Рішення № 139599625 у справі № 420/22381/26 від 09.09.2026

Справа № 420/22381/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , приватне підприємство «МІДАС ФІНАНС ГРУП», товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП», товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ», про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати в повному обсязі вимогу Південного офісу Держаудитслужби від 14.07.2026 №151506-14/2762-2026 щодо усунення виявлених порушень.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Південний офіс Держаудитслужби проводив ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту за період з 01.01.2023 по 31.03.2026, за результатами якої склав акт від 22.06.2026 №151506-11/143, отриманий Департаментом 25.06.2026. На цей акт Департамент подав заперечення, за наслідками розгляду яких відповідач сформував висновок, отриманий позивачем 14.07.2026, а 14.07.2026 надіслав вимогу №151506-14/2762-2026 щодо усунення виявлених порушень, отриману Департаментом 17.07.2026.

Позивач наводить зміст порушення, конкретизованого у спірній вимозі, яке, на думку відповідача, полягає в тому, що на порушення вимог пунктів 2.1 договорів надання послуг з виготовлення технічних звітів, статті 629 Цивільного кодексу України, пунктів 4.2, 4.2.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 та статті 292 Податкового кодексу України при складанні кошторисів (форма №2-П) з боку виконавців послуг були безпідставно включені (нараховані) суми єдиного податку та в окремих випадках суми військового збору, включення (нарахування) сум яких не передбачено нормами Податкового кодексу України та витрати щодо сплати яких вже враховані безпосередньо у вартості людино-днів відповідно до СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, що вплинуло на формування кінцевої вартості договорів (договірної ціни) та призвело до завищення вартості послуг, які оплачені з боку Департаменту, на загальну суму 2446490,13 грн, у тому числі 2159506,73 грн єдиного податку та 286983,40 грн військового збору, чим завдано фінансових втрат (збитків) місцевому бюджету. Позивач зазначає, що цей висновок є повністю тотожним висновку, викладеному в акті ревізії.

Позивач вказує, що спірною вимогою відповідач зобов`язав Департамент забезпечити відшкодування шляхом стягнення визначених у ній сум з дев`яти суб`єктів господарювання - виконавців послуг - на користь Департаменту відповідно до норм статті 1212 Цивільного кодексу України, надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень не пізніше 11 вересня 2026 року, а також попередив про право органу Держаудитслужби звернутися до суду в інтересах держави та про ініціювання розгляду питання щодо відповідності займаній посаді директора Департаменту.

Позивач категорично не погоджується із зазначеним висновком вимоги та акта, який, на його переконання, сформовано на підставі помилкового трактування відповідачем норм матеріального права та невірного встановлення фактичних обставин, що призвело до необґрунтованого висновку про завищення вартості послуг та завдання збитків місцевому бюджету.

Позивач зазначає, що головні акценти щодо виявлених порушень відповідач здійснив на двох висновках: перший - про безпідставне включення (нарахування) сум єдиного податку та в окремих випадках сум військового збору до кошторисів, включення (нарахування) сум яких не передбачено нормами Податкового кодексу України; другий - про те, що витрати щодо сплати цих сум уже враховані безпосередньо у вартості людино-днів відповідно до СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, що вплинуло на формування кінцевої вартості договорів та призвело до завищення вартості послуг. Саме з цими двома висновками позивач не погоджується.

Заперечуючи проти першого висновку, позивач зазначає, що Настанова з визначення вартості проведення робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності об`єктів будівництва, затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 30.04.2022 №67, та згідно з її пунктом 1.3 є обов`язковою при визначенні вартості робіт з обстеження, що виконуються із залученням бюджетних коштів, а затверджена нею форма кошторису №2-П (додаток 2) містить окрему графу «Податки». Застосоване у пункті 2.6 Настанови №67 формулювання «податки, що визначені законодавством на період воєнного часу» стосується, на думку позивача, всіх податків, передбачених чинним законодавством України, зокрема і єдиного податку, оскільки податки згідно з пунктом 8.1 статті 8 Податкового кодексу України не «визначаються», а «встановлюються», а виокремлення лише податків періоду воєнного стану потребувало б іншого формулювання норми. За таких умов, як зазначає позивач, показник кошторисної вартості не враховує таку витрату як єдиний податок, і його слід було зазначати в окремій графі «Податки» форми кошторису №2-П. Позивач також вказує, що Податковий кодекс України передбачає сплату на 3 групі спрощеної системи оподаткування єдиний податок в розмірі 5% та військовий збір (з 01.01.2025) в розмірі 1 % від доходу, п. 4.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 визначає до показника вартості робіт на один людино-день враховувати суму коштів, необхідних для відшкодування прямих та загальновиробничих витрат, що понесені організацією при виконанні зазначених робіт, податків, зборів та обов`язкових платежів, адміністративних витрат, а також економічно обґрунтованого прибутку, а Настанова №67 згідно затвердженої форми кошторису №2-П зобов`язує таку складову витрат як податки не враховувати в складі показника кошторисної вартості, а виносити та вказувати в окремій графі при розрахунку кошторису.

Заперечуючи проти другого висновку, позивач зазначає, що виконавці послуг застосовували показник кошторисної вартості в розрахунку на один людино-день нижче встановленого пунктом 2.6 Настанови №67 - 1873,68 грн у 2023-2024 роках та 1893,62 грн у 2025-2026 роках, - що забезпечило економію бюджетних коштів, а не витрати місцевого бюджету. На прикладі договору надання послуг від 07.01.2026 №05/01, виокремленого в акті ревізії, позивач вказує, що фактично застосовано показник 1893,62 грн з урахуванням податку та збору, а при формуванні кошторису ці складові виведено в окрему графу форми №2-П із зазначенням їх відсоткового розміру та розшифрування. Математично ці дії жодним чином не вплинули на загальну суму кошторису, оскільки в графах щодо переліку робіт застосовано показник 1780,00 грн, що відповідає 1893,62 грн мінус відсоток податку та збору. Позивач також зазначає, що показник 1780,00 грн застосовувався незмінно як до 01.01.2025, так і після цієї дати, а запровадження військового збору з 01.01.2025 мало наслідком лише його зазначення в графі «Податки» форми кошторису №2-П.

Підсумовуючи, позивач стверджує, що включення єдиного податку та військового збору в різні періоди було нормативно передбачено, за фактичних обставин подвійне їх врахування не відбулось, що не призвело до завищення ціни вартості робіт, а Департамент не допустив оплати завищених послуг та дії його посадових осіб не призвели до будь-яких фінансових втрат. Позивач також зазначає, що в основу висновків відповідача покладено помилкове трактування норм Податкового кодексу України, СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 та Настанови №67 без урахування по суті пояснень виконавців робіт, які безпосередньо здійснювали розрахунок кошторисів, а самі висновки зроблені без належного дослідження первинних документів і фактичних обставин та ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях осіб, які проводили перевірку.

Щодо права на звернення до суду позивач вказує, що спірна вимога є актом індивідуальної дії, який породжує для нього обов`язки, а тому може бути предметом судового контролю крізь призму критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України. На підтвердження позивач посилається на постанови Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №260/1293/24, від 05.03.2026 у справі №380/28636/23, від 20.02.2018 у справі №822/2087/17, від 25.07.2024 у справі №160/12986/21, від 14.11.2024 у справі №380/12264/20 та інші.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вважає позовну заяву необґрунтованою, а наведені позивачем доводи такими, що підлягають відхиленню, та просить відмовити Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що ревізію проведено, а акт і вимогу складено в межах повноважень, наданих пунктом 1 частини першої статті 8, пунктом 7 статті 10, частиною другою статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та абзацом другим підпункту 7 пункту 4 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23, з дотриманням пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.

По суті порушення відповідач зазначає, що на порушення вимог пунктів 2.1 договорів надання послуг з виготовлення технічних звітів, статті 629 Цивільного кодексу України, пунктів 4.2, 4.2.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 та статті 292 Податкового кодексу України при складанні кошторисів за формою №2-П з боку виконавців послуг були безпідставно включені (нараховані) суми єдиного податку та в окремих випадках суми військового збору, включення (нарахування) сум яких не передбачено нормами Податкового кодексу України та витрати щодо сплати яких вже враховані безпосередньо у вартості людино-днів відповідно до СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, що вплинуло на формування кінцевої вартості договорів (договірної ціни) та призвело до завищення вартості послуг, які оплачені Департаментом, на загальну суму 2446490,13 грн, у тому числі 2159506,73 грн єдиного податку з 2023 по І квартал 2026 року та 286983,40 грн військового збору з 2025 по І квартал 2026 року, чим завдано фінансових втрат (збитків). У відзиві наведено суми цього порушення в розрізі кожного з дев`яти суб`єктів господарювання.

Відповідач наголошує, що пункт 4.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 прямо передбачає, що показник вартості робіт на один людино-день враховує прямі витрати, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, прибуток, податки, збори та обов`язкові платежі, а згідно з пунктом 4.2.2 цього стандарту зазначений показник вартості враховує всі витрати, пов`язані з виконанням робіт при оцінці технічного стану будівель, крім витрат на відрядження виробничого персоналу та податку на додану вартість, а тому окреме включення єдиного податку та військового збору до кошторису призвело до повторного врахування цих сум у договірній ціні.

Відповідач вказує, що пункт 2.6 Настанови №67 лише встановлює конкретний показник вартості людино-дня, але не конкретизує його складові, на відміну від СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, а тому незалежно від того, чи взято виконавцем послуг значення менше 1996,00 грн/люд.-день, чи більше цього значення, таке значення вже враховує всі складові, що визначені цим стандартом, зокрема єдиний податок та військовий збір. Вибір виконавцем послуг конкретного розміру вартості одного людино-дня є, на думку відповідача, його самостійним господарським рішенням, яке не свідчить про можливість неврахування окремих витрат, а сам по собі факт застосування меншого показника правового значення для вирішення спірного питання не має.

Заперечуючи проти доводу позивача про неправильне застосування Настанови №67, відповідач зазначає, що позивач фактично ототожнює поняття оформлення кошторису із формуванням вартості робіт, тоді як форма №2-П визначає лише форму відображення розрахунку, але не змінює правил визначення вартості робіт, встановлених СОУ Д.1.2-02495431-001:2008.

Відповідач вважає, що позивач помилково тлумачить наведене в пункті 2.6 Настанови №67 словосполучення «податки, що визначені законодавством на період воєнного часу», оскільки єдиний податок не є податком, встановленим на період воєнного стану, а існував задовго до нього, а запровадження військового збору для платників єдиного податку не змінює вимог СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 щодо того, що показник вартості людино-дня вже включає податки і збори. Заперечуючи проти доводу позивача про те, що виділення податку в окрему графу форми №2-П є арифметичною дією, яка не впливає на загальну вартість, відповідач зазначає, що якщо податки були лише «виділені», то кінцева ціна договору не повинна була збільшитися, проте ревізією встановлено, що саме зазначені суми були включені до остаточної вартості договорів та фактично сплачені Департаментом. Щодо твердження позивача про відсутність збитків через нижчу ціну людино-дня відповідач вказує, що предметом ревізії було не перевищення максимально допустимого показника людино-дня, а правомірність включення окремих складових до договірної ціни.

Відповідач також зауважує, що в деяких випадках виконавцями до кошторису включався виключно єдиний податок, а в інших випадках - єдиний податок разом із військовим збором, однак стаття 6 Податкового кодексу України розмежовує поняття податку та збору, тобто за своєю правовою природою військовий збір не може ототожнюватися із єдиним податком як одна стаття витрат (податків). Водночас відповідач звертає увагу, що в окремих договорах тими ж виконавцями не включався ані єдиний податок, ані військовий збір: військовий збір суб`єкти господарювання почали враховувати лише з 2025 року. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не враховував відповідний відсоток у договорах 2024 та 2025 років. Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 - в одному договорі 2024 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріал Констракшн Груп» - у договорах 2025 року та в одному договорі 2026 року. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - у двох договорах.

Відповідач зазначає, що на його запит кожен виконавець послуг надав пояснення аналогічного змісту, до яких додані розрахунки кошторисів, оформлені відповідно до наведеного у СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 прикладу, - розраховані без зазначення податків та зборів і без зміни кінцевої вартості послуг (договірної ціни). Оцінюючи наведене позивачем пояснення про те, що виконавці робіт одночасно керувалися дещо відмінними нормативними документами, відповідач зазначає: «На думку галузевого відділу, наведене Позивачем пояснення свідчить про визнання того, що виконавцями послуг при визначенні вартості було застосовано підхід, відмінний від порядку, встановленого СОУ Д.1.2-02495431-001:2008».

На думку відповідача, наведені доводи не спростовують встановленого ревізією порушення, а лише підтверджують наявність різного тлумачення та практичного застосування нормативних документів під час визначення вартості послуг з виготовлення технічних звітів.

На підтвердження своєї позиції відповідач наводить приклади закупівель інших замовників (UA-2026-05-19-003868-a, UA-2025-11-10-009927-a, UA-2024-07-18-008693-a), у яких, за його твердженням, у кошторисах (договірних цінах) також зроблено посилання як на СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, так і на Настанову №67, а вартість розрахована без включення єдиного податку та військового збору, а також зазначає, що форма №2-П додатка 4 до Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, не передбачає включення до загальної вартості кошторису таких статей, як єдиний податок та військовий збір. Відповідач також зауважує, що документи, які стосуються взаємовідносин Департаменту з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , вилучені правоохоронними органами, у зв`язку з чим станом на момент завершення ревізії опрацювання (звіряння) укладених з ним договорів не проведено.

Обґрунтовуючи можливість судового контролю лише в частині процедури, відповідач вказує, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і в цій частині є обов`язковою до виконання, тоді як виявлені збитки не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, а відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а їх наявність та правильність обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №160/8418/19, а також на постанови від 29.07.2019 у справі №400/2658/18, від 08.04.2020 у справі №809/504/17, від 02.04.2020 у справі №820/3534/20, від 12.02.2020 у справі №815/7325/13-а, від 02.07.2019 у справі №826/2525/15, від 21.11.2018 у справі №820/3534/17, від 20.02.2018 у справі №822/2087/17 та на постанову Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі №21-436а14.

Відповідач також вказує, що вибір способу усунення виявленого перевіркою порушення покладається на підприємство, на якому виявлені порушення, і не потребує детальної вказівки контролюючого органу, посилаючись на постанови Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №820/3534/16 та від 28.04.2020 у справі №826/8741/16. Підсумовуючи, відповідач зазначає, що спірна вимога здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції та містить чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу об`єкта контролю, винесена в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів у спростування вказаних обставин.

Стислий виклад відповіді на відзив

У відповіді на відзив позивач вказує, що викладені у відзиві обставини не спростовують наявності підстав для задоволення позовних вимог, та просить відхилити заперечення відповідача та задовольнити позов.

Щодо доводів відповідача про відсутність у Департаменту права оскаржувати спірну вимогу позивач зазначає, що для правильного вирішення спору необхідно дослідити правову природу встановлених порушень, без чого неможливо надати оцінку правомірності вимоги в частині законності і правильності обчислення розміру збитків, і що право підконтрольної установи на оскарження вимоги, яка містить зобов`язання щодо повернення збитків, слід розуміти в контексті права на оскарження вимоги як акта індивідуальної дії в частині дотримання процедури проведення перевірки контролюючим органом у співвідношенні з суттю встановлених порушень. На підтвердження позивач посилається на постанови Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №260/1293/24, від 05.03.2026 у справі №380/28636/23, від 20.02.2018 у справі №822/2087/17, від 25.07.2024 у справі №160/12986/21 та від 14.11.2024 у справі №380/12264/20. Позивач також вказує, що вимога забезпечити відшкодування збитків шляхом стягнення коштів зобов`язує його до вчинення дій щодо посягання на грошові кошти третіх осіб, які є їхньою особистою приватною власністю.

Позивач зазначає, що відповідач помилково зводить його позицію лише до застосування виконавцями показника, меншого за визначений пунктом 2.6 Настанови №67, тоді як у позові позивач посилався також на обов`язковість цієї Настанови згідно з її пунктом 1.3 та на затверджену нею форму кошторису №2-П (додаток 2), яка передбачає окрему графу щодо зазначення податків, і виконавці робіт не могли не враховувати цих вимог.

Щодо тлумачення формулювання пункту 2.6 Настанови №67 «податки, що визначені законодавством на період воєнного часу» позивач вказує, що податки в Україні не визначаються, а встановлюються згідно з Податковим кодексом України, а тому це формулювання стосується всіх податків, які передбачено чинним законодавством України, у тому числі єдиного податку. Відокремлення лише податків періоду воєнного стану мало б передбачати формулювання про те, що їх було встановлено законодавством на період воєнного часу, а не визначено. За таких умов, як зазначає позивач, показник кошторисної вартості не враховує таку витрату як єдиний податок і його слід було зазначати в окремій графі «Податки» форми кошторису №2-П, а відповідач цих аргументів не спростував, а повторив власну позицію про те, що єдиний податок існував задовго до воєнного стану.

Позивач також вказує, що виконавці врахували податок і збір один раз як складову витрат, зазначивши їх окремо в передбаченій графі форми кошторису №2-П, що не призвело до завдання втрат бюджету. Зокрема фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зазначив, що таке відображення є лише деталізацією складових загальної кошторисної вартості відповідно до структури форми №2-П і не змінює загальної вартості кошторису, та долучив до матеріалів справи два кошториси до договору від 07.01.2026 №05/01 - з виведенням суми податків окремо та з їх включенням у показник вартості, кінцева сума яких залишається незмінною. Позивач посилається також на долучені до позову калькуляції розрахунків кошторисів, які, на його думку, підтверджують відсутність подвійного включення податку і збору.

Щодо посилань відповідача на приклади закупівель інших замовників позивач зазначає, що вони не стосуються спірних правовідносин, не підтверджені доказами, а позивач і треті особи участі в них не брали, їхні учасники пояснень щодо підстав, порядку та методики розрахунку вартості послуг не надавали.

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими і безпідставними та не спростовують жодного з висновків відзиву, і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач наголошує, що не ототожнює положення пункту 2.6 Настанови №67 із єдиним критерієм правомірності формування договірної ціни та не стверджує, що предметом встановленого ревізією порушення є перевищення показника 1996 грн/люд.-день. Наведення у відзиві положень цього пункту мало на меті лише спростувати аргумент позивача про те, що застосування виконавцями меншого показника саме по собі свідчить про економію бюджетних коштів та відсутність завищення вартості послуг. Натомість предметом порушення, як зазначає відповідач, є безпідставне включення до кінцевої вартості послуг сум єдиного податку та військового збору, які відповідно до пунктів 4.2, 4.2.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 вже враховані у показнику вартості одного людино-дня, а тому не можуть бути вдруге додані до вже сформованої вартості робіт як самостійні складові договірної ціни.

Відповідач вказує, що позивач не спростував основного висновку щодо змісту пункту 4.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 і не навів положень цього стандарту, які передбачали б можливість повторного включення до договірної ціни податків та зборів, уже врахованих у показнику вартості одного людино-дня.

Щодо тлумачення пункту 2.6 Настанови №67 відповідач повторно зазначає, що єдиний податок не є податком, встановленим на період воєнного стану, а існував до його введення, а запровадження військового збору для платників єдиного податку не змінює вимог СОУ Д.1.2-02495431-001:2008.

На думку відповідача, пункт 2.6 Настанови №67 не встановлює правила, за яким податки та збори можуть бути додатково нараховані понад показник вартості одного людино-дня, а лише визначає особливості складу цього показника, і навіть зміна законодавства щодо окремих видів податків чи зборів сама по собі не створює правової підстави для їх повторного включення до договірної ціни.

Відповідач також зазначає, що наведені у відзиві приклади закупівель інших замовників мають значення як додаткове підтвердження застосування тих самих нормативних документів без повторного включення податкових платежів до вартості послуг, а твердження позивача про відсутність бюджетних втрат ґрунтується на поясненнях самих виконавців послуг, зацікавлених у підтвердженні правильності складених ними розрахунків, які самі по собі не можуть спростувати встановлених ревізією порушень.

Щодо практики Верховного Суду відповідач повторює доводи відзиву про те, що вимога може бути предметом судового контролю лише в частині дотримання процедури та законності її прийняття, а не в частині правильності обчислення збитків, і зазначає, що відступу від правових висновків, сформованих у наведеній ним практиці, судом не здійснено.

Стислий виклад пояснень третіх осіб

Треті особи подали письмові пояснення, в яких підтримали позицію позивача, вважають позовні вимоги обґрунтованими, а спірну вимогу - протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Спільними для всіх пояснень є такі доводи:

показник кошторисної вартості одного людино-дня, який виконавці застосовували в графах щодо переліку виконуваних робіт, не перевищував показника, визначеного пунктом 2.6 Настанови №67;

кошториси складались за формою №2-П (додаток 2 до Настанови №67), обов`язковою згідно з пунктом 1.3 цієї Настанови;

передбачена цією формою окрема графа «Податки» заповнювалась сумою податкового навантаження виконавця та таке відображення не є додатковим нарахуванням понад визначену договірну ціну, а є лише деталізацією складових загальної кошторисної вартості відповідно до структури форми №2-П, і виділення суми податку в окремій графі не змінює загальної вартості кошторису, не збільшує вартість послуг та не впливає на підсумковий розмір договірної ціни.

Треті особи також зазначають, що відповідач визначив порушення узагальнено, безвідносно до кожного договору.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у поясненнях зазначив, що у 2026 році застосовував показник кошторисної вартості одного людино-дня 1893,62 грн, який складається з 1780,00 грн (94 відсотки) відшкодування прямих, загальновиробничих та адміністративних витрат, прибутку і ризиків, 94,68 грн єдиного податку (5 відсотків) та 18,94 грн військового збору (1 відсоток), і навів відповідну калькуляцію. Він вказав, що в графах щодо переліку робіт застосовувався показник 1780,00 грн, що відповідає 1893,62 грн за вирахуванням відсотка податку і збору, зазначених в окремій графі, і що при визначенні витрат труда застосовувались понижувальні коефіцієнти. До пояснень він долучив два кошториси до договору від 07.01.2026 №05/01 - з виведенням податку і збору в окрему графу та без такого виведення - і висновок експерта №2969-34-26 від 24.07.2026, за яким кошторисна документація до договірної ціни цього договору відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а дані акта ревізії в частині завищення вартості послуг на суму 57612,13 грн не підтверджуються.

Фізичні особи-підприємці ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП» у поясненнях від 03.08.2026, 07.08.2026 та 03.08.2026 відповідно навели аналогічні доводи і зазначили, що у 2023-2024 роках застосовували показник 1873,68 грн, а у 2025-2026 роках - 1893,62 грн, тобто нижчі за визначений пунктом 2.6 Настанови №67. Вони вказали, що для заповнення форми №2-П розрахунковий показник було поділено: у 2023-2024 роках в графі «Податки» зазначався єдиний податок, а у 2025-2026 роках - єдиний податок 5 відсотків та військовий збір 1 відсоток; ця дія є арифметичною і на загальну вартість кошторису не впливає, а наявна в матеріалах справи калькуляція підтверджує, що показник 1780,00 грн податків і зборів не включає. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у поясненнях від 03.08.2026 навів ті самі доводи щодо показника 1893,62 грн і показника 1780,00 грн у графах щодо переліку робіт.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у поясненнях від 10.08.2026 зазначив, що у 2023-2024 роках застосовував показники 2035,92 грн та 2095,80 грн за візуального обстеження і 2361,30 грн та 2430,75 грн за інструментального, що не перевищує граничних значень, допустимих пунктом 2.7 Настанови №67 з урахуванням коефіцієнта 1,4 (2794,40 грн та 3241,00 грн відповідно), оскільки роботи виконувались у складних умовах, а у 2024-2026 роках застосовував показники 1873,68 грн та 1893,62 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у поясненнях від 10.08.2026 зазначив, що у 2023 році застосовував показники кошторисної вартості згідно з пунктами 2.6 та 2.7 Настанови №67 без перевищення максимально допустимих значень, оскільки роботи виконувались за наявності аварійних та пошкоджених конструкцій, обмеженого доступу та відсутності повної проектної документації.

Фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП» повідомили суд про звернення до експертних установ щодо кошторисів до укладених з ними договорів і про намір подати відповідні висновки після їх отримання.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 27.07.2026 залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 КАС України.

Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, третім особам - строк для надання пояснень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, а відповідачу - строк для подання заперечень.

Ухвалою від 09.09.2026 суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №420/22381/26 в порядку загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради за період з 01.01.2023 по 31.03.2026 від 22.06.2026 №151506-11/143 (далі - Акт ревізії), Південний офіс Держаудитслужби провів ревізію з 06.04.2026 до 19.06.2026 (із зупиненням з 08.04.2026 до 12.05.2026) на підставі пункту 1.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2026 року.

Згідно з розділом Акта ревізії про стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів стосовно послуг з виготовлення технічних звітів, за ревізійний період Департамент уклав 373 договори про надання послуг з виготовлення технічних звітів з обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій, визначення можливості подальшої експлуатації, а розрахунок за кошторисами до договірних цін проводився у програмному комплексі «АС-4ПВР+» за формою №2-П.

За тим же розділом Акта ревізії ці договори розподілені так:

27 договорів у 2023 році (у тому числі 9 - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , 6 - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , 5 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , 5 - фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , 2 - Одеська державна Академія будівництва та архітектури);

110 договорів у 2024 році (у тому числі 33 - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , 9 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , 42 - фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , 24 - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , 1 - Одеська державна Академія будівництва та архітектури, 1 - приватне підприємство «Мідас Фінанс Груп»);

178 договорів у 2025 році (у тому числі 41 - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , 30 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , 61 - фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , 24 - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , 5 - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 4 - Одеська державна Академія будівництва та архітектури, 1 - приватне підприємство «Мідас Фінанс Груп», 12 - товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріал Констракшн Груп»);

58 договорів у І кварталі 2026 року (у тому числі 12 - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , 8 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , 15 - фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , 8 - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , 6 - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 1 - Одеська державна Академія будівництва та архітектури, 7 - товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріал Констракшн Груп», 1 - товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське бюро технічної інвентаризації»).

В Акті ревізії зазначено, що при складанні кошторисів (форма №2-П) з боку виконавців послуг були безпідставно включені (нараховані) суми єдиного податку та в окремих випадках суми військового збору, включення (нарахування) сум яких не передбачено нормами Податкового кодексу України та витрати щодо сплати яких вже враховані безпосередньо у вартості людино-днів відповідно до СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, що вплинуло на формування кінцевої вартості договорів (договірної ціни) та призвело до завищення вартості послуг, оплачених Департаментом, на загальну суму 2446490,13 грн, у тому числі 2159506,73 грн єдиного податку та 286983,40 грн військового збору.

Як приклад в Акті ревізії наведено укладений між Департаментом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір надання послуг від 07.01.2026 №05/01 загальною вартістю 960202,19 грн без ПДВ. Перевіркою кошторису до нього встановлено, що загальна вартість складається з «Разом по кошторису» - 902590,06 грн та «Ставка єдиного податку та військового збору» - 57612,13 грн.

Відповідно до вимоги Південного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень від 14.07.2026 №151506-14/2762-2026, ревізією встановлено фінансових порушень, що призвели до фінансових втрат (збитків), на загальну суму 2615,42 тис. гривень, з яких забезпечено відшкодування на суму 169,02 тис. гривень, а не усунутим залишається порушення, зміст якого відтворює наведений вище висновок Акта ревізії.

Тією ж вимогою Південний офіс Держаудитслужби вимагає забезпечити відшкодування шляхом стягнення на користь Департаменту втрат (збитків) відповідно до норм статті 1212 Цивільного кодексу України:

з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - 923304,92 грн;

з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - 20746,34 грн;

з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - 416860,73 грн;

з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - 797835,35 грн;

з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - 56980,54 грн;

з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 92527,86 грн;

з приватного підприємства «Мідас Фінанс Груп» - 11495,00 грн;

з товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Констракшн Груп» - 122221,89 грн;

з товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське бюро технічної інвентаризації» - 4417,50 грн.

У цій же вимозі Південний офіс Держаудитслужби зобов`язав Департамент надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом із завіреними копіями первинних, розпорядчих та інших документів не пізніше 11 вересня 2026 року, а також повідомив, що в разі незабезпечення виконання вимог орган Держаудитслужби має право звернутися до суду в інтересах держави, а в разі не усунення виявлених порушень в установлений строк - ініціює розгляд питання про відповідність займаній посаді директора Департаменту.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідач подав в електронному вигляді скановану копію матеріалів ревізії, яка містить Акт ревізії від 22.06.2026 №151506-11/143, спірну вимогу від 14.07.2026 №151506-14/2762-2026, висновок на заперечення до Акта ревізії, супровідний лист про направлення цього висновку, Реєстр укладених договорів, що є додатком 7 до Акта ревізії, а також засвідчувальний напис про те, що ці матеріали пронумеровано, прошнуровано та скріплено печаткою на 116 аркушах. Додатків 5 і 6 до Акта ревізії, в яких, за текстом цього акта, наведені копія договору надання послуг від 07.01.2026 №05/01 та кошторису до нього і копії інших договорів надання послуг із супутніми документами, зокрема кошторисами, ці матеріали не містять.

Суд дослідив обидва кошториси на виконання робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності будівель і споруд (форма №2-П) по об`єкту «Технічний звіт з обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій, визначення можливості подальшої експлуатації нежитлових будівель, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 », складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 07.01.2026.

Так, в одному кошторисі в графах щодо переліку виконуваних робіт застосовано показник вартості 1780,0 грн, рядок «Разом по кошторису, грн» становить 902590,06 грн, рядок «Ставка єдиного податку та військового збору (6,00%)» - 57612,13 грн, рядок «Разом з єдиним податком та військовим збором» - 960202,19 грн, рядок «Всього з урахуванням податків, грн» - 960202,19 грн.

Згідно з іншим кошторисом на виконання робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності будівель і споруд (форма №2-П) по тому самому об`єкту, складеним тією ж особою 07.01.2026, у графах щодо переліку виконуваних робіт застосовано показник вартості 1893,62 грн, рядок «Разом, грн» становить 960202,19 грн, рядок «Витрати на службові відрядження, грн» містить прочерк, рядок «Податки, грн» містить прочерк, рядок «Всього з урахуванням податків, грн» - 960202,19 грн.

Отже, обидва кошториси до одного і того самого договору мають однакову кінцеву кошторисну вартість - 960202,19 грн, і різняться лише тим, чи виділено суми єдиного податку та військового збору в окремий рядок, чи включено їх до показника вартості одного людино-дня, застосованого в графах щодо переліку робіт.

За калькуляцією визначення вартості одного людино-дня, наведеною в поясненнях фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , вартість одного людино-дня 1893,62 грн складається з відшкодування прямих, загальновиробничих та адміністративних витрат, економічно обґрунтованого прибутку і ризиків - 1780,00 грн (94 відсотки), єдиного податку - 94,68 грн (5 відсотків) та військового збору - 18,94 грн (1 відсоток).

Відповідно до висновку експерта №2969-34-26 будівельно-технічного та економічного експертних досліджень від 24.07.2026, складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , кошторисна документація до договірної ціни договору від 07.01.2026 №05/01 про надання послуг за наведеними розрахунками відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а зазначені в акті ревізії дані в частині завищення вартості послуг на суму «Ставка єдиного податку та військового збору (6%)» - 57612,13 грн, чим завдано фінансових втрат (збитків), не підтверджуються. Цей висновок склали судові експерти Ковальов К.А. (будівельно-технічне експертне дослідження) та Кравцова Г.О. (економічне експертне дослідження). У вступній частині висновку зазначено, що кожен з них про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України обізнаний, про що містяться їхні підписи.

Згідно з висновком експерта №3400-34-26 будівельно-технічного та економічного експертних досліджень від 24.08.2026, складеним Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , кошторисна документація до договірної ціни договору від 06.08.2025 №172/08 про надання послуг за наведеними розрахунками відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а зазначені в акті ревізії дані в частині завищення вартості послуг за цим договором на суму «Ставка єдиного податку та військового збору (6%)» - 40636,66 грн не підтверджуються. Цей висновок склали судові експерти Ковальов К.А. та Солопова А. У вступній частині висновку зазначено, що кожен з них про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України обізнаний, про що містяться їхні підписи.

За висновком експертів №3369-34-26 судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 21.08.2026, складеним Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП», кошторисна документація до договірної ціни договору від 18.02.2026 №32/02 про надання послуг за наведеними розрахунками відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а зазначені в акті ревізії дані в частині завищення вартості послуг за цим договором на суму «Ставка єдиного податку та військового збору (6%)» - 84185,75 грн не підтверджуються. Цей висновок склали судові експерти Ковальов К.А. та Шевчук Д.. У вступній частині висновку зазначено, що кожен з них про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України обізнаний, про що містяться їхні підписи.

Фізичні особи-підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали до суду експертні оцінки Одеської філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»» №1092/е/26 та №984/е/26, за якими відповідні кошториси за формою №2-П складені відповідно до вимог Настанови №67, СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 та ДСТУ-Н Б Д.1.1-8:2008.

Крім кошторисів до договору від 07.01.2026 №05/01, позивач подав до суду кошториси до договорів, укладених з виконавцями послуг у 2023-2026 роках. Суд дослідив ці кошториси і встановив, що вони складені за двома варіантами розрахунку.

За першим варіантом у графах щодо переліку виконуваних робіт застосовано показник вартості одного людино-дня 1780,00 грн, а суми податку наведені окремим рядком: до 01.01.2025 - «Ставка єдиного податку (5,00%)», з 01.01.2025 - «Ставка єдиного податку та військового збору (6,00%)». Кінцева кошторисна вартість дорівнює сумі рядка «Разом по кошторису» і рядка ставки, при цьому ставка становить 5 або відповідно 6 відсотків кінцевої вартості, а рядок «Разом по кошторису» - відповідно 95 або 94 відсотки. Так, у кошторисі №1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 15.12.2023 рядок «Разом по кошторису, грн» становить 23161,36 грн, рядок «Ставка єдиного податку (5,00%)» - 1219,02 грн, рядок «Всього з урахуванням податків, грн» - 24380,00 грн (підсумок цього кошторису округлено, оскільки сума наведених у ньому рядків становить 24380,38 грн); у кошторисі №1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 26.11.2024 - відповідно 45079,57 грн, 2372,61 грн і 47452,18 грн.

За другим варіантом, який суд встановив у кошторисах 2023 року, застосовано показник вартості одного людино-дня, визначений пунктом 2.6 Настанови №67, про що в примітках до кошторису зазначено: «Вартість 1 люд.-дня прийнято 1996 грн (візуальне обстеження) та 2315 грн (інструментальне обстеження)», а єдиний податок наведено окремим рядком. Так, у кошторисі фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 24.08.2023 рядок «Разом» становить 172474,06 грн, рядок «Єдиний податок ЄП - 5 %» - 8623,70 грн, рядок «Всього з урахуванням податків, грн» - 181097,76 грн; у кошторисі фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 04.07.2023 - відповідно 125147,27 грн, 6257,36 грн і 131404,63 грн.

Суд встановив, що під час ревізії Департамент надав Південному офісу Держаудитслужби пояснення виконавців послуг щодо порядку складання кошторисів. Зміст цих пояснень наведено в самому Акті ревізії.

Вважаючи протиправною вимогу Південного офісу Держаудитслужби від 14.07.2026 №151506-14/2762-2026 щодо усунення виявлених порушень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон №2939-XII), а тому, вирішуючи спір, суд керується такими нормами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №2939-XII, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За пунктом 10 статті 10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а за пунктом 13 цієї статті - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства, яка складається за результатами інспектування та перевірки закупівель, здійснених суб`єктами господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктами господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також підприємствами, установами та організаціями, які використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, має відповідати змісту і формі адміністративного акта відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Вирішуючи питання чи може бути предметом перевірки спірна вимога в частині відшкодування збитків за позовом підконтрольної установи, суд зазначає таке.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.03.2026 у справі №380/28636/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Таким чином, Верховний Суд неодноразово зазначав про можливість оскарження вимоги органу державного фінансового контролю за позовом підконтрольної особи, у тому числі у випадку вказівки у вимозі на суму збитків, завданих фінансовими порушеннями, й необхідність їх відшкодування (повернення / стягнення), і Суд не вбачає підстав для відступу від такого висновку».

У тій же постанові Верховний Суд зазначив: «Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги у судовому порядку крізь призму критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України», а також: «Обґрунтованість, у силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом».

Верховний Суд у цій же постанові зазначив, що суди попередніх інстанцій посилалися на позицію, викладену у постановах від 30.07.2019 у справі №0740/1005/18, від 28.02.2020 у справі №1340/5972/18, від 10.11.2022 у справі №826/12663/18, від 03.11.2023 у справі №160/13920/20, яка полягає у тому, що збитки та інші суми, що підлягають стягненню, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, але не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, і далі вказав: «Водночас Верховний Суд у постановах від 12.09.2024 у справі № 380/26300/23, від 14.11.2024 у справі №380/12264/20 вже звертав увагу на те, що ці постанови не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході ревізії збитки».

Відповідач у цій справі обґрунтовує свої заперечення тим самим підходом, посилаючись на постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №160/8418/19, від 29.07.2019 у справі №400/2658/18, від 08.04.2020 у справі №809/504/17, від 02.04.2020 у справі №820/3534/20, від 12.02.2020 у справі №815/7325/13-а, від 02.07.2019 у справі №826/2525/15, від 21.11.2018 у справі №820/3534/17, від 20.02.2018 у справі №822/2087/17 та на постанову Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі №21-436а14. Суд вважає, що наведений висновок Верховного Суду стосується цього підходу як такого, незалежно від того, в яких саме постановах його викладено.

У постанові від 15.01.2026 у справі №260/1293/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Тож задля правильного вирішення спору необхідно дослідити правову природу встановлених порушень. Без належного дослідження цього питання та встановлення вини підконтрольної установи (доведеність факту наявності порушення під час здійснення фінансово-господарської діяльності) неможливо надати оцінку правомірності вимоги у частині законності і правильності обчислення розміру збитків».

Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки обставини справ, у яких їх сформульовано, є подібними до обставин цієї справи за предметом спору (вимога органу державного фінансового контролю щодо усунення виявлених порушень, яка зобов`язує забезпечити відшкодування збитків), за суб`єктним складом (підконтрольна установа та орган державного фінансового контролю) та за змістом правовідносин (реалізація органом владної управлінської функції з пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги).

Суд встановив, що спірна вимога від 14.07.2026 №151506-14/2762-2026 містить дев`ять конкретних приписів забезпечити відшкодування шляхом стягнення визначених у ній сум з визначених у ній осіб, строк зворотного інформування - не пізніше 11 вересня 2026 року, а також застереження про право органу Держаудитслужби звернутися до суду в інтересах держави та про ініціювання розгляду питання щодо відповідності займаній посаді директора Департаменту.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. За таких обставин, спірна вимога є актом індивідуальної дії, який породжує для позивача обов`язки, а тому суд перевіряє її по суті встановлених нею порушень.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що вимога може бути предметом судового контролю лише в частині дотримання процедури та законності її прийняття, оскільки воно не узгоджується з наведеними висновками Верховного Суду, а порядок оскарження, за якого правильність обчислення розміру збитків перевіряється судом у справі за позовом органу державного фінансового контролю, підлягає застосуванню тоді, коли підконтрольна установа вимогу по суті встановлених порушень не оскаржувала.

У цій справі позивач подав заперечення на акт ревізії та звернувся до суду саме через незгоду з висновками відповідача про наявність порушення.

Вирішуючи спір по суті встановленого відповідачем порушення, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1.1 Настанови з визначення вартості проведення робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності об`єктів будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 30.04.2022 №67 (далі - Настанова №67), ця Настанова призначена для забезпечення єдиного підходу щодо проведення розрахунків вартості робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності на об`єктах будівництва, пошкоджених в наслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Пунктом 1.3 Настанови №67 визначено, що ця Настанова є обов`язковою при визначенні вартості робіт з обстеження, що виконуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, а також інших коштів, передбачуваних законодавством.

Пунктом 2.5 Настанови №67 передбачено, що для обґрунтування трудовитрат виконання робіт з обстеження будівель і споруд, зокрема на стадії визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, можуть використовуватися показники збірників нормативів трудовитрат, перелік яких наведено у додатку 5 цієї Настанови.

У таблиці 1 додатка 5 до Настанови №67 «Перелік Збірників нормативів трудомісткості та вартості робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності конструкцій будівель і споруд» першою позицією наведено Нормативи витрат труда для визначення вартості робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності конструкцій будівель і споруд СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, погоджені Мінрегіонбудом України, рішення НТР від 02.06.2008 №62, а в графі цієї таблиці «Примітка, щодо визначення вартості робіт» зазначено: «Визначається виходячи з витрат труда та показника кошторисної вартості в розрахунку на один люд.-дн.».

Згідно з пунктом 2.6 Настанови №67, показник кошторисної вартості в розрахунку на один людино-день при виконанні обстеження будівель і споруд в звичайних умовах приймається в розмірі: візуальним методом - 1996 гривень/люд.-день; інструментальним методом - 2315 гривень/люд.-день. Вказані показники кошторисної вартості в розрахунку на один людино-день не враховують витрати, пов`язані з відрядженням безпосередньо виконавців робіт з обстеження, та податки, що визначені законодавством на період воєнного часу.

Пунктом 2.10 Настанови №67 передбачено, що кошториси на виконання робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності будівель і споруд складаються за відповідними формами, що наведені в додатках 1, 2, 3 та 4 цієї Настанови. Форма №2-П (додаток 2 до Настанови №67) містить, зокрема, рядки «Разом, грн», «Витрати на службові відрядження, грн», «Податки, грн» та «Всього з урахуванням податків, грн».

Відповідно до пункту 4.1 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, вартість робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності конструкцій будівель і споруд визначається виходячи з витрат труда, які розраховуються за нормативами, відповідно до цього стандарту та показника вартості цих робіт в розрахунку на один людино-день.

Пунктом 4.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 визначено, що показник вартості робіт на один людино-день враховує суму коштів, необхідних для відшкодування прямих та загальновиробничих витрат, що понесені організацією при виконанні зазначених робіт, податків, зборів та обов`язкових платежів, адміністративних витрат, а також економічно обґрунтованого прибутку. Згідно з пунктом 4.2.1 цього стандарту, в разі визначення вартості робіт, що виконується за рахунок державних коштів, показник кошторисної вартості в розрахунку на один людино-день, як правило, не повинен перевищувати показника, що погоджується центральним органом виконавчої влади в сфері будівництва на поточний період. Пунктом 4.2.2 цього стандарту визначено, що зазначений показник вартості враховує всі витрати, пов`язані з виконанням робіт при оцінки технічного стану будівель, крім витрат на відрядження виробничого персоналу та податку на додану вартість (ПДВ).

Суд застосовує Настанову №67 та СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 у сукупності, оскільки СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 включений до наведеного в додатку 5 до Настанови №67 переліку збірників нормативів трудовитрат, а примітка до цієї позиції переліку прямо визначає, що вартість робіт визначається виходячи з витрат труда та показника кошторисної вартості в розрахунку на один людино-день. Розмір такого показника встановлений пунктом 2.6 Настанови №67, склад показника - пунктом 4.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, а форма кошторису, за якою складається розрахунок, - пунктом 2.10 та додатком 2 до Настанови №67.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач наводить два самостійні мотиви встановленого порушення: перший - включення (нарахування) сум єдиного податку та військового збору до кошторисів не передбачено нормами Податкового кодексу України; другий - витрати щодо сплати цих сум уже враховані безпосередньо у вартості людино-днів відповідно до СОУ Д.1.2-02495431-001:2008. Суд оцінює кожен із цих мотивів окремо.

Щодо першого мотиву суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, Податковий кодекс України регулює справляння податків і зборів, а не порядок формування ціни договору про надання послуг. Він не визначає складових кошторисної вартості робіт з обстеження та не встановлює переліку витрат, які виконавець може або не може врахувати у ціні своїх послуг. Тому з того, що Податковий кодекс України не передбачає включення (нарахування) сум єдиного податку та військового збору до кошторису, не випливає заборона враховувати у ціні договору кошти, необхідні виконавцю для сплати цих платежів: цього питання Кодекс не регулює.

Стаття 292 Податкового кодексу України, на яку послався відповідач, має назву «Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп» і визначає, що є доходом платника єдиного податку, дату отримання такого доходу та які суми до складу доходу не включаються. Ця норма не регулює порядку формування договірної ціни за договором про надання послуг і не встановлює заборони враховувати у складі ціни договору кошти, необхідні виконавцю для сплати податків і зборів. Відповідач не зазначив, який саме припис цієї статті порушено складенням кошторису за формою №2-П, у якому суми єдиного податку та військового збору наведені окремим рядком.

Відповідач посилається також на статтю 629 Цивільного кодексу України, за якою договір є обов`язковим для виконання сторонами. Суд не застосовує цю норму як підставу висновку про порушення, оскільки відповідач не зазначив, який саме обов`язок за укладеними договорами Департамент чи виконавці послуг не виконали: договірна ціна є твердою, послуги надані та прийняті, а розрахунки проведені в межах погодженої сторонами ціни.

Згідно з частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Межі, у яких сторони спірних договорів погоджували ціну, встановлені не Податковим кодексом України, а Настановою №67 та СОУ Д.1.2-02495431-001:2008.

Ці ж акти прямо охоплюють податки складом вартості робіт. Пункт 4.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, на який послався сам відповідач, відносить до суми коштів, яку враховує показник вартості робіт на один людино-день, зокрема податки, збори та обов`язкові платежі. Пункт 2.6 Настанови №67 застерігає, що вказані показники кошторисної вартості в розрахунку на один людино-день не враховують витрати, пов`язані з відрядженням безпосередньо виконавців робіт з обстеження, та податки, що визначені законодавством на період воєнного часу, а форма №2-П (додаток 2 до Настанови №67) містить окремий рядок «Податки, грн» та рядок «Всього з урахуванням податків, грн».

Отже, нормативні акти, які регулюють визначення вартості цих робіт, не забороняють враховувати податки у вартості послуг, а визначають їх складовою такої вартості та передбачають окремий рядок кошторису для їх відображення.

За таких обставин перший мотив спірної вимоги про те, що включення (нарахування) сум єдиного податку та військового збору до кошторисів не передбачено нормами Податкового кодексу України, факту порушення не підтверджує. Питання полягає не в тому, чи дозволяє Податковий кодекс України враховувати такі суми у ціні договору, а в тому, чи були вони враховані двічі і чи призвело це до завищення вартості оплачених послуг.

Щодо другого мотиву спірної вимоги суд зазначає таке.

Зміст встановленого відповідачем порушення полягає у тому, що суми єдиного податку та військового збору були включені до кошторисів понад вартість робіт, розраховану за показником вартості одного людино-дня, який ці суми вже враховував, і що саме це збільшило кінцеву вартість договорів.

Отже, для доведення правомірності спірної вимоги відповідач мав довести дві обставини: який саме показник кошторисної вартості одного людино-дня застосований у графах щодо переліку робіт кожного кошторису, та що цей показник уже включав суми єдиного податку та військового збору.

Дослідивши обидва кошториси до договору надання послуг від 07.01.2026 №05/01, суд встановив, що в одному з них у графах щодо переліку виконуваних робіт застосовано показник вартості 1780,0 грн, а суми єдиного податку та військового збору наведені окремим рядком; у другому у тих самих графах застосовано показник вартості 1893,62 грн, а рядок «Податки, грн» містить прочерк. Кінцева кошторисна вартість в обох кошторисах однакова - 960202,19 грн.

Арифметична перевірка цих кошторисів підтверджує пояснення виконавця послуг: 1780,00 грн становить 94 відсотки від 1893,62 грн; 902590,06 грн, поділені на 0,94, дорівнюють 960202,19 грн; 6 відсотків від 960202,19 грн дорівнюють 57612,13 грн.

Отже, показник 1780,00 грн, застосований у графах щодо переліку робіт того кошторису, в якому суми податку і збору наведені окремим рядком, не включав сум єдиного податку та військового збору, а разом з ними становив 1893,62 грн.

Суд враховує кошторис, у якому рядок «Податки, грн» містить прочерк, як доказ, оскільки він складений тією ж особою, у той самий день і щодо того самого об`єкта, що і кошторис із виділеними сумами податку і збору, стосується того самого договору та безпосередньо підтверджує обставину, яка входить до предмета доказування, - вплив виділення сум податку і збору в окремий рядок на кінцеву вартість послуг.

За таких обставин, включення сум єдиного податку та військового збору окремим рядком форми №2-П не збільшило кінцевої вартості послуг за договором від 07.01.2026 №05/01, а є способом відображення складових показника кошторисної вартості одного людино-дня, який і без такого виділення становив би ту саму величину.

Отже, повторного (подвійного) врахування цих сум у договірній ціні не відбулось.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що показник вартості одного людино-дня, застосований виконавцями послуг, уже враховував суми єдиного податку та військового збору незалежно від його розміру.

Пункт 4.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 визначає, які складові має враховувати показник вартості одного людино-дня, але не встановлює ані конкретного розміру такого показника, ані питомої ваги кожної складової в ньому.

Тому висновок про те, що конкретний показник, застосований у конкретному кошторисі, вже містить суми податку і збору, є висновком про факт, який належало встановити з самого кошторису та з розрахунку виконавця, а не вивести з тексту норми.

Натомість, ані акт ревізії, ані спірна вимога, ані відзив на позовну заяву не містять розрахунку, який показував би, що показник 1780,00 грн, застосований у графах щодо переліку робіт, уже включав єдиний податок та військовий збір. Відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, доказів на підтвердження цієї обставини суду не надав.

Суд не погоджується з відповідачем у тому, що розмір застосованого показника вартості одного людино-дня для цієї справи значення не має. Розмір показника в цій справі має значення не сам по собі, а тому, що саме з нього видно, чи включені суми податку і збору до вартості робіт один раз, чи двічі. За встановленим вище складом показника 1893,62 грн, який за калькуляцією виконавця містить обидві ці складові, твердження про завищення вартості послуг за рахунок цих складових фактичної основи не має.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що якщо податки були лише «виділені», то кінцева ціна договору не повинна була збільшитись, а ревізією встановлено, що ці суми включені до остаточної вартості договорів та сплачені Департаментом. Той факт, що сума податку і збору входить до кінцевої вартості договору, сам по собі не свідчить про збільшення цієї вартості. Збільшення означало б, що без відповідного рядка вартість була б меншою. Кошторис, складений без окремого рядка податків, підтверджує протилежне: кінцева вартість залишається тією самою - 960202,19 грн.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що стаття 6 Податкового кодексу України розмежовує поняття податку та збору, а тому за своєю правовою природою військовий збір не може ототожнюватися із єдиним податком як одна стаття витрат (податків). Розмежувавши в пунктах 6.1 і 6.2 статті 6 Податкового кодексу України податок і збір за їх правовою природою, цей Кодекс регулює обов`язок їх сплати єдиним способом. Згідно з пунктом 6.3 статті 6 Податкового кодексу України, сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, а згідно з пунктом 36.2 цієї статті - податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

За підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, розмежування, на яке посилається відповідач, стосується правової природи платежів, а не порядку врахування витрат на їх сплату у вартості робіт: і єдиний податок, і військовий збір є для виконавця послуг витратами на виконання податкового обов`язку. Форма кошторису №2-П, затверджена додатком 2 до Настанови №67, містить єдиний рядок «Податки, грн» і поділу на податки та збори не передбачає, а тому зазначення в ньому обох платежів вимогам цієї форми не суперечить. Крім того, у спірній вимозі відповідач вимагає стягнення сум єдиного податку та військового збору сукупно, не розмежовуючи їх.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що форма №2-П визначає лише форму відображення розрахунку і не змінює правил визначення вартості робіт.

Форма №2-П затверджена додатком 2 до Настанови №67, застосування якої згідно з пунктом 1.3 є обов`язковим при визначенні вартості робіт з обстеження за рахунок бюджетних коштів, і містить окремий рядок «Податки, грн». Тлумачення, за якого виконавець - платник єдиного податку не може заповнити цей рядок за жодних обставин, позбавляло б його змісту. Заповнення рядка, передбаченого обов`язковою формою кошторису, саме по собі порушенням не є. Порушенням було б збільшення за рахунок цього рядка кінцевої вартості робіт, чого відповідач не довів.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач помилково тлумачить наведене в пункті 2.6 Настанови №67 словосполучення «податки, що визначені законодавством на період воєнного часу», оскільки єдиний податок не є податком, встановленим на період воєнного стану, а існував задовго до нього.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Отже, щодо запровадження податків і зборів Податковий кодекс України вживає термін «встановлюються», тоді як пункт 2.6 Настанови №67 використовує термін «визначені».

За таких умов наведене формулювання допускає два тлумачення: і як податки, передбачені законодавством, що діє на період воєнного часу, на чому наполягає позивач, і як податки, запроваджені у зв`язку з введенням воєнного стану, на чому наполягає відповідач.

Обґрунтування переваги другого тлумачення, крім посилання на час запровадження єдиного податку, відповідач не навів, тоді як обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на нього частиною другою статті 77 КАС України.

Суд враховує також, що пункт 2.6 Настанови №67 не містить ознаки запровадження податку у зв`язку з введенням воєнного стану: за його текстом показники кошторисної вартості не враховують «податки, що визначені законодавством на період воєнного часу», тобто застереження стосується законодавства, яке діє на період воєнного часу, а не способу запровадження конкретного податку.

Отже, неоднозначність пункту 2.6 Настанови №67 не може тлумачитись на шкоду об`єкту контролю.

Крім того, позиція відповідача про те, що спірні платежі не пов`язані з періодом воєнного часу, не узгоджується зі змістом норми в частині військового збору.

Згідно з абзацом п`ятим підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 07.04.2026 №4835-IX, військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX.

Отже, для платників єдиного податку третьої групи цей платіж встановлений саме на строк, що визначається періодом дії воєнного стану, а з урахуванням наведеного вище співвідношення податків і зборів у Податковому кодексі України він охоплюється формулюванням пункту 2.6 Настанови №67 навіть за тим вузьким тлумаченням, на якому наполягає відповідач.

Суд зазначає, що за встановленими судом обставинами суми єдиного податку та військового збору враховані у вартості послуг один раз, а завищення вартості послуг відповідач не довів.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що наведене позивачем пояснення про одночасне застосування виконавцями дещо відмінних нормативних документів свідчить про визнання того, що виконавцями послуг при визначенні вартості було застосовано підхід, відмінний від порядку, встановленого СОУ Д.1.2-02495431-001:2008. Цим поясненням позивач не визнавав ані завищення вартості послуг, ані повторного врахування податку і збору, а навпаки - обґрунтовував, що ці суми враховані один раз та виведені в окрему графу обов`язкової форми кошторису. Різне тлумачення нормативних документів само по собі не є порушенням, у вчиненні якого відповідач звинувачує об`єкт контролю, і не звільняє відповідача від обов`язку довести факт завищення вартості послуг.

Суд критично оцінює висновок відповідача в частині його поширення на всі 373 договори та на дев`ять суб`єктів господарювання. В акті ревізії як приклад наведено один договір - від 07.01.2026 №05/01, і саме за кошторисом до нього наведено співвідношення «Разом по кошторису» та «Ставка єдиного податку та військового збору». Реєстр укладених договорів, який є додатком 7 до Акта ревізії та поданий відповідачем разом із відзивом, містить щодо кожного договору його дату і номер, виконавця, предмет, вартість договору та суми включених до неї єдиного податку і військового збору, а щодо окремих договорів - і ставку єдиного податку, проте показника вартості одного людино-дня, застосованого у кошторисі до кожного з цих договорів, не містить. Відомостей про такий показник не містять також ані акт ревізії, ані спірна вимога, ані відзив на позовну заяву, а самі кошториси до інших договорів відповідач суду не подав.

Крім того, спірна вимога містить дев`ять окремих приписів щодо дев`яти суб`єктів господарювання, проте кошторису до жодного з договорів, за якими нараховано визначені в цих приписах суми, відповідач суду не подав. Водночас в Акті ревізії зазначено, що копії інших договорів надання послуг стосовно виготовлення технічних звітів, як приклади, із супутніми документами (рахунки-фактури, акти здачі-приймання послуг, кошториси тощо) наведені у додатку 6 до акта.

Отже, відповідач зазначив про наявність у нього кошторисів до інших договорів, проте ані цього додатка, ані кошторисів до інших договорів суду не подав, тоді як за частиною другою статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Досліджені судом кошториси до інших договорів не спростовують, а підтверджують наведений висновок. У жодному з них суми єдиного податку та військового збору не додані до показника вартості одного людино-дня, щодо якого було б встановлено, що він ці суми вже містить.

У кошторисах, де застосовано показник 1780,00 грн, податок і збір становлять частку кінцевої вартості, а не надбавку до неї.

У кошторисах, де застосовано показник, визначений пунктом 2.6 Настанови №67, податок зазначений окремим рядком відповідно до застереження цього ж пункту про те, що вказані показники податків не враховують.

Розрахунку, який показував би протилежне щодо будь-якого з цих кошторисів, відповідач суду не подав. При цьому пункти 4.2 і 4.2.2 СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 розміру показника вартості одного людино-дня не встановлюють, а розмір цього показника встановлено пунктом 2.6 Настанови №67, який водночас застерігає, що вказані показники податків не враховують.

Суд враховує також зазначене відповідачем у відзиві на позовну заяву те, що в окремих договорах ті самі виконавці послуг не включали до кошторисів ані єдиного податку, ані військового збору. Ця обставина підтверджує, що кошториси до різних договорів складались по-різному, а тому висновок, зроблений за одним кошторисом, не може бути поширений на всі укладені за ревізійний період договори без дослідження кошторисів до кожного з них.

Суд також враховує, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що документи, які стосуються взаємовідносин Департаменту з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , вилучені правоохоронними органами і що станом на момент завершення ревізії опрацювання (звіряння) укладених з ним договорів фахівцями Південного офісу Держаудитслужби не проведено.

Отже, щодо суми 797835,35 грн, стягнення якої вимагається пунктом 4 спірної вимоги, відповідач визнав, що відповідні договори та кошториси він не досліджував.

Пояснення виконавців послуг, надані ними під час ревізії та долучені до матеріалів справи, суд оцінює як письмові докази у розумінні статті 94 КАС України, оскільки вони складені особами, які безпосередньо складали кошториси, містять дані про обставини, що входять до предмета доказування, та узгоджуються з дослідженими судом кошторисами і з арифметичною перевіркою наведених у них показників. Пояснення третіх осіб щодо позову є заявами по суті справи в розумінні пункту 5 частини другої статті 159 КАС України, і суд враховує викладені в них аргументи, які узгоджуються з тими самими доказами.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що ці пояснення походять від зацікавлених осіб і самі по собі не можуть спростувати встановлених ревізією порушень: висновок суду ґрунтується не на самих поясненнях, а на змісті кошторисів, тоді як пояснення лише узгоджуються з ним. Крім того, ці пояснення відповідач отримав під час ревізії і був зобов`язаний перевірити їх до формування висновку.

Суд відхиляє посилання відповідача на приклади закупівель інших замовників (UA-2026-05-19-003868-a, UA-2025-11-10-009927-a, UA-2024-07-18-008693-a). Ані договорів, ані кошторисів, ані договірних цін за цими закупівлями відповідач суду не подав, а тому обставини, на які він посилається, доказами не підтверджені. Позивач та треті особи учасниками цих закупівель не були, а порядок формування ціни в них не досліджувався ні під час ревізії, ні під час розгляду цієї справи.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на форму №2-П додатка 4 до Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281. Спірні правовідносини стосуються визначення вартості робіт з обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, для яких пунктом 2.10 та додатком 2 до Настанови №67 встановлено власну форму кошторису, і саме її виконавці послуг застосовували. Подібність послуг за їх характером не дає підстав застосовувати до них форму, затверджену для іншого виду робіт.

Суд не погоджується з відповідачем у тому, що вибір способу усунення виявленого порушення покладається на об`єкт контролю та не потребує детальної вказівки контролюючого органу. Це стосується способу усунення порушення, тоді як спір у цій справі виник щодо наявності самого порушення, і за встановлених судом обставин він висновків суду не спростовує.

Заперечення відповідача про те, що позивач не навів положень СОУ Д.1.2-02495431-001:2008, які передбачали б можливість повторного включення до договірної ціни податків та зборів, є необґрунтованими. У справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування покладено на відповідача, і саме він мав довести факт повторного включення, а не позивач - його відсутність. З цих же підстав суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів у спростування вказаних обставин. Крім того, до матеріалів справи подано обидва кошториси до договору від 07.01.2026 №05/01, кошториси за 2023-2026 роки, пояснення виконавців послуг та висновки експертів, які досліджені судом.

Суд погоджується з позивачем, що показник вартості робіт у графах щодо переліку робіт залишався незмінним - 1780,00 грн - як до 01.01.2025, так і після цієї дати. Ця обставина узгоджується з дослідженими судом кошторисами та з калькуляцією виконавця і додатково підтверджує, що запровадження військового збору для платників єдиного податку третьої групи зумовило лише зазначення відповідної складової в рядку «Податки», не змінивши базового показника. Цей висновок підтверджується і арифметично: 1780,00 грн, поділені на 0,95, дорівнюють 1873,68 грн, тобто показнику, який включає лише єдиний податок, а поділені на 0,94 - 1893,62 грн, тобто показнику, який включає єдиний податок і військовий збір; саме ці два показники навели треті особи у своїх поясненнях.

Відповідно до частини третьої статті 101 КАС України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно з частиною сьомою цієї статті у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Суд враховує висновки експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №2969-34-26 від 24.07.2026, №3400-34-26 від 24.08.2026 та №3369-34-26 від 21.08.2026 як висновки експертів у розумінні статті 101 КАС України, оскільки вони надані на замовлення учасників справи, викладені у письмовій формі, складені особами, які мають відповідні свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта та стаж експертної роботи, містять опис проведених досліджень і обґрунтовані відповіді на поставлені питання, стосуються обставин, що входять до предмета доказування, а кожен з експертів, які їх склали, обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, про що у висновках є відповідні застереження та підписи. Ці висновки не суперечать іншим дослідженим судом доказам. Суд враховує, що ці висновки стосуються трьох різних договорів трьох різних виконавців послуг - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (договір від 07.01.2026 №05/01), фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (договір від 06.08.2025 №172/08) та товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП» (договір від 18.02.2026 №32/02), і в кожному з них завищення вартості послуг не підтверджено.

Експертні оцінки Одеської філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»» №1092/е/26 та №984/е/26 суд оцінює не як висновки експерта, а як письмові докази у розумінні статті 94 КАС України, оскільки вони не містять застереження, передбаченого частиною сьомою статті 101 КАС України. Ця обставина не позбавляє їх доказової сили як письмових доказів.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Висновок суду про недоведеність завищення вартості послуг ґрунтується насамперед на змісті досліджених судом кошторисів та на розподілі обов`язку доказування.

Суд враховує пояснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про те, що у 2023-2024 роках він застосовував показники вартості одного людино-дня 2035,92 грн та 2095,80 грн за візуального обстеження і 2361,30 грн та 2430,75 грн за інструментального обстеження з урахуванням коефіцієнта, передбаченого пунктом 2.7 Настанови №67. Ці пояснення висновків суду не змінюють, оскільки предметом встановленого відповідачем порушення є не перевищення показника кошторисної вартості одного людино-дня, а повторне врахування сум єдиного податку та військового збору. Крім того, застосування коефіцієнта за пунктом 2.7 Настанови №67 складу показника не змінює: цей пункт дозволяє за складних умов виконання робіт збільшити вартість одного людино-дня за погодженням із замовником, тоді як пункт 2.6 цієї Настанови застерігає, що показники кошторисної вартості податків не враховують. Розрахунку щодо кошторисів цього виконавця відповідач суду не наводив.

Спірна вимога ґрунтується на статті 1212 Цивільного кодексу України. Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин, оскільки умовою її застосування є набуття або збереження майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, тоді як факту одержання виконавцями послуг коштів понад погоджену сторонами договірну ціну відповідач не довів.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідач - Південний офіс Держаудитслужби - спірною вимогою поклав на Департамент обов`язок забезпечити відшкодування шляхом стягнення з дев`яти суб`єктів господарювання коштів на загальну суму 2446490,13 грн, встановив строк зворотного інформування про вжиті заходи та попередив про наслідки невиконання вимоги, тоді як факт порушення, з яким пов`язане виникнення цього обов`язку, не довів. Тобто, відповідач поклав на позивача обов`язок, який не має підтвердженої фактичної та правової підстави.

Суд оцінив усі аргументи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші аргументи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності спірної вимоги, а саме - не довів факту повторного врахування сум єдиного податку та військового збору у вартості послуг і завищення внаслідок цього вартості оплачених Департаментом послуг на 2446490,13 грн, а тому прийняв спірну вимогу без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття. Позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 14.07.2026 №151506-14/2762-2026 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджує платіжна інструкція від 20.07.2026 №304, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Окремо суд зауважує, що у цій справі Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради під час звернення до суду захищав свої порушені права, не здійснював у спірних правовідносинах жодних публічно-владно управлінських функцій та спір не пов`язаний із виконанням або невиконанням Департаментом таких функцій.

Означене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2025 у справі №420/15162/24: «Звернення до адміністративного суду як умови для реалізації повноважень органу місцевого самоврядування і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування не можна уподібнювати чи ототожнювати з реалізацією владних управлінських функцій цього органу».

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 94, 101, 108, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , приватне підприємство «МІДАС ФІНАНС ГРУП», товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП», товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ», про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати в повному обсязі вимогу Південного офісу Держаудитслужби від 14.07.2026 №151506-14/2762-2026 щодо усунення виявлених порушень.

Стягнути на користь Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Південного офісу Держаудитслужби судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, місцезнаходження: вул.Коблевська, буд.13, прим.101, м.Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 44394816.

Відповідач: Південний офіс Держаудитслужби, місцезнаходження: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ; фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ; фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ; фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ; фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ; приватне підприємство «МІДАС ФІНАНС ГРУП», місцезнаходження: просп.Перемоги, буд.62Б, оф.2, м.Київ, 03113, код ЄДРПОУ 43423683; товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП», місцезнаходження: вул.Вітчизни, буд.9, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50051, код ЄДРПОУ 37215372; товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ», місцезнаходження: пл.Бориса Дерев`янка, буд.1, м.Одеса, 65072, код ЄДРПОУ 39698369.

Суддя Дмитро БАБЕНКО