Справа № 420/16551/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.01.2016 року по 27.08.2016 року по день її фактичної виплати 13.03.2026 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.01.2016 року по 27.08.2016 року по день її фактичної виплати 13.03.2026 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини пропуску встановленого законом строку та надати докази на підтвердження таких причин.
27 серпня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що з 01 серпня 2001 року безперервно проходить військову службу у Збройних Силах України.
Позивач вказує, що в умовах воєнного стану виконує службові обов`язки у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, постійне місце проходження служби не завжди збігається з місцем перебування військової частини, у тому числі у зв`язку з виїздами для виконання бойових та спеціальних завдань.
Крім того, позивач посилається на переміщення до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , необхідність переміщення майна, пошуку житла та регулярні обстріли міста.
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано форму №5 від 29.04.2026 року №116/564.
31 серпня 2026 року до суду надійшли заперечення відповідача на заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в яких відповідач зазначає, що наведені позивачем обставини не є об`єктивними та непереборними, а сам факт проходження військової служби в умовах воєнного стану не може бути автоматично визнаний поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідач зазначає, що позивачем не наведено конкретних обставин, які мали місце саме у період з 13.03.2026 року по 13.04.2026 року та перешкоджали йому звернутися до суду, а надана форма №5 підтверджує лише факт проходження військової служби та переміщення, але не підтверджує неможливість своєчасного звернення до суду.
Також відповідач вказує на відсутність доказів виконання позивачем у зазначений період бойових чи спеціальних завдань, перебування у відрядженнях, у місцевості, де був відсутній зв`язок або доступ до електронних засобів звернення до суду.
Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Водночас частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, військова служба є видом публічної служби, а спори, пов`язані з її проходженням та звільненням, підпадають під дію спеціального строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
При цьому спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 та від 01.05.2024 у справі №140/16184/23, відповідно до яких звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України у справах щодо проходження та звільнення з публічної служби обмежене місячним строком, установленим частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Як встановлено судом в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року, остаточний розрахунок з позивачем проведено 13.03.2026 року.
Отже, право на звернення до суду з вимогами щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача після проведення з ним остаточного розрахунку, тобто з 13.03.2026 року.
Таким чином, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду сплив 13.04.2026 року.
Разом з тим до суду з цим позовом позивач звернувся лише 02.06.2026 року, тобто після закінчення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує, що поважними причинами пропуску процесуального строку є обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій, підтвердженими належними доказами.
Суд враховує, що проходження військової служби в умовах воєнного стану об`єктивно може бути пов`язане з особливостями виконання службових обов`язків, обмеженнями доступу до правової допомоги, перебуванням у віддалених або небезпечних місцях, відрядженнями, виконанням бойових чи спеціальних завдань та іншими обставинами, які за певних конкретних умов можуть істотно утруднювати або унеможливлювати своєчасне звернення до суду.
Разом з тим сам факт проходження військової служби, у тому числі в період дії воєнного стану, не є самостійною та безумовною підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
При встановленні того, чи є поважною причиною пропуску процесуального строку проходження військової служби, суд повинен з`ясувати конкретні особливості правового статусу військовослужбовця та характеру його служби, зокрема наявність або відсутність обмежень доступу до правової допомоги, особливості виконання службових обов`язків, фактор часу та наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду саме протягом встановленого законом строку.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, відповідно до якої проходження особою військової служби, призваною по мобілізації до Збройних Сил України, за конкретних обставин може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з урахуванням особливого статусу військовослужбовця та характеру його служби.
Водночас наведена правова позиція не означає автоматичного поновлення строку лише у зв`язку з фактом проходження військової служби, оскільки питання поважності причин пропуску процесуального строку має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та їх належного документального підтвердження.
У даному випадку позивач посилається на проходження військової служби, виконання службових обов`язків в умовах воєнного стану, можливі виїзди для виконання бойових та спеціальних завдань, переміщення до військової частини НОМЕР_1 у місті Києві, переміщення майна, пошук житла та регулярні обстріли міста.
Разом з тим позивачем не наведено конкретних дат, місця проходження служби, характеру виконуваних завдань, відряджень, перебування у складі відповідних угруповань військ чи інших обставин, які мали місце саме у період з 13.03.2026 року по 13.04.2026 року та об`єктивно перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду.
Надана позивачем форма №5 від 29.04.2026 року №116/564 сама по собі підтверджує факт проходження військової служби та відповідні відомості щодо служби і переміщення, однак не підтверджує наявності об`єктивних та непереборних обставин, які позбавляли позивача можливості звернутися до суду саме у межах місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Суд при цьому не ставить під сумнів складність проходження військової служби в умовах воєнного стану та особливий статус військовослужбовців.
Разом з тим для поновлення пропущеного процесуального строку необхідно встановити не лише наявність таких загальних обставин, а їх безпосередній вплив на можливість своєчасного звернення до суду.
Позивачем не надано доказів того, що протягом періоду з 13.03.2026 року по 13.04.2026 року він був позбавлений можливості отримати правову допомогу, звернутися до суду особисто або через представника, скористатися засобами електронного зв`язку чи іншим доступним способом реалізувати право на судовий захист.
Посилання позивача на можливе виконання бойових та спеціальних завдань також не можуть бути прийняті судом як достатня підстава для поновлення строку, оскільки позивачем не наведено конкретних відомостей про виконання таких завдань саме протягом установленого строку звернення до суду та не надано доказів, які б підтверджували неможливість звернення до суду у зв`язку з їх виконанням.
Так само посилання на переміщення до військової частини НОМЕР_1 у місті Києві, переміщення майна, пошук житла та обстріли міста не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для звернення до суду, оскільки позивачем не доведено, що зазначені обставини унеможливлювали або істотно утруднювали звернення до суду саме у період з 13.03.2026 року по 13.04.2026 року.
Суд також враховує, що наведені позивачем обставини мають загальний характер та не містять належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між проходженням військової служби та неможливістю своєчасного звернення до суду.
Зазначене узгоджується із запереченнями відповідача, який обґрунтовано звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів конкретних обставин проходження позивачем військової служби у період з 13.03.2026 року по 13.04.2026 року, які б перешкоджали зверненню до суду.
При цьому саме по собі вчинення позивачем після спливу строку звернення до суду процесуальних дій та можливість звернення до суду в подальшому не спростовує факту пропуску встановленого законом строку та не свідчить про наявність поважних причин його пропуску.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не підтверджують наявності об`єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду, а тому не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною п`ятнадцятою статті 171 КАС України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки після залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак наведені у ній причини пропуску строку визнані судом неповажними, наявні передбачені частиною третьою статті 123 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 240, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 27 серпня 2026 року - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Д.К.Василяка