ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 р. Справа № 520/31358/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Бюро економічної безпеки України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.04.26 по справі № 520/31358/25
за позовом ОСОБА_1
до Бюро економічної безпеки України
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ України, відповідач) у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сум грошового забезпечення в 2024 та 2025 роках без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 06 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, з урахуванням фактично виплачених сум, а також за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, з урахуванням фактично виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.
- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову (правничу) допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Бюро Економічної Безпеки України (вул.Шолуденка, буд. 31,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ44168316) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сум грошового забезпечення в 2024 та 2025 роках без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Зобов`язано Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 06 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, з урахуванням фактично виплачених сум, а також за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, з урахуванням фактично виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.
Зобов`язано Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову (правничу) допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.00 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Бюро економічної безпеки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого регулюється спеціальним законом , а оплата праці його працівників визначається відповідно до Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" та постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068. Таким чином, посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, належать саме до тієї категорії виплат, для визначення яких законодавцем передбачено застосування зазначеної спеціальної розрахункової величини. Відповідний розмір установлений абзацом шостим статті 7:
• Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - 2102 грн;
• Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" - 2102 грн.
Отже, саме цей показник у розмірі 2102 грн підлягає застосуванню для визначення посадових окладів працівників БЕБ у 2024- 2025 роках.
Також зазначає, що визначення бази для нарахування грошового забезпечення не належить до дискреційних повноважень самого Бюро економічної безпеки України, а здійснюється виключно в межах і у спосіб, передбачені чинним законодавством, на підставі погоджених штатних розписів. Вказане додатково підтверджує правомірність дій БЕБ та виключає можливість застосування довільного підходу до визначення бази нарахування грошового забезпечення, який фактично був застосований судом першої інстанції.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказом № 169-к/ДСК-ДП від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 було прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України та призначено на посаду гласного штатного працівника, який має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, з 06 червня 2024 року, на посаду старшого детектива Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників Бюро економічної безпеки України, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Наказом № 216-к/ДСК-ДП від 31 жовтня 2025 року лейтенанта Бюро економічної безпеки України, старшого детектива Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 звільнено зі служби з 31 жовтня 2025 року, за угодою сторін.
Пунктом 2 вказаного Наказу наказано виплатити ОСОБА_1 пропорційно відпрацьованого часу за 2025 рік грошову компенсацію за 10 календарних днів щорічної основної відпустки та за 12 календарних днів щорічної додаткової відпустки.
31.10.2025 відповідачем було складено письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, відповідно до якого відповідачем розраховано суми грошового забезпеченні із окладу в розмірі 46244 грн.
Із такого розміру окладу відповідачем здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення весь період служби з 06.06.2024 по 31.10.2025.
Отже, відповідачем розраховано позивачу оклад не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів (ст. 7 законів про Держбюджет на 2024 та на 2025 рік).
Позивач, вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та 2025 роках у розмірі 3028 грн., встановленого абзацом 4 частини 1 статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки, та грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік, що є порушенням його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення вимог частини 3 статті 31 Закону України №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068 відповідачем протиправно у 2024 та у 2025 році здійснювалась виплата грошового забезпечення позивачу з урахуванням "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні, замість належного, встановленого законом "прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн."
Також, дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України Про Бюро економічної безпеки України від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.
Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини 3 статті 31 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України", Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 (далі - Умови №1068) затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.
Згідно з пунктом 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина 3 статті 31 Закону № 1150-ІХ та пункту 2 Умов № 1068.
З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії, заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі Баранкевич проти Росії, заява № 10519/03).
Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Положеннями статті 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Положеннями статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтями 7 Законів України "Про Державний бюджет України" на 2024 та 2025 роки разом із установленням на 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року у тому числі для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про Бюро економічної безпеки України", а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.
Водночас, приписи Законів України "Про Державний бюджет України" на 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною 1 статті 5 Закону №1150-ІX.
Закони України "Про Державний бюджет України" на 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22.
Посилання відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 року у справі № 240/9028/24, суд відхиляє, оскільки зазначені висновки стосуються правового регулювання розміру суддівської винагороди, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та не регулюють спірні правовідносини, пов`язані з нарахуванням і виплатою грошового забезпечення позивачеві. За таких умов наведені відповідачем аргументи не можуть бути покладені в основу судового рішення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що грошове забезпечення позивача мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 ст. 7 Законів України "Про Державний бюджет" на 2024 та 2025 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року у розмірі 3028 грн.
Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, з урахуванням фактично виплачених сум, а також за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, з урахуванням фактично виплачених сум.
Щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2024 рік
У апеляційній скарзі відповідач наголосив на тому, що передбачене Положенням №1333 право на отримання грошової компенсації гарантується особам, які мають спеціальні звання БЕБ, які звільняються, виключно за відпустку, яку ними не використано саме в році звільнення. Указана норма (пункт 67 Положення № 1333) є імперативною по відношенню до можливості отримувати компенсації за будь-які роки роботи, відмінні від року звільнення.
У контексті таких доводів судова колегія враховує таке.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відпустки" від15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Особливості організації трудових відносин в умовах цього стану визначено Законом України від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №1150-ІХ трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону №1150-ІХ особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №1333 від 29.11.2022 було затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України (далі - Положення №1333).
Розділом «Відпустки» Положення №1333 визначено, що особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням.
Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становить 30 календарних днів. Під час визначення тривалості щорічної основної відпустки, що надається особам, які мають спеціальні звання БЕБ, святкові та неробочі дні не враховуються.
За кожний повний календарний рік вислуги років, який обчислюється відповідно до вимог пункту 35 цього Положення, після досягнення п`ятирічного стажу служби особі, яка має спеціальні звання БЕБ, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.
Щорічна відпустка на прохання особи, яка має спеціальні звання БЕБ, може бути поділена на частини за умови, що основна її безперервна частина становить не менше 10 календарних днів.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між особою, яка має спеціальне звання БЕБ, і відповідним керівником, який зобов`язаний письмово повідомити такій особі про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку.
Тривалість щорічної основної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку має право особа, яка має спеціальне звання БЕБ, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
За не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Спеціальним законодавством - Законом №1150-ІХ та Положенням №1333, не врегульовано питання компенсації невикористаної частини відпустки за минулі роки, а тому при вирішені спору треба застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України та Закону № 504/96-ВР, якими передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб).
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям, як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Така конституційна гарантія створює для роботодавця безумовний обов`язок забезпечити реалізацію права працівника на відпочинок не лише шляхом його декларування (як, наприклад, затвердження графіків відпусток), а й через безпосереднє видання наказів про відпустку у передбачений законодавством спосіб та термін. Невиконання роботодавцем цього обов`язку з будь-яких причин, не може створювати для працівника негативні наслідки, зокрема щодо позбавлення гарантованих Конституцією України днів відпочинку під час оплачуваної щорічної відпустки. Для забезпечення дотримання цієї конституційної гарантії законодавець передбачив можливість перенесення відпусток на інший період або компенсації у вигляді грошових виплат.
Варто зазначити, що Верховний Суд у постановах від 14.11.2024 у справі №420/3971/23 та у справі №380/16768/22, з огляду на відсутність в спеціальному законодавстві, яке регулює умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР, чіткої регламентації питання невикористаних днів відпустки за попередні роки, підтримав застосування до спірних правовідносин загальних норм трудового законодавства, зокрема КЗпП України та Закону №504/96-ВР.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 29.11.2024 у справі №560/19513/23, від 05.12.2024 у справі №160/13485/23, від 21.01.2025 у справі №400/11565/23.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача, що Положення № 1333 повністю врегульовує питання компенсації невикористаних відпусток за попередні роки, а норми загального трудового законодавства не можуть застосовуватися при вирішенні цих правовідносин, є необґрунтованими.
Заперечення апелянта щодо застосовності до спірних правовідносин Закону України "Про Національну поліцію" колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до частини 2 статті 30 Закону № 1150 особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Таким чином, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що при звільненні зі служби в БЕБ України позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.
На підставі вищенаведеного у сукупності, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги БЕБ України не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі № 520/31358/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.О. Фоміна
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов