Провадження № 2о/359/145/26
Справа №359/3007/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2026р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.
присяжних Вегери Л.Г., Очеретяної І.В.
при секретарі Кривохижі О.М.
за участю
заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Кутаха Д.О.
представника ОСОБА_2 Лукацької Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи орган опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, Золочівська сільська рада Бориспільського району Київської області про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року заявник звернулась з вказаним клопотанням та посилається на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 02.09.2026 ОСОБА_2 була визнана недієздатною, встановлено опіку над нею та призначено її опікуном ОСОБА_1 .
Протягом двох років з дня набрання судовим рішенням законної сили ОСОБА_2 продовжує страждати стійким психічним розладом - легкою розумовою відсталістю (олігофренією в ступені вираженої дебільності) з вираженою емоційно-вольовою нестійкості. Вона залишається позбавленою можливістю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому заявник просить продовжити строк дії рішення Бориспільського міськрайонного суду від 02.09.2026 року.
27 квітня 2026 року від представника Золочівської сільської ради через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому адвокат заперечив проти продовження строку дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною, посилаючись на відсутність актуальних медичних документів, які б підтверджували продовження у неї хронічного стійкого психічного розладу, оскільки останні надані медичні документи датовані квітнем 2024 року. Також у відзиві наведено зауваження щодо виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна. Зазначено, що звіти опікуна за 2022-2024 роки визнавалися органом опіки та піклування незадовільними, а в провадженні суду перебуває справа про звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна. Орган опіки посилається на неналежний догляд за ОСОБА_2 , її тривале самостійне проживання, недостатнє забезпечення продуктами харчування, відсутність належного контролю за станом здоров`я та прийомом ліків, а також фактичну соціальну ізоляцію підопічної. Крім того, у відзиві висловлено сумніви щодо достовірності окремих відомостей, покладених в основу висновку судово-психіатричної експертизи від 01.12.2021 року №177-ц. Золочівська сільська рада також звертає увагу на значні витрати опікуна на ведення численних судових справ порівняно з витратами на утримання підопічної та вказує на можливу суперечність між інтересами опікуна та ОСОБА_2
26 листопада 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надішли заперечення на відзив, у яких представник зазначив, що значна частина доводів органу опіки виходить за межі предмета доказування, оскільки питання належності виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна, її витрат на правову допомогу, майнових спорів, способу проживання та соціальних контактів Чепурко С.І. не визначають наявність чи відсутність у останньої хронічного стійкого психічного розладу. Також заявник заперечив проти тверджень про те, що самостійне проживання ОСОБА_2 , здатність обслуговувати себе, здійснювати покупки та користуватися телефоном свідчать про її цивільну дієздатність, вказуючи, що побутова самостійність не є тотожною здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Встановлення актуального психічного стану, на думку заявника, можливе виключно на підставі судово-психіатричної експертизи. Крім того, зазначено, що органом опіки не подано належних медичних доказів, які б підтверджували істотне покращення психічного стану ОСОБА_2 або відновлення її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У судовому засіданні заявник підтримала подане клопотання та просила його задовольнити.
Представник Золочівської сільської ради проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що наданий заявником висновок судово-психіатричного експерта не може бути належним та допустимим доказом, оскільки відповідне експертне дослідження проведено не на підставі ухвали суду, а за ініціативою заявника.
Представник ОСОБА_2 також заперечила проти задоволення клопотання та підтримала доводи представника Золочівської сільської ради.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2022 року ОСОБА_2 визнано недієздатною, встановлено над нею опіку та призначено її опікуном ОСОБА_1 .
Вказане рішення набрало законної сили 08 квітня 2024 року.
Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно з ч. 6 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Відповідно до ч. 8 ст. 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
З висновку експерта №551 за результатами судово-психіатричної експертизи від 14 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час страждає на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді легкої розумової відсталості зі значними поведінковими розладами (F70.1 згідно з МКХ-10).
За висновком експерта ОСОБА_2 за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Частиною 1 ст. 106 ЦПК України передбачено право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Таким чином, цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість подання учасником справи висновку експерта, отриманого за його замовленням, та не пов`язує допустимість такого доказу виключно з попереднім постановленням судом ухвали про призначення експертизи.
Судом встановлено, що висновок експерта №551 від 14 травня 2026 року отриманий за ініціативою заявника та поданий до суду під час розгляду справи.
Разом з тим сама по собі та обставина, що відповідне експертне дослідження проведено не на підставі ухвали суду, не свідчить про неналежність чи недопустимість такого висновку як доказу, оскільки процесуальний закон прямо передбачає право учасника справи замовити проведення експертизи та подати складений за її результатами висновок до суду.
Дослідивши зміст висновку експерта №551, суд не встановив його невідповідності вимогам процесуального закону, які б давали підстави для визнання такого висновку недопустимим доказом.
За таких обставин доводи представників заінтересованих осіб про неналежність та недопустимість висновку експерта №551 виключно з тієї підстави, що експертне дослідження проведено не на підставі ухвали суду, є необґрунтованими.
Доводи щодо самостійного проживання ОСОБА_2 , її здатності готувати їжу, здійснювати покупки, користуватися мобільним телефоном, самостійно обслуговувати себе та виконувати інші побутові дії суд також враховує, однак зазначені обставини самі по собі не спростовують висновків судово-психіатричної експертизи.
Визначальним критерієм для вирішення питання щодо недієздатності фізичної особи відповідно до ст. 39 ЦК України є не рівень її побутової самостійності чи соціальної адаптованості, а здатність особи внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Питання належності виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна та наявності підстав для звільнення її від таких обов`язків має самостійний предмет доказування та є предметом окремого судового розгляду.
Доказів, які б спростовували висновок експерта №551 щодо наявності у ОСОБА_2 хронічного, стійкого психічного розладу та її нездатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, суду не надано.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що ОСОБА_2 на час розгляду справи продовжує страждати на хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником доведено наявність передбачених ч. 8 ст. 300 ЦПК України підстав для продовження строку дії рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2022 року про визнання ОСОБА_2 недієздатною.
Керуючись ст. 39 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 102, 106, 110, 258, 259, 263-265, 268, 293, 300 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву задовольнити частково.
Строк дії рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11.05.2022 року на підставі якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано недієздатною, встановлено опіку над нею та призначено її опікуном ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжити на два роки.
В задоволенні вимог заяви в іншій частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 вересня 2026 року.
Суддя Чирка С.С.
Присяжні: Очеретяна І.В.
Вегера Л.Г.