Справа № 527/2162/26
провадження 2-а/527/21/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року Глобинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді Павлійчук А.В.,
при секретарі Козинко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Глобине Полтавської області адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - Молодчина Володимира Петровича до поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
ВСТАНОВИВ:
03 серпня 2026 р. представник позивача ОСОБА_1 - Молодчин В.П. звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до сержанта поліції поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) Сорокіна Є. Р., про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Постановою поліцейського поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Сорокіна Є. Р., серії ЕНА № 7602895 від 24.07.2026 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що 24.07.2026 року о 11:05:53, в с. Опришки, вул. Миру водій керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ґ ПДР.
Не погоджуючись із даною постановою, яку вважає необґрунтованою та безпідставною, він вимушений звернутися до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати вище вказану постанову.
У судове засідання 27.08.2026 р. учасники справи не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та надані докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою поліцейського поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Сорокіна Є. Р., серії ЕНА № 7602895 від 24.07.2026 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що 24.07.2026 року о 11:05:53, в с. Опришки, вул. Миру водій керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ґ ПДР.
Згідно ч.3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП, відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Головних управлінь Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.
Водночас, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. ст. 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за № 724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаних справах виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем заявлено позовні вимоги до поліцейського поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Сорокіна Євгенія Романовича.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, може бути Головне управління Національної поліції в Полтавській області, від імені якого виступає поліцейський.
Разом з тим, клопотання про залучення Головного управління Національної поліції в Полтавській області, як суб`єкта владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, позивачем не подавалось, клопотання позивача про заміну неналежного відповідача також до суду подано не було.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - поліцейського поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Сорокіна Євгенія Романовича
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Згідно матеріалів справи оскаржувану постанову складено поліцейським поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Сорокіним Євгеном Романовичем.
Посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову перебуває у трудових відносинах саме з Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, а тому належним відповідачем по даній справі має бути саме Головне управління Національної поліції в Полтавській області.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинен нести інший орган, а не той, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таким чином, враховуючи викладене, належним відповідачем у даній справі є Головного управління Національної поліції в Полтавській області, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого поліцейським винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Тобто, у даному випадку за правилами ст. 48 КАС України суд першої інстанції може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача.
Поряд з цим, за вимогами закону за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості залучити в якості належного відповідача Головне управління Національної поліції в Полтавській області.
Так, за приписами ч. ч. 3 - 6 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Із наведеної вимоги закону слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно за клопотанням позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
Варто вказати на те, що інші доводи позивача не підлягають оцінці судом у цьому провадженні, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що адміністративний позов було заявлено до неналежного відповідача, позивачем в ході розгляду справи не було заявлено про заміну відповідача на належного та/або залучення в якості співвідповідача належного відповідача у даному спорі, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх пред`явлення до неналежного відповідача, оскільки в силу вимог процесуального закону, суд із власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання сторони позивача позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися із позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
Керуючись ст. 242-246, 250, 286 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні адміністративного позову представника позивача ОСОБА_1 - Молодчина Володимира Петровича до поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено 04.09.2026.
Суддя А. В. Павлійчук