ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 р. Справа № 520/14312/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Сорокіна М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/14312/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати капітану ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити капітану ОСОБА_1 грошову допомоги на оздоровлення за 2025 рік.
17.09.2025 Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов залишив без задоволення.
12 січня 2026 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати капітану ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.
Зобов`язав В/ч НОМЕР_1 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17 квітня 2025 року здійснити призначення, обчислення та нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та витребувати звіт про виконання судового рішення від В/ч НОМЕР_1 по справі №520/14312/25.
24 серпня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №520/14312/ - залишив без задоволення..
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій, просив її скасувати та задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що метою встановлення судового контролю є забезпечення реального та своєчасного виконання судового рішення, зокрема у випадках, коли існують об`єктивні підстави вважати, що рішення може бути не виконано або виконано неналежним чином. Вказує на безпідставному невиконанні відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.
В/ч НОМЕР_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Під час судового розгляду встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, зокрема, зобов`язано В/ч НОМЕР_1 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17 квітня 2025 року здійснити призначення, обчислення та нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Також суд першої інстанції вважав, що встановлення судового контролю можливе, якщо заходи з примусового виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" не призвели до належного виконання судового рішення.
Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими та зазначає.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб`єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.
Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 382 КАС України, у редакції чинній з 19.12.2024, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз приписів абзацу першого частини 1 статті 382 КАС України дає підстави стверджувати, що позивач має право ініціювати встановлення судового контролю як до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, так і після набрання таки рішенням суду законної сили.
Так, заявник при зверненні до суду першої інстанції з цією заявою повідомив про звернення до відповідача з питання виконання судового рішення, проте відповіді не отримав.
Вказана обставина беззаперечно потребує судової перевірки.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та встановлення судового контролю.
Відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема резолютивної частини із зазначенням: встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов`язання В/ч НОМЕР_1 подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року протягом місяця, з дня отримання цієї постанови, до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Вказане свідчить, що наявність чи відсутність виконавчого провадження жодним чином не впливають на вирішення питання про встановлення судового контролю.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції, що відсутність виконавчого провадження виключає можливості здійснення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю та наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та ухвалення постанови про задоволення вимог апеляційної скарги і зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 320 - 322, 325, 328, 382 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року по справі № 520/14312/25 скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року - задовольнити.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 520/14312/25 протягом місяця, з дня отримання цієї постанови, до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій