КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-з/824/1058/2026
Справа № 757/10044/25-ц
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
Іменем України
07 вересня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича про розподіл судових витрат у справі за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни, поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Каліушка Ф.А. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
в с т а н о в и в :
В лютому 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. на користь адвоката Рубана І.В. заборгованість в сумі 3000 грн. та судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року позов задоволено, стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. на користь адвоката Рубана І.В. заборгованість в сумі 3000 грн. та витрати по сплаті судового збору 968,96 грн.
Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. в особі представника Бойкініча Р.С., не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Справа розглядалася апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень ст. 369 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. задоволено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову ОСОБА_3 в позові до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
11 серпня 2026 року представником відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. - адвокатом Бойкінічем Р.С. подано заяву про розподіл судових витрат, в якій представник відповідача вказував, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України у відзиві на позовну заяву від 29 липня 2025 року було заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесла та очікує понести в зв`язку з розглядом справи.
Станом на 11 серпня 2026 року відповідачем понесені витрати на правничу допомогу, які складаються з наступного: 4000 грн. - гонорар за підготовку адвокатом відзиву на позовну заяву від 29 липня 2025 року у справі № 757/10044/25-ц, 4000 грн. - гонорар за підготовку адвокатом заперечення на відповідь на відзив від 11 серпня 2025 року, 4000 грн. - гонорар за підготовку адвокатом апеляційної скарги від 15 квітня 2026 року, 20000 грн. - гонорар адвоката, що передбачений розділом 4 договору про надання правничої допомоги № 03/02/2025 від 03 лютого 2025 року та додатковою угодою № 2 від 25 липня 2025 року, яким встановлено, що у разі, якщо клієнт виступає відповідачем у справі і суд ухвалює рішення на користь клієнта, гонорар адвоката становить 20000 грн.
Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 32000 грн. без ПДВ.
Вказував, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята судом 05 серпня 2026 року, проте отримана представником відповідача та особисто відповідачем в підсистемі «Електронний суд» лише 08 серпня 2026 року, тому перебіг строку для подання заяви про розподіл судових витрат починається 09 серпня 2026 року і пропущений з поважних причин.
На підставі вищевикладеного просив поновити строк для подання заяви про розподіл судових витрат як пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. витрати на правничу допомогу в розмірі 32000 грн.
До заяви про розподіл судових витрат надано довіреність на ОСОБА_2 , копію договору про надання правничої допомоги від 03 лютого 2025 року, копію додаткової угоди від 25 липня 2025 року, копію акту від 10 серпня 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру про надання правничої допомоги.
Від представника ОСОБА_3 - Скрипчука М.Є. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому позивач просив задовольнити заяву частково, стягнувши з ОСОБА_3 на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., в іншій частині відмовити, посилаючись на те, що витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 32000 грн. є завищеними, становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Зазначав про неспівмірність заявленого розміру витрат із ціною позову та складністю справи, оскільки ціна позову у цій справі становить лише 3000 грн. Справа є категорією нескладних малозначних справ, не потребувала вивчення великого обсягу нормативно-правових актів чи значної кількості доказів, а підставою для стягнення коштів в цій справі був виключно один договір, що звужує обсяг роботи адвоката з аналізу документів. Стягнення 32000 грн. при ціні позову 3000 грн. очевидно порушує принципи розумності, пропорційності та справедливості.
Зважаючи на баланс інтересів сторін, складність справи, обсяг виконаних робіт та їх реальний вплив на результат розгляду апеляційної скарги, вважав за розумне та справедливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, до 3000 грн.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
З урахуванням положень ст. 270 ЦПК України, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, апеляційний суд не вбачав необхідності викликати сторони для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення.
Вирішуючи дану заяву, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
В додатковій постанові Верховного Суду від 16 грудня 2024 року в справі № 199/9914/22 (провадження № 61-995 св 24), в додатковій постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року в справі № 754/2133/23 (провадження № 61-4960св24), у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23 та інших зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція, висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Апеляційний суд враховує також правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21, згідно яких, у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У справі, що розглядається, представником приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - адвокатом Бойкінічем Р.С. з першою заявою по суті справи (відзивом на позовну заяву від 29 липня 2025 року) на виконання вимог ст. 134 ЦПК України було заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесла та очікує понести в зв`язку з розглядом справи.
Разом із тим, всупереч ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не були надані до закінчення судового розгляду або протягом п`яти днів після ухвалення рішення до суду першої інстанції, а надані лише після закінчення апеляційного перегляду справи.
Апеляційний суд враховує, що з огляду на завершення розгляду справи судом першої інстанції відповідач та адвокат Бойкініч Р.С. не були позбавлені можливості в п`ятиденний строк після ухвалення рішення від 06 листопада 2025 року укласти акт приймання-передачі правничої допомоги на процесуальній стадії розгляду справи судом першої інстанції та подати його до суду, однак на власний розсуд цією можливістю не скористались і склали загальний акт від 10 серпня 2026 року після прийняття постанови апеляційним судом.
Крім того, представником приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. - адвокатом Бойкінічем Р.С. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції з першою заявою по суті справи в апеляційній інстанції (апеляційною скаргою) всупереч ст. 134 ЦПК України не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які відповідач понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи апеляційним судом, про відшкодування яких йдеться.
Також відповідач у апеляційній скарзі не заявила вимог про стягнення з позивача ОСОБА_3 судових витрат, понесених нею як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
Крім того, всупереч ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідачем у апеляційній скарзі не було зроблено відповідну заяву про розподіл судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій до закінчення розгляду справи, та про намір надання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Саме по собі подання до апеляційного суду представником відповідача заяви про розподіл судових витрат в п`ятиденний строк після отримання копії постанови апеляційного суду, до якої долучено докази понесення відповідачем судових витрат під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, не є виконанням стороною вимог частини першої статті 134 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки відповідачем не дотримано умов та порядку відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу, заява представника відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. - адвокатом Бойкінічем Р.С. про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд відмовляє з процесуальних підстав, викладені в цій заяві доводи щодо обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу оцінці не підлягають.
Керуючись ст. 7, 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Заяву представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича про розподіл судових витрат залишити без задоволення.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.