КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 369/21542/23 Головуючий у суді І інстанції: Янченко А.В.
провадження №22-ц/824/10454/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Березовенко Р.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Бабаян Діани Арутюнівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,
ВСТАНОВИВ:
20 грудня 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, набуте за час шлюбу:
- 1/2 земельної ділянки кадастровий № [номер приховано]:01:021:0041 площею 0,1479 га;
- 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 286 кв.м., та надвірними спорудами, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.2008 року.
Позовні вимоги сторона позивачки обґрунтовує нормою ст. 60 СК України, оскільки спірне майно набуте за час шлюбу позивачки та відповідача, зареєстрованого 23.12.2006 року, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 .
Позивачка зазначала, що шлюбні відносини були фактично припинені в травні 2020 року внаслідок тривалого психологічного та фізичного насилля з боку відповідача, внаслідок чого позивачка була змушена покинути спільне набуте домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок тяжкого стану здоров`я та відсутністю жодного фінансового забезпечення позивачка не мала можливості забезпечити донькам ОСОБА_3 2008 року народження та ОСОБА_4 2012 року народження належних умов проживання, тому дівчатка фактично залишилися з батьком.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 в рамках судової справи 369/8811/21 розірвав шлюб з відповідачкою в судовому порядку, визначивши місце проживання спільних дітей з у спірному домоволодінні. Зазначене підтверджується рішенням у справі 369/8811/21.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:01:021:0041 площею 0,1479 га; 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 286 кв.м., та надвірними спорудами, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.2008 року згідно витягу про реєстрацію права власності від 02.04.2008 року запис № 1606 в книзі № 5, реєстраційний номер майна №22682888.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:01:021:0041 площею 0,1479 га; 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 286 кв.м., та надвірними спорудами, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.2008 року згідно витягу про реєстрацію права власності від 02.04.2008 року запис № 1606 в книзі №5, реєстраційний номер майна №22682888.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 420 грн судового збору за подання позовної заяви.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 10 квітня 2026 року адвокат Бабаян Д.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2026 у справі № 369/21542/23 та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна задовольнити частково (а.с. 1-26 том 3).
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 286 кв.м., та надвірними спорудами, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.2008 р. згідно витягу про реєстрацію права власності від 02.04.2008 року запис № 1606 в книзі № 5, реєстраційний номер майна № 22682888.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 286 кв.м., та надвірними спорудами, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.2008 р. згідно витягу про реєстрацію права власності від 02.04.2008 року запис № 1606 в книзі № 5, реєстраційний номер майна № 22682888.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: [номер приховано]:01:021:0041 площею 0,1479 га.
Судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки не враховано пояснення відповідача щодо фактичного строку перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , а саме з 20.01.2006 року по 16.05.2006 року, тобто близько чотирьох місяців, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 . Встановлено обставини, які не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема безпідставно зроблено висновок про те, що договір № 7538 від 14.06.2006 року укладено відповідачем у період перебування у шлюбі з ОСОБА_5 ..
Водночас зі змісту пункту 1.3.2 договору № 7538 від 14.06.2006 року та пункту 2 договору купівлі-продажу № 7870 від 30.06.2006 року вбачається, що зазначена земельна ділянка була придбана відповідачем 17.01.2006 року, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_5 , а відчужена - 30.06.2006 року, тобто після його розірвання.
Таким чином, вважає, що висновок суду першої інстанції про набуття та відчуження спірного майна у період перебування відповідача у шлюбі з ОСОБА_5 є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, відповідачем заявлялося клопотання про допит неповнолітніх дітей як свідків, що могло б сприяти всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи. Однак суд не забезпечив реалізацію цього процесуального права та фактично відмовився від дослідження таких доказів, натомість зробив висновки на підставі припущень.
Вважає, що висновок суду про цільове використання кредитних коштів для придбання спірної земельної ділянки є необґрунтованим, передчасним та таким, що зроблений із порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим не може вважатися законним та підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували придбання спірної земельної ділянки саме за рахунок іпотечного кредиту, а також відсутні докази внесення відповідачем обов`язкового початкового внеску чи укладення договорів страхування, що є типовими та необхідними елементами іпотечного кредитування. Це додатково спростовує висновки суду першої інстанції щодо цільового характеру кредитних коштів.
Висновки суду першої інстанції про недоведеність наявності у відповідача грошових коштів, необхідних для придбання спірного нерухомого майна, є необґрунтованими, такими, що зроблені з порушенням принципу повного та всебічного дослідження доказів, а також ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Суд першої інстанції безпідставно проігнорував наявні у матеріалах справи докази, які свідчать про повну фінансову неспроможність позивачки на момент укладення шлюбу та у період придбання спірного майна. Зокрема, як детально наведено у запереченнях, сукупний розмір кредитних зобов`язань позивачки до укладення шлюбу становив 130 831 грн 86 коп., що еквівалентно 25 906 доларам США, що свідчить про її значне боргове навантаження та відсутність власних накопичень. При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання позивачкою доходів у відповідний період, що виключає можливість її участі у формуванні коштів для придбання спірного майна.
Натомість, матеріали справи містять належні та допустимі докази стабільного та високого доходу відповідача у період 2005-2007 років. Згідно наданих відомостей, рівень його доходів суттєво перевищував середні показники по Україні більш ніж у 4 рази, що об`єктивно підтверджує його фінансову спроможність самостійно здійснювати значні майнові придбання.
Крім того, судом не надано належної оцінки доказам наявності у відповідача особистих коштів, отриманих до укладення шлюбу, зокрема за Договором купівлі-продажу земельної ділянки № 7869 від 30.06.2006 року, відповідно до якого відповідач отримав 34 000 доларів США, що є значною сумою та безпосередньо підтверджує наявність у нього фінансового ресурсу для подальшого придбання майна.
Окремо слід зазначити, що характер грошових коштів, які формувалися відповідачем, об`єктивно не передбачає можливості їх повного документального підтвердження, оскільки йдеться, зокрема, про готівкові заощадження, сформовані за рахунок тривалого отримання заробітної плати. Така обставина відповідає звичайній життєвій практиці та не може тлумачитися проти відповідача, особливо з урахуванням того, що закон не встановлює обов`язку фізичної особи документально підтверджувати зберігання готівкових коштів.
12 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки Катерини Сергіївни, просила апеляційну скаргу адвоката Бабаян Д.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення (а.с. 47-55 том 3).
25 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , в якому просила відзив на апеляційну скаргу поданий представником позивача - адвокатом Кукарекою К.С. залишити без розгляду, посилаючись на те, що відзив подано з пропуском встановленого судом строку. Водночас представником позивача не подано жодної заяви про поновлення строку на подання відзиву та не наведено жодних поважних причин його пропуску (а.с.56-60 том 3).
26 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від позивача ОСОБА_2 , просила рішення суду першої інстанції залишит без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення (а.с. 61-74 том 3). Доводи викладені у вказаній заяві є анаголічними змісту, який відображений у відзиві на апеляційну скаргу поданий представником ОСОБА_2 - адвокатом Кукареки Катерини Сергіївни.
Вирішуючи питання прийняття відзиву представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки Катерини Сергіївни на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.ч. 6, 11 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день: вручення судового рішення під розписку; отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційого суду від 22 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бабаян Д.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року, та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу протягом 14 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження (а.с.40-41 том 3).
23 квітня 2026 року Київський апеляційний суд через підсистему «Електронний суд» о 12:51 год. надіслав до відома до електронного кабінету представника позивача - адвоката Кукарекі К.С. - копію ухвали від 22.04.2026 року про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (дата та час доставки вказаної кореспонденції: 23.04.2026 року о 13:20:06) (а.с.45 том 3).
Таким чином останнім днем подані відзиву на апеляційну скаргу слід вважати 07.05.2026 року (14 день з моменту отримання ухвали апеляційного суду про відкриття провадження).
При цьому, звертаючись з відзивом на апеляційну скаргу 12 травня 2026 року, з пропуском встановленого судом строку, представником позивача не зазначено аргументів щодо поважності причин його пропуску та не заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Оскільки представником позивача - адвокатом Кукарекою К.С. не порушувалось питання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення відзиву представника позивача - адвоката Кукареки К.С. на апеляційну скаргу відповідача без розгляду.
04 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарги адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича, який представляє інтереси особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та(або) обов`язки - Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», в якій просив рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 81-100 том 3).
Обгрунтовуючи своє право на звернення зі скаргою (наявністю порушеного права) представник ТОВ «Цикл Фінанс» зазначав, що відповідачем було укладено договір споживчого кредиту № 11137065000 з ПАТ «Укрсиббанк» від 05 квітня 2007 р., згідно якого було отримано 186 243 дол. США для придбання земельної ділянки.
У свою чергу, позивачка у справі виступила поручителем по даному кредитному договору згідно договору поруки № 10254 від 05.04.2006 року.
Як основним боржником, відповідачем у справі, так само і поручителем, позивачкою у справі, не було сплачено відповідні платежі за кредитним договором, внаслідок чого в останніх перед банком ПАТ «Укрсиббанк» виникла заборгованість за кредитними зобов`язаннями, у зв`язку із чим останнє звернулося із позовом до суду про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2013 року позов ПАТ «Укрсиббанк» було задоволено, суд ухвалив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості по кредиту в розмірі 172 353,56 доларів США, що еквівалентно 1 377 622, 01 грн.
Зазначене вище судове рішення не було оскаржено та набрало законної сили, після чого, 30 жовтня 2013 року судом було видано виконавчі листи про примусове виконання заочного рішення суду, у тому числі про стягнення як із солідарних боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором.
Після цього відбувалося неодноразове відступлення прав вимоги за кредитним договором, й останнім набувачем прав вимоги виступило саме ТОВ «Цикл Фінанс».
Так, 06 грудня 2023 року, було укладено Договір факторингу за Договором про надання споживчого кредиту № 11137065000, за яким ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права вимоги за: Договором про надання споживчого кредиту № 11137065000 від 05 квітня 2007 року, Договором поруки № 106255 від 05.04.2007 року, Договором поруки № 106254 від 05.04.2007 року.
Згідно із ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/4448/13-ц від 18.04.2024 року відбулася замінити стягувача у виконавчому листі, виданому 30.10.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 369/4448/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 суми боргу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».
Після постановлення зазначеної вище ухвали від 18.04.2024 року саме ТОВ «Цикл Фінанс» є належним стягувачем за відповідним виконавчим документом за заочним судовим рішенням від 23 вересня 2013 року.
У зв`язку з викладеним, представник ТОВ «Цикл Фінанс» вважає, що внаслідок того, що у результаті ухвалення оскаржуваного судового рішення відповідне майно вибуває із володіння боржника, або створюються штучні перешкоди кредитору у зверненні на нього стягнення у процесі виконання судового рішення, оскаржуване судове рішення призводить до однозначного порушення прав та інтересів ТОВ «Цикл Фінанс», та останнє має законне право на оскарження судового рішення згідно норми ст. 352 ЦПК України.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник ТОВ «Цикл Фінанс» посилався на наявність ознак фраудаторного поділу майна, зокрема зазначаючи про те, що під час перебування позивачки та відповідача у шлюбі, а саме, на підставі договору № 1725 від 05.04.2007 року у власність відповідача набута земельна ділянка кадастровий №[номер приховано]:01:021:0041 площею 0,1479 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується актом на землю від 10.08.2007 року. На цій земельній ділянці було побудовано домоволодіння, а саме згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.03.2008 року за відповідачем на праві власності було зареєстровано домоволодіння, що складається з житлового будинку загальною площею 286 кв.м., та надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_2 .
При цьому, спірна земельна ділянка кадастровий № [номер приховано]:01:021:0041 площею 0,1479 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, була придбана відповідачем у справі за кредитні кошти.
Так, відповідачем було укладено договір споживчого кредиту № 11137065000 з ПАТ «Укрсиббанк» від 05 квітня 2007 року, згідно якого було отримано 186 243 дол. США для придбання земельної ділянки. У свою чергу, позивачка у справі виступила поручителем по даному кредитному договору згідно договору поруки № 10254 від 05.04.2006 року.
В свою чергу, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2013 року позов ПАТ «Укрсиббанк» було задоволено, суд ухвалив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості по кредиту в розмірі 172 353,56 доларів США, що еквівалентно 1 377 622, 01 грн, а позивачка та відповідач у цій справі є солідарними боржниками за відповідним грошовим зобов`язанням, та зобов`язані спільно сплатити відповідний борг перед ТОВ «Цикл фінанс».
При цьому представник скаржника зазначив, що вже протягом 13 років поспіль заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконується, борг не сплачується. Таким чином, тривалий час учасники цієї справи явно ухиляються від виконання судового рішення.
Не останню роль у цьому відіграє поступове зупинення діяльності ПАТ «Укрсиббанк» та фактичне зупинення активних дій по стягненню заборгованості, чим і скористалися боржники за багатьма кредитними зобов`язаннями, у тому числі і учасники даної справи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
При цьому, саме у 2023 році починається активізація процесів по стягненню заборгованості за рахунок продажу ПАТ «Укрсиббанк» своїх кредитних портфелів, зазначене відбулося у тому числі і у відношенні боргових зобов`язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Як вже зазначалося, 06 грудня 2023 року на підставі Договору факторингу за Договором про надання споживчого кредиту № 11137065000 ТОВ «Цикл фінанс» набуло права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11137065000 від 05 квітня 2007 року, договором поруки № 106255 від 05.04.2007 року, договором поруки № 106254 від 05.04.2007 року.
І як раз у 2023 році, тобто після явної активізації процесів по виконанню судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, позивачка у цій справі, яка є поручителем за банківським кредитом та солідарним боржником, звертається до суду із позовом про поділ спільного майна.
Вбачається, що позов про поділ спільного майна ОСОБА_2 подала 20 грудня 2023 року, тобто фактично через декілька днів після того, як ТОВ «Цикл фінанс» набуло право вимоги на стягнення боргу та почало процес заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Представник скаржника вважає, що збіг по часу в ініціації цього судового процесу про поділ спільного майна із часом активізації виконавчих дій по стягненню суми боргу за кредитним договором є явно не випадковим, та вказує на те, що дійсною метою позивачки у даній справи є саме убезпечити своє майно від звернення на нього стягнення за судовим рішенням.
12 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки К.С., просила залишити рішення суду без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Цикл Фінанс» без задоволення (а.с. 132-146 том 3).
Посилалась на відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ТОВ «Цикл Фінанс», з огляду на те, що товариство було чудово обізнано про існування оскаржуваного рішення з 30.04.2026 року, бо під час розгляду його заяви про виправлення помилки в тексті рішення суду у справі № 369/4448/13-ц, адвокат Кукарека К.С. особисто повідомляла представника ТОВ «Цикл Фінанс» Конюшка Д.Б. про зміст рішення суду у справі №369/21542/23.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» зазначала, що у разі задоволення позову одного з подружжя про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, інший з подружжя, який не був стороною договору іпотеки, а надав лише згоду на вчинення договору іпотеки іншим з подружжя, стає співіпотекодавцем. Рішення суду про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, є підставою для внесення до державного реєстру запису про те, що така особа є співіпотекодавцем.
Щодо процесуального статусу іпотекодержателя у справі про поділ майна подружжя, представник позивача зазначала, що у справі, яка переглядається, виник спір між подружжям щодо поділу майна подружжя шляхом визнання права на частку в праві спільної власності на майно, внаслідок чого спільна сумісна власність трансформувалась у спільну часткову із визначенням ідеальних часток. Матеріально-правову і процесаульну заінтересованість у результаті справи мають лише сторони цієї справи. Отже, іпотекодержатель не може бути у цій справі стороною, зокрема, співвідповідачем.
16 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «Цикл Фінанс» - адвоката Ліндаєва О.С. (а.с. 147-155 том 3).
Спростовуючи доводи викладені у відзиві представника позивача, представник товариства зазначав, що оскільки ТОВ «Цикл Фінанс» не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, а отже було позбавлене процесуальної можливості отримати рішення Києво-Святошинського районного суду Київського області від 23 лютого 2026 року, представники товариства ознайомились з текстом оскаржваного рішення через Єдиний державний реєстр судових рішень 25 травня 2026 року, а апеляційну скаргу подали 03 червня 2026 ркоу, тобто в межах тридцятиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Крім того представник товариства зокрема наголошував на тому, що ТОВ «Цикл Фінанс» наразі є стягувачем у виконавчому провадженні лише щодо ОСОБА_1 , ніяк не означає, що товариство не має права вимоги до ОСОБА_2 , рівно як і до ОСОБА_7 , як солідарного боржника, та не позбавлено процесуальної можливості ініціювати відповідні процедури в частині виконання судового рішення.
На переконання представника товариства, позивачка ОСОБА_2 , ініціюючи поділ майна, формально діяла в межах свого права на поділ майна, придбаного у шлюбі, однак реальною метою таких дій було не захист права власності, а створення перешкод для виконання судового рішення про стягнення боргу на користь ТОВ «Цикл Фінанс».
16 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_1 (а.с. 165-169 том 3).
25 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Бабаян Діани Арутюнівни. Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс», відповідач частково підтримує наведені в ній доводи, однак лише в тій частині, що стосується необхідності надання оцінки діям позивачки крізь призм принципів добросовісності та недопустимості зловживання правом. Разом з тим, відповідач заперечує проти доводів апелянта щодо придбання спірної земельної ділянки за кредитні кошти, оскільки такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи. Представник відповідача у відзиві зазначила, що на момент укладення кредитного договору земельна ділянка вже перебувала у власності відповідача та використовувалась банком як предмет забезпечення виконання кредитного зобов`язання. Тобто відповідач набув право власності на земельну ділянку за власні кошти, а вже після цього використав зазначену земельну ділянку як предмет забезпечення для отримання споживчого кредиту. Разом з тим, відповідач погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» у тій частині, що дії позивачки свідчать про недобросовісне використання інституту поділу майна подружжя з метою уникнення виконання боргових зобов`язань (а.с. 174-190 том 3).
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що наявними в матеріалах доказами належним чином достовірно підтверджено що спірне нерухоме майно земельної ділянки кадастровий №[номер приховано]:01:021:0041 площею 0,1479 га та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 286 кв.м., та надвірними спорудами набуто відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачкою за кредитні грошові кошти. Кредитні зобов`язання відповідача не погашено, внаслідок чого рішенням суду у справі 369/4448/13 ц на відповідача та позивачку покладено солідарний обов`язок по поверненню заборгованості. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що спірне нерухоме майно набуте позивачкою та відповідачем спільно, а тому підлягає поділу в порядку норми ст. 60 СК України.
Також на спростування доводів відповідача, щодо придбання спірної нерухомості за власні особисті кошти, суд першої інстанції виснував, що договір № 7869 від 30.06.2006 року, згідно якого відповідач отримав 34 000 доларів США у червні 2006 року та довідки про доходи відповідача за період з 2005 по 2007 років не є достатніми для придбання спірного нерухомого майна. Згідно довідки ФДМ № 201-20231220-[телефон приховано] від 20.12.2023 року вартість спірного домоволодіння складає 11 181 031,23 грн, земельної ділянки 4 649 536,71 грн. Стороною відповідача суду не надано належних та достовірних доказів наявності у відповідача грошових коштів у об`ємі, необхідному для придбання спірної земельної ділянки та зведення спірного домоволодіння у період 2006 - 2008 років. Фактично, обставини, визначені ст. 57 СК України, на які сторона відповідача посилалася, як на підставу заперечення проти позовних вимог, в ході судового розгляду належними доказам не підтверджені. Відповідачем не спростовано презумпції спільного права власності подружжя на спірне нерухоме майно.
Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що до укладення шлюбу з позивачкою відповідач до 16.05.2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про розлучення НОМЕР_3 . Отже Договір № 7538 від 14.06.2006 року про продаж земельної ділянки, площею 0,2345 га, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , був укладений у шлюбі відповідачем у попередньому шлюбі з ОСОБА_5 .. Згідно заперечень на відповідь на відзив, поданої адвокатом відповідача Дабаян Д.А. від 05.02.2025 року на виконання договору № 7538 від 14.06.2006 року, в межах визначеного строку, відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу № 7869 від 30.06.2006 року про продаж земельної ділянки, що розташована на території села Березівка Макарівського району Київської області, вулиця Дорожна, кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:02:004:0017, та за яким відповідач отримав 171 700 грн, що на той час було еквівалентно 34 000 доларів США. Саме на ці кошти, сторона відповідача посилається, як обставини визначені ст. 57 СК України - особисті кошти набуті до шлюбу. Також суду подано довідку з ПФУ про доходи відповідача за 2005-2007 року у розмірі 11 5914 грн.
Шлюб між позивачкою то відповідачем укладено 23 грудня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 . У шлюбі народжено дві доньки: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про народження НОМЕР_4 , та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 свідоцтво про народження НОМЕР_5 .
На підставі договору № 1725 від 05.04.2007 року у власність відповідача набута земельна ділянка кадастровий № [номер приховано]:01:021:0041 площею 0,1479 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується актом на землю від 10.08.2007 року.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.03.2008 року за відповідачем на праві власності зареєстровано домоволодіння, що складається з житлового будинку загальною площею 286 кв.м., та надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідачем укладено договір споживчого кредиту № 11137065000 з ПАТ «УкрСібБанк» від 05 квітня 2007 р., згідно якого отримано 186 243 доларів США. Позивачка є поручителем по даному кредитному договору згідно договору поруки № 10254 від 05.04.2006 р. На виконання вимог кредитного зобов`язання укладеного договір іпотеки № 1731 від 05.04.2007 року, яким обтяжена спірна земельна ділянка кадастровий № [номер приховано]:01:021:0041. Зазначене підтверджується ухвалою суду у справі № 369/4448/13 від 18.04.2024 року, договором відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 3095 від 05.04.2007 року № 1761 від 06.12.2023 р., витягом з ДРРП № 357354960 від 06.12.2023 року. При отримання споживчого кредиту № 11137065000 позивачка та відповідач заповнили заявку від 06 травня 2007 року, якою взаємно підтвердили, станом на момент подання заяви позивачка ОСОБА_2 мала дохід у розмірі 712 грн, а відповідач 947 грн.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2013 року у справі № 369/4448/13 позов ПАТ «Укрсиббанк» стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості по кредиту в розмірі 172 353,56 доларів США, що еквівалентно 1 377 622, 01 грн.
Вказане судове рішення набрало законної сили та на підставі зазначеного судового рішення був виданий виконавчий лист.
Натепер, рішення суду по справі № 369/4448/13 не виконано.
Відповідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2023 року, вбачається, що на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт (а.с. 62Б-63 том 1).
06 грудня 2023 року, було укладено договір факторингу за договором про надання споживчого кредиту № 11137065000, за яким ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11137065000 від 05 квітня 2007 року, договором поруки № 106255 від 05.04.2007 року, договором поруки № 106254 від 05.04.2007 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/4448/13-ц від 18.04.2024 року замінено стягувача у виконавчому листі, виданому 30.10.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі №369/4448/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 суми боргу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають у обох із подружжя, а тому якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-ц, від 25.11.2020 у справі № 161/6784/20. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року у справі № 337/474/14-ц).
У постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 303/3674/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що поділ майна штучно погоджений подружжям спосіб порушує майнові та інтереси банку й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, створення перешкод у примусовому виконанні судового рішення про стягнення боргу. Верховний Суд не заперечує презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності, але звертає увагу, що реалізація цього права не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин за їх участю. Оскільки заявлено вимогу про поділ домоволодіння не як предмету іпотеки, який може бути поділений за відсутності негативних наслідків для іпотекодавця (без зміни власника майна), Верховний Суд дійшов висновку про те, що дружина боржника переслідує мету, яка спрямована на уникнення (ускладнення) виконання судового рішення про стягнення заборгованості з її чоловіка.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони у справі, після ухвалення рішення про солідарне стягнення боргу у розмірі 172 353,56 доларів США протягом 10 років користувались спірним майном та жодних дії не вчиняли щодо погашення заборгованості перед кредитором.
З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач діє не добросовісно, посилаючись в позові на те, що в неї не має житла і вона вимушена була піти з спірного будинку, оскільки не могла спільно проживати з відповідачем. Позивач фактично майже через 3 роки після розірвання шлюбу звернулась з позовом про поділ спільного нерухомого майна, саме в період після придбання новим кредитором боргу та його активних дій щодо його виконання. Ухвалюючи судом першої інстанції у даній справі оскаржуване рішення суду про задоволення позову про поділ майна подружжя фактично призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна та виконання судового рішення про стягнення боргу (у справі № 369/4448/13). Отже, відповідне судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора ТОВ «Цикл Фінанс» (особи на користь якої ухвалено таке судове рішення).
Вирішуючи справу по суті, колегія суддів не заперечує презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності, але звертає увагу на те, що реалізація цього права не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин за їх участю.
З урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 , будучи обізнаною про боргові зобов`язання колишнього чоловіка ОСОБА_1 перед кредитором, в свою чергу звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя. Водночас, наявність невиконаного відповідачем рішення суду про стягнення боргу на користь іншої особи, колегія суддів вважає, що поділ майна подружжя у даній справі не може використовуватися позивачем та відповідачем для уникнення сплати боргу відповідачем, як боржником за вимогами про стягнення боргу та виконання судового рішення.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не перевірив вказаних обставин, тому помилково задовольнив позов.
Судом першої інстанції при вирішенні спору про поділ майна подружжя не було враховано, що реалізація їх права на поділ спільного сумісного майна не повинна порушувати інтереси інших осіб, зокрема кредитора. Дії сторін повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» про наявність у діях позивача ОСОБА_2 ознак недобросовісності, зокрема, що подання останньою позову про поділ спільного сумісного майна подружжя відбулося за наявності рішення про стягнення заборгованості (у справі № 369/4448/13), що вказує на те, що подання позову про поділ спільного сумісного майна використовується колишнього подружжя ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) з метою зменшення площі та знецінення нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення на виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ТОВ «Цикл Фінанс» за договором про надання споживчого кредиту.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» знайшли своє підтверження під час перегляду справи апеляційним судом, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів та тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Бабаян Діани Арутюнівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича, який представляє інтереси особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та(або) обов`язки - Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «03» вересня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Р.В. Березовенко
С.Г. Музичко