Справа № 729/1238/26 2-о/729/37/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
09 вересня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді - Булиги Н.О.
за участі секретаря - Романченко С. С.
заявниці - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
В С Т А Н О В И В :
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , яким просить заборонити останньому перебувати в місці її проживання за адресою АДРЕСА_1 ; заборонити йому наближатися на відстань 100 метрів до місця її проживання, перебування, навчання, роботи та інших місць частого відвідування; заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб. Просить встановити строк дії обмежувального припису шість місяців.
Подану заяву мотивує тим, що ОСОБА_2 є її чоловіком, з яким вони спільно проживали за вказаною адресою. Заявниця зазначає, що протягом тривалого часу чоловік систематично вчиняв щодо неї фізичне та психологічне насильство, проявляв агресію, погрожував та застосовував фізичну силу. Також зазначила, що ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, з жовтня 2025 року, у АДРЕСА_1 , за місцем їх спільного проживання, облаштував зберігання зброї та інших боєприпасів, якими залякував її з метою нерозголошення нею вчинюваних ним психологічного та фізичного насильства.
Зокрема, 09.07.2026 року за місцем їх спільного проживання, між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 виражався нецензурними та образливими словами у її бік, а потім схопив її за шию і почав наносити численні удари руками та ногами по голові, грудній клітці та кінцівках, унаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. На її крики до будинку зайшов ОСОБА_3 , який відтягнув від неї чоловіка, після чого заявниці вдалося залишити будинок та викликати працівників поліції. 10.07.2026 року вона звернулася за медичною допомогою до КНП «Бобровицька опорна лікарня», де були зафіксовані отримані тілесні ушкодження.
Заявниця також вказує, що повідомила працівникам поліції про систематичне вчинення щодо неї домашнього насильства, однак раніше не зверталася за допомогою через страх перед чоловіком.
За фактом спричинення їй тілесних ушкоджень відкрито кримінальне провадження № 12026275510000041 за ч. 1 ст. 125 КК України. Крім того, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202627[телефон приховано] від 09.07.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 263, 309 КК України, у межах якого судом надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання подружжя.
ОСОБА_1 зазначає, що оскільки чоловік з жовтня 2025 року зберігав за місцем їх спільного проживання зброю та боєприпаси, то на її думку, це додатково створює загрозу її життю та здоров`ю. Наразі точне місце перебування ОСОБА_2 їй невідоме, відомо лише, що він проходить лікування.
Заявниця вважає, що з огляду на агресивну поведінку чоловіка, систематичність насильства, спричинення їй тілесних ушкоджень та наявність у нього зброї існує реальна загроза повторного вчинення щодо неї насильства. У зв`язку з цим вона побоюється за своє життя та здоров`я і просить суд застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис строком на шість місяців.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала з підстав, викладених у ній. Додатково зазначила, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство, проявляє агресію, ображає та застосовує фізичну силу. Зазначила, що 09.07.2026 року за місцем їх спільного проживання чоловік під час конфлікту схопив її за шию та наніс численні удари руками і ногами по різних частинах тіла, унаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. На її крики до будинку зайшов ОСОБА_3 , який відтягнув від неї ОСОБА_2 , після чого їй вдалося вибігти з будинку та викликати працівників поліції. Наступного дня вона звернулася за медичною допомогою, де отримані тілесні ушкодження були зафіксовані. Заявниця, крім цього, також зазначила, що за її заявою, як власника будинку, ОСОБА_2 було знято з реєстрації місця проживання 23.07.2026 за адресою АДРЕСА_1 .
Заявниця також пояснила, що раніше не зверталася до правоохоронних органів щодо систематичного насильства через страх перед чоловіком. Вказала, що за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень відкрито кримінальне провадження, а також здійснюється досудове розслідування щодо незаконного зберігання зброї, боєприпасів та інших заборонених предметів, які, за її словами, ОСОБА_2 зберігав за місцем їх спільного проживання. Зазначила, що з огляду на агресивну поведінку чоловіка, його жорстокість та можливу наявність зброї вона побоюється за своє життя і здоров`я та вважає, що існує реальна загроза повторного вчинення щодо неї насильства. Просила заяву задовольнити та встановити обмежувальний припис строком на шість місяців, оскільки її побоювання за своє життя є реальним, вона втратила спокій та боїться при будь-яких обставинах зустрітися із ОСОБА_2 .
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за фактичним місцем проживання та у порядку визначеному ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки із зареєстрованого місця проживання він був знятий 23.07.2026. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Допитана за власною ініціативою як свідок заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, після повернення з полону у липні 2023, систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство, проявляє агресію, ображає та застосовує фізичну силу, погрожує вбити. Таке насильство він вчиняв систематично, кожні два - три місяці, проте до поліції вона не зверталася, оскільки вважала, що така агресивність викликана перебуванням його у полоні. Після купівлі будинку у с,Козацьке, через деякий час, ОСОБА_4 звільнили зі служби і він приїхав проживати в будинок, де вже проживала вона (заявниця). Тут він також безпідставно застосовував до неї силу, ображав та принижував. Зазначила, що її побиття 09.07.2026 чоловіком стало останнім, після чого вона, реально побоюючись за своє життя викликала поліцію, оскільки ОСОБА_5 схопив її за шию та наніс численні удари руками і ногами по різних частинах тіла, унаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. ОСОБА_6 не відтягнув від неї ОСОБА_2 , то можливо він би її вбив.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що із сімє`ю Тислюків вона познайомилася, коли вони почали проживати у орендованому будинку в с.Мостище, що розташований по сусідству з їх дачею. Свідок повідомила, що після повернення з полону ОСОБА_8 , ОСОБА_9 неодноразово скаржилася на його агресивну поведінку, а під час чергового спілкування, свідок помітила у ОСОБА_9 на руці та шиї синці (сліди від пальців рук). Тоді ОСОБА_9 неохоче розповіла про те, що ОСОБА_5 не вперше застосовує до неї фізичне насильство, але вона, пояснюючи це його нестабільним психоемоційним станом після повернення з полону, не хотіла звертатися до поліції. Свідок також вказала, що на початку липня цього року до неї зателефонувала ОСОБА_9 та повідомила, що ОСОБА_5 , за місцем їх спільного проживання у АДРЕСА_1 , її сильно побив, наступав ногами їй на грудну клітку і в цей раз, вона реально перелякавшись за своє життя, викликала наряд поліції.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона дружить з ОСОБА_9 зі школи і регулярно підтримує з нею зв`язок. Зазначила, що у телефонних розмовах, на протязі останнього року, ОСОБА_9 їй розповідала, що після повернення з полону ОСОБА_11 поводить себе агресивно, завдає їй тілесних ушкоджень та вчиняє психологічне насильство, проте в поліцію вона не зверталася, пояснюючи це його нестабільним психоемоційним станом після повернення з полону. Також свідок, додала, що заявниця надсилала їй голосове повідомлення, де вказувала на те, що ОСОБА_5 завдає їй фізичного насильства та просила свідка у разі, якщо щось трапиться з нею (заявницею), то це голосове повідомлення скерувати до правоохоронних органів. Свідок також вказала, що на початку липня цього року до неї зателефонувала ОСОБА_9 та повідомила, що ОСОБА_5 , за місцем їх спільного проживання у АДРЕСА_1 , її сильно побив, наступав ногами їй на грудну клітку і в цей раз, вона реально перелякавшись за своє життя, викликала наряд поліції.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона познайомилися із ОСОБА_9 та ОСОБА_13 навесні 2026 року. Свідок, зазначила, що під час спілкування вона почала помічати у ОСОБА_4 якусь агресивність, що він пояснював як наслідки після полону. Також він скаржився на ОСОБА_9 , яка змушувала його виконувати роботу по господарству, що його дуже дратує. Він навіть зганяв свою агресію на належній йому вівчарці. Свідок, як волонтер, мала можливість допомагати ОСОБА_4 , і за її рекомендацією його влаштували до реабілітаційного центру, проте і там, він поводив себе занадто агресивно по відношенню до поранених бійців, які там реабілітувалися після поранень. Свідок повідомила, що коли ОСОБА_5 перебував у лікарні, до неї прийшла ОСОБА_9 та попрохала, щоб вона не розповідала йому куди поїхала заявниця, оскільки ОСОБА_9 боялася його та хотіла деякий час побути у спокої. У розмовах ОСОБА_9 повідомляла свідку, що ОСОБА_5 дуже часто вчиняє щодо неї фізичне та психологічне насильство, проте в поліцію вона не зверталася, пояснюючи це його нестабільним психоемоційним станом після повернення з полону. Свідок також вказала, що 09.07.2026 до неї зателефонувала ОСОБА_9 та повідомила, що ОСОБА_5 , за місцем їх спільного проживання у АДРЕСА_1 , її сильно побив, наступав ногами їй на грудну клітку і в цей раз, вона реально перелякавшись за своє життя, викликала наряд поліції. Свідок приїхала та побачила ОСОБА_9 у жахливому стані, вона була побита, на подвір`ї перебували працівники поліції та на лавці сидів ОСОБА_5 .
Заслухавши пояснення заявниці, свідків, дослідивши та оцінивши надані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 31 грудня 2021 року Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено актовий запис № 1476, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 09.07.2026 року за заявою ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження № 12026275510000041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень чоловіком ОСОБА_2 (а.с.12)..
З договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.06.2024 року вбачається, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.22-26).
Судом також встановлено, що відповідно до наданої заявницею медичної документації, 09.07.2026 року вона зверталася за медичною допомогою у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок побиття вдома (а.с.13-16).
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність між заявницею та заінтересованою особою відносин, що виникли у зв`язку з перебуванням у шлюбі, а також про наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення щодо ОСОБА_1 домашнього насильства та існування ризику його повторного вчинення.
Згідно приписів п. 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі, Закону), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно приписів п. 6 частини 1 статті 1 Закону, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
За змістом п. 7 частини 1 статті 1 Закону, обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно п. 8 частини 1 статті 1 Закону, особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
За приписами п. 9 частини 1 статті 1 Закону, оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Статтею 26 Закону, визначенні загальні підстави та положення, що регулюють процедуру застосування обмежувального припису, зокрема, визначений перелік осіб, що мають право звернутися з заявою до суду про видачу обмежувального припису, встановлений перелік заходів, які можуть бути застосовані до кривдника та строки їх застосування.
Так, згідно положень частини 1 та 2 статті 26 Закону, правом звернутися до суду про видачу обмежувального припису стосовно кривдника наділені, в тому числі, й постраждала особа та її представник. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
У частинах 3,4 статті 26 Закону вказано, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Системний аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що обмежувальний припис є формою судового реагування на факти вчинення домашнього насильства чи погрози його застосування, що застосовується до кривдника на визначений законом строк та на підставі оцінки ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Згідно приписів п. 2 частини 1 статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана, в тому числі, й особою, що постраждала від домашнього насильства та її представником.
У частині 1 статті 350-3 ЦПК України закріплено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
У своїй правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19, Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо застосуванні обмежувального припису, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 зроблено висновок, що відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного суду від 27 червня 2024 року по справі № 509/7151/23, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Оцінюючи встановлені обставини та досліджені докази у їх сукупності, суд виходить з того, що для вирішення питання про видачу обмежувального припису не вимагається встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки визначальним є встановлення факту домашнього насильства або реальної загрози його повторного вчинення та оцінка відповідних ризиків.
У даній справі судом встановлено наявність між заявницею та ОСОБА_2 відносин, на які поширюються положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також наявність обставин, які свідчать про застосування щодо заявниці фізичного та психологічного насильства.
Наведені заявницею обставини узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, зокрема медичною документацією щодо звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою після події 09.07.2026 року, показами свідків та відомостями про реєстрацію кримінального провадження за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень.
При цьому суд враховує, що відповідно до статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. Встановлені у справі обставини, зокрема характер конфлікту між сторонами, який є тривалим, що підтвердили у судовому засіданні свідки, та наслідки такого конфлікту, свідчать про наявність такого ризику.
Також суд бере до уваги наявність кримінального провадження №1202627[телефон приховано] від 09.07.2026, у межах якого надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання сторін з метою відшукання, зокрема, вогнепальної зброї та боєприпасів. Зазначені обставини не є доказом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, однак підлягають врахуванню судом при оцінці існуючих ризиків для заявниці.
З огляду на наведене, суд переконаний, що наявні достатні підстави вважати, що без застосування заходів захисту існує ризик продовження або повторного вчинення щодо ОСОБА_1 домашнього насильства її чоловіком ОСОБА_2 , який, як пояснили свідки, систематично вчиняв щодо заявниці фізичне та психологічне насильство, проте у зв`язку із її залякуванням та висловленням погроз з боку чоловіка, вона боялася звертатися до органів поліції.
Застосування обмежувального припису у даному випадку має превентивний характер та спрямований не на покарання ОСОБА_2 , а на забезпечення безпеки заявниці. Заявлені нею заходи відповідають передбаченому статтею 26 Закону переліку та є пропорційними встановленим обставинам і виявленим ризикам.
Враховуючи характер встановлених обставин, їх недавність та необхідність забезпечення належного захисту заявниці, суд вважає обґрунтованим застосувати обмежувальний припис строком на шість місяців, тобто на максимальний строк, передбачений законом.
Таким чином, суд оцінивши докази у їх сукупності, доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та видачі стосовно ОСОБА_2 обмежувального припису із застосуванням заявлених заходів строком на шість місяців.
Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 2, 81, 141, 223, 263 - 265, 350-1 - 350-8, 430 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , строком на шість місяців, застосувавши до нього такі заходи тимчасового обмеження:
-заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання, перебування, навчання, роботи та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;
-заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
-заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявниці для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також повідомити відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання (перебування) заявниці.
Заявник: ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Знятий з реєстрації 23.07.2026. Фактичне місце проживання АДРЕСА_3 .
Суддя Н.О.Булига