УХВАЛА
08 вересня 2026 року
м. Київ
справа №420/28031/23
адміністративне провадження №К/990/29604/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення заробітної плати,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа Державна казначейська служба України, в якому просив:
- стягнути з Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати/грошового забезпечення в розмірі 14966734 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот шістдесят шість тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок, завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, та другим реченням абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 21 березня 2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення заробітної плати відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення заробітної плати скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати/грошового забезпечення в розмірі 4240328,21 гривень (чотири мільйони двісті сорок тисяч триста двадцять вісім гривень двадцять одна копійка), завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, та другим реченням абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 10 вересня 2020 року.
Стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 16104,00 гривні (шістнадцять тисяч сто чотири гривні 00 копійок).
10 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі №420/28031/23.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2026 року касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення заробітної плати, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
25 червня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі №420/28031/23.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення заробітної плати - залишено без руху.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України).
Роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
21 серпня 2026 року до Верховного Суду, на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшла уточнена касаційна скарга.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.
Так, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту поданої уточненої касаційної скарги установлено, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У контексті підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 152 Конституції України та статті 81 Закону України «Про прокуратуру» без урахування правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі № 160/6949/20 про те, що позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої дією положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, за умови встановлення в судовому порядку факту завдання такої шкоди.
Разом з тим, у контексті підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в уточненій касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо комплексного застосування у їх взаємозв`язку частини 3 статті 152 Конституції України, статті 81 Закону України «Про прокуратуру», частини 2 статті 2, частини 1 статті 96, частини 2 статті 176 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 2, статті 361, частини 1 статті 370 КАС України в частині питань:
-необхідності стягнення шкоди, завданої прокурору неконституційним актом, саме з відповідного органу прокуратури (частини 3 статті 152 Конституції України, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у взаємозв`язку з частини 2 статті 2, частини 1 статті 96, частини 2 статті 176 ЦК України);
-наявності підстав для встановлення матеріальної шкоди у вигляді різниці між сумою фактично отриманої зарплати та сумою, яка підлягала нарахуванню за статті 81 Закону «Про прокуратуру», за умови існування судових рішень у справах № 420/12942/20 та № 420/11227/20, якими відмовлено позивачу в нарахуванні таких виплат, з огляду на принцип обов`язковості для учасників справи судового рішення, яке набрало законної сили (частини 3 статті 152 Конституції України, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у взаємозв`язку з частини 3 статті 2, статті 361, частини 1 статті 370 КАС України).
Поряд із цим, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів та зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв як беззаперечний доказ наданий позивачем детальний розрахунок заробітної плати, який за своєю правовою природою взагалі не є доказом у розумінні статей 72, 94 КАС України, а встановити обґрунтованість визначення позивачем суми його заробітної плати, яка підлягала б нарахуванню відповідно до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за спірний період, на думку скаржника, взагалі неможливо, оскільки, розрахунки позивача цих сум не містять відомостей підтверджених належними доказами щодо їх складових та застосованої формули для їх визначення.
Стверджує, що проведений позивачем розрахунок суми, що стягується, в частині визначення розміру посадового окладу відповідно до статі 81 Закону України «Про прокуратуру» на понад 145 тис. грн відрізняється в бік збільшення від аналогічного розрахунку проведеного відповідачем на виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 420/28031/23, що проігноровано судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.
Такі твердження скаржника є мотивованим та потребують перевірки у межах таких доводів.
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та відкриття касаційного провадження в справі з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України та пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328-330, 334, 335, 338 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення заробітної плати.
Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/28031/23.
Встановити десятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
О.Р. Радишевська ,
Судді Верховного Суду