переліку вакантних посад у товаристві станом на 01.12.2024 були вакантні 12 одиниць посад складача поїздів 4 розряду (10 одиниць КДВП, 1 одиниця Подільське відділення, 1 одиниця Полтавське відділення), та 1 одиниця диспетчера, яку міг би обійняти позивач у відповідності до його спеціальності, зазначеної у трудовій книжці та записів про виконання певної роботи, проте відповідачем вказану посаду позивачу не було запропоновано. Також відповідачем не надано до суду доказів урахування переважного права залишення на роботі працівників, зокрема, позивача при скороченні у Херсонській філії товариства 2 одиниць посад складача поїздів 4 розряду.
Отже, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що в попередженні від 30 вересня 2024 року є лише посилання про наступне звільнення позивача з дотриманням термінів, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, без інформації про наявність/відсутність вакантних посад у товаристві, що свідчить про відсутність у відповідача наміру працевлаштувати позивача на іншу посаду у тому ж товаристві.
Верховний Суд в постановах від 23 жовтня 2024 року в справі № 127/8438/23, від 03 квітня 2024 року в справі № 208/5799/23 зауважив, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
За приписами статей 40 і 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника за його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що на момент звільнення позивача із займаної посади ОСОБА_1 пропонувались вакантні посади для переведення.
Тобто відповідачем до суду не подано належних та допустимих доказів надання персональних пропозицій позивачу про усі наявні протягом терміну попередження конкретні вакантні посади, а також доказів, що він відмовився від запропонованих конкретних вакантних посад, що свідчить про невиконання відповідачем обов`язку, передбаченого частиною 2 статті 40 та частиною 3 статті 49-2 КЗпП України.
У постанові від 19 липня 2024 року в справі № 522/7936/21 Верховний Суд зазначив, що роботодавець своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, проте не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.
У даній справі встановлено порушення роботодавцем саме процедури звільнення позивача, встановленої КЗпП України, і саме на дослідження таких обставин звертає увагу Верховний Суд в постанові від 29 червня 2022 року в справі № 461/2102/20.
З огляду на вказані обставини та норми права, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Роботодавцем своєчасно та належним чином повідомлено позивача про наступне вивільнення, проте не виконано обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.
Відповідач належними й допустимими доказами не довів законності звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Звільнення позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, а тому суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про поновлення позивача на роботі.
Доводи апеляційної скарги представника товариства про те, що у попередженні позивача про наступне вивільнення від 30.09.2024 № 116 чітко зазначено про наявність разом з ним додатку "перелік вакансій" на 8 аркушах, і це є єдиним документом та свідчить про ознайомлення ОСОБА_1 із наявними вакансіями є безпідставними і підлягають відхиленню, оскільки додаток "перелік вакантних посад" на 8 аркушах до попередження є самостійним документом за своїм змістом, який не відображений у самому попередженні, тому вказівка у акті від 30.09.2024 року про ознайомлення ОСОБА_1 із попередженням про вивільнення його посади, за принципом стандарту більшої переконливості наданих сторонами доказів, за обставин заперечення позивачем факту його ознайомлення, не може бути беззаперечним доказом про ознайомлення позивача із переліком вакантних посад.
Посилання в апеляційній скарзі на положення Національного стандарту 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації та вимоги до оформлення документів", та Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади" щодо порядку оформлення додатку до документу свідчить, що оскільки перелік вакантних посад є додатком до попередження від 30.09.2024 № 116, тому з урахуванням акту від 30.09.2024 № 03 є доведеною обставина про належне повідомлення позивача про наступне вивільнення та ознайомлення з вакантними посадами є безпідставним з урахуванням вище зазначеного : попередження не містить переліку вакантних посад, додаток до попередження "перелік вакантних посад" є самостійним та об`ємним документом за своїм змістом, тоді як акт №03 від 30.09.2024 не містить інформації про ознайомлення ОСОБА_1 із переліком вакантних посад.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі "Руїс Торіха проти Іспанії", пункт 29).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат колегія суддів не здійснює.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничого транспорту" Ревенко Олексія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови суду складено 07 вересня 2026 року.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська