ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2026 р. Справа№ 911/2057/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Сковородіної О.М.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2026
у справі № 911/2057/26 (суддя - Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет»
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка»
2) Дочірнього підприємства «Степове плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка»
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі»
4) ОСОБА_1
про визнання недійсним договорів та скасування державної реєстрації прав
ТОВ «Дебет» (надалі позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Весела Свинка», ДП «Степове плюс», ТОВ «Дарземлі» та ОСОБА_1 , в якій просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу, який знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Підгірці, вул. Васильківська, буд. 3-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2634953132120) посвідчений 16.09.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 1154;
- скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» (код ЄДРПОУ: 44822363) на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться, за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Підгірці, вул. Васильківська, буд. 3-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2634953132120;
- визнати недійсним іпотечний договір укладений 02.10.2024 між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» (адреса: 03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 4, літ. «І», оф. 303; код ЄДРПОУ: 44822363), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2368 в частині нерухомого майна комплексу, який знаходиться, за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Підгірці, вул. Васильківська, буд. 3-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2634953132120);
- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження: номер запису про іпотеку 56939625 від 02.10.2024 (комплекс, що знаходиться, за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Підгірці, вул. Васильківська, буд. 3-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2634953132120).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2026 позовну заяву ТОВ «Дебет» повернуто заявнику.
Підставою для прийняття вказаної ухвали стали висновки суду першої інстанції про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Так, судом встановлено, що питання про відкриття провадження за позовною заявою ТОВ «Дебет» з аналогічним предметом спору, тотожними підставами позову та однаковими фактичними обставинами вже було вирішено Господарським судом Київської області у справах № 911/1859/26 та № 911/1942/26.
Ухвалами від 24.06.2026 та 06.07.2026, які набрали законної сили та не скасовані у встановленому законом порядку, позовні заяви повернуто позивачу із роз`ясненням допущених ним процесуальних порушень.
Водночас, звертаючись втретє з тотожною позовною заявою без усунення встановлених судом недоліків, позивач повторно ініціює вирішення питання про відкриття провадження, яке вже було вирішено судом, фактично намагаючись домогтися перегляду ухвал, що набрали законної сили.
До того ж, ухвалою від 06.07.2026 у справі № 911/1942/26 вже надано правову оцінку заявленим позовним вимогам та встановлено, що їх об`єднання порушує правила виключної підсудності.
Зазначена ухвала набрала законної сили, у встановленому законом порядку не скасована та є обов`язковою. Незважаючи на це, позивач повторно звернувся із позовною заявою, у якій аналогічним чином об`єднав ті самі позовні вимоги, ігноруючи висновки суду, викладені в ухвалі, що набрала законної сили.
З огляду на це, суд першої інстанції виснував, що такі дії позивача є зверненням для вирішення питання, яке вже вирішено судом за відсутності нових підстав чи обставин, а також свідчать про необґрунтоване штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи а тому відповідно до п.п. 1,4 ч. 2 ст. 43 ГПК України є зловживанням процесуальними правами, наслідками вчинення якого є повернення позовної заяви.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ «Дебет» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити позовну заяву до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про порушення правил об`єднання позовних вимог, адже у даній справі об`єднання позивачем позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Подаючи до суду повторно позовну заяву (оскільки попередні спроби виявились марними та суд прийняв рішення про повернення позовної заяви), позивач діяв виключно в межах процесуального законодавства та додатково зазначив розділ щодо об`єднання позовних вимог та позов містив розділ щодо підсудності спору.
Звернення до суду з позовною заявою жодним чином не порушує процесуальні права відповідачів, а пов`язане виключно з можливістю захисту прав та законних інтересів позивача.
Отже, повертаючи позовні заяви, суд діяв всупереч процесуального законодавства та судової практики, оскільки судами не було враховано, що однорідні, нерозривно пов`язані між собою позовні вимоги, вирішення однієї з яких залежить від інших, можуть бути об`єднані в одне провадження лише в тому випадку, якщо вони за предметом прямо не віднесені до юрисдикції різних судів.
Посилання суду, що позивач вчинив дії щодо необґрунтованого або штучного об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, є необґрунтованим та судом не наведено яким чином позивач вчиняє дії щодо зміни підсудності чи штучно об`єднує позовні вимоги, якщо підстави позову та предмет доказування залишається незмінним та позивач в позові обґрунтовує об`єднання позовних вимог з посиланням на судову практику та зокрема визначення підсудності судового спору до Господарського суду Київської області.
Окрім того, ч.8 ст. 174 ГПК України, передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Зважаючи на це, звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів не може визначатись судом, як зловживання правом, зважаючи на те, що позивачем в позовній заяві зазначалось про виключну підсудність спору та об`єднання позовних вимог, з огляду на що судом першої інстанції було безпідставно визнано дії позивача зловживанням процесуальними правами та безпідставно повернуто позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Сутність апеляційного перегляду полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами із застосуванням наслідків у вигляді повернення позовної заяви через призму аргументів скаржника про помилковість висновків судів про порушення правил об`єднання позовних вимог, а також аргументів про те, що оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню після усунення недоліків, які скаржником було усунено у спосіб доповнення тексту позовної заяви відповідними розділами, що додатково обґрунтовували підставність його звернення із об`єднаними позовними вимогами, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, адже він діяв добросовісно та із дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до п. 11, ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
У ч. 2 ст. 42 ГПК України наведено перелік обов`язків учасників справи, серед яких, зокрема: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 2 ст. 43 ГПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: (1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; (4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
Чинний ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні та матеріальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом позивачем неодноразово подавалися до Господарського суду Київської області тотожні позовні заяви до тих самих відповідачів з такими ж вимогами щодо визнання недійсним договорів та скасування державної реєстрації прав, які ґрунтуються на одних і тих самих фактичних обставинах.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2026 у справі № 911/1859/26 (суддя Іванов А.В.) позовну заяву ТОВ «Дебет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка», Дочірнього підприємства «Степове плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявнику.
Вказана ухвала мотивована встановленням судом порушення позивачем положень статті 173 ГПК України щодо правил об`єднання позовних вимог, а тому подана позовна заява, згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України, повернута позивачу.
Також в ухвалі роз`яснено позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2026 у справі № 911/1942/26 (суддя Ейвазова А.Р.) повернуто позовну заяву та додані до неї документи ТОВ «Дебет».
Вказана ухвала мотивована тим, що оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, подана позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню позивачу на підставі п.2 ч.5 ст.174 ГПК України.
Зокрема в ухвалі від 06.07.2026 у справі № 911/1942/26 судом встановлено, що оскільки у позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо визнання недійсним іпотечного договору, який забезпечує виконання зобов`язань за правочином щодо корпоративних прав - частки в статутному капіталі ТОВ «Дарземлі», відповідна позовна заява в частині визнання недійсним іпотечного договору та похідної вимоги - реєстрації іпотеки та обтяження на підставі такого договору, підлягає розгляду за місцем знаходження відповідача 3 - ТОВ «Дарземлі», частка в статутному капіталі якого є об`єктом відчуження за основним договором, що забезпечений іпотекою.
Також, в ухвалі роз`яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Разом з тим, позивач не усунув недоліки, зазначені у вказаних ухвалах, та втретє звернувся до суду з такою самою позовною заявою.
Згідно з п. п. 7, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, як правильно виснував суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі питання щодо відкриття провадження за позовною заявою ТОВ «Дебет» з аналогічним предметом спору, тотожними підставами позову та однаковими фактичними обставинами вже було вирішено Господарським судом Київської області у справах № 911/1859/26 та № 911/1942/26. Ухвалами суду від 24.06.2026 та 06.07.2026, які набрали законної сили та не скасовані у встановленому законом порядку, позовні заяви повернуто позивачу із роз`ясненням допущених ним процесуальних порушень.
Звертаючись до суду втретє з тотожною позовною заявою без усунення встановлених судом недоліків, позивач знову ініціює вирішення питання про відкриття провадження, яке вже було вирішено судом, фактично намагаючись домогтися перегляду ухвал, що набрали законної сили, ігноруючи висновки, що викладено судом у зазначених ухвалах суду.
Таким чином, скаржник формально стверджуючи про правильність власних суджень, зокрема про дотримання ним правил про об`єднання позовних вимог та визначення підсудності, лише у спосіб додаткового обґрунтування таких своїх суджень у кожному новому позові шляхом доповнення їх змісту відповідними розділами, намагається довести підставність та обґрунтованість свого звернення до суду із відповідними позовними вимогами, та, відповідно, помилковість висновків суддів, що викладено у відповідних процесуальних рішеннях, якими його позовні заяви поверталися.
Твердження скаржника про те, що подаючи нові позови він керувався положеннями ч. 8 ст. 174 ГПК України, згідно якої повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, отже діяв добросовісно є хибними та безпідставними, адже єдиним належним процесуальним способом усунення відповідних недоліків, про які зазначав суд у попередніх ухвалах про повернення позову було подання нового позову з урахуванням відповідних вказівок суду.
Вважаючи, що повертаючи позов, ухвалами від 24.06.2026 та 06.07.2026 у справах № 911/1859/26 та № 911/1942/26 суд припустився помилки, неправильно застосував норми процесуального права, скаржник міг діяти у інший спосіб, передбачений законом, а саме звернутися із апеляційною скаргою на відповідну ухвалу суду, якою його позов було повернуто.
Нехтуючи чіткими та передбачуваними правилами поведінки передбаченими ГПК України для такого випадку скаржник обрав спосіб процесуальної поведінки, який не узгоджується зі стандартами добросовісності і сумлінності та, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчить про зловживання процесуальними правами, що має своїми наслідками повернення позовної заяви.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі дії позивача мають ознаки зловживання процесуальними правами, та, відповідно, про наявність підстав для повернення позовної заяви.
У апеляційній скарзі скаржник не навів жодних доводів на спростування висновків суду першої інстанцій про наявність в його діях ознак зловживання процесуальними правами, натомість апеляційна скарга подана здебільшого з мотивів неврахування судами при прийнятті попередніх ухвал про повернення позову усіх процесуальних аспектів справи та дотримання позивачем правил об`єднання позовних вимог та визначення підсудності.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду, якою подання позивачем втретє позовної заяви без врахування недоліків, про які було зазначено в ухвалах суду від 24.06.2026 та 06.07.2026 у справах № 911/1859/26 та № 911/1942/26 визнано зловживанням процесуальними правами, а позовну заяву втретє повернуто саме з цих підстав.
Отже, правова оцінка висновкам суду, викладених у вказаних ухвалах, в межах цієї справи надаватися не може оскільки вони не були предметом самостійного апеляційного оскарження, а тому аргументи скаржника, що стосуються безпосередньо дотримання/недотримання правил про об`єднання позовних вимог, правильності визначення підсудності, на оцінку правильності висновків, що викладено у оскаржуваній ухвалі не впливають, окремій перевірці апеляційним судом не підлягають.
З огляду на викладене, оскільки колегією суддів підстав, встановлених ст. 280 ГПК України для скасування ухвали суду не встановлено, апеляційна скарга залишається без задоволення.
Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269-271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2026 у справі № 911/2057/26 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 07.09.2026
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді П.В. Горбасенко
О.М. Сковородіна