ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" вересня 2026 р. Справа№ 927/184/13-г(927/1192/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Станіка С.Р.
Отрюха Б.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 року
у справі №927/184/13-г(927/1192/25) (суддя Сидоренко А.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"
до ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Арбітражний керуючий Лященко Павло Володимирович
про стягнення 39 605,40 грн.
в межах справи №927/184/13-г
за заявою ФОП Коленченка Олександра Олександровича
до Товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ТОВ "НіжинТеплоМережі" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 39 605,40 грн., в обґрунтування якого позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.12.2018 по 30.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2025 року, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/184/13-г(927/1192/25); розгляд позовної заяви постановлено здійснювати в межах справи №927/184/13-г про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено арбітражного керуючого Лященка П.В. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 у справі №927/184/13-г (927/1192/25) позов задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 39 605,40 грн. заборгованості та 3 028,00 грн судового збору.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 року у справі №927/184/13-г(927/1192/25) і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
За твердженням скаржника, позивачем стягується заборгованість за більший період, ніж загальний строк позовної давності, а тому заявляє про застосування строків позовної давності.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 16.06.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 року у справі №927/184/13-г(927/1192/25), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/184/13-г (927/1192/25).
29.06.2026 року супровідним листом Господарського суду Чернігівської області №927/184/13-г(927/1192/25) від 16.06.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 06.07.2026 поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, звільнено його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 року у справі №927/184/13-г(927/1192/25), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "НіжинТеплоМережі" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується листом КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради №01/34-659 від 24.12.2025.
Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №520 від 26.12.2013 ТОВ "НіжинТеплоМережі" визнано виробником та виконавцем послуг по теплопостачанню та гарячому водопостачанню у м. Ніжині.
На ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у ТОВ "НіжинТеплоМережі" відкрито особовий рахунок споживача комунальних послуг № НОМЕР_1 на квартиру №7 у будинку №32 по вул. Геологів у м. Ніжині, що підтверджується довідкою ТОВ "НіжинТеплоМережі" №01-07/1797 від 09.12.2025.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.10.2018 №347 "Про початок опалювального сезону 2018-2019 рр. у місті Ніжині" зобов`язано ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 22.10.2018 року.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 08.04.2019 №104 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській міській об`єднаній територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 09.04.2019 року опалювальний сезон в м.Ніжині.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 24.10.2019 №347 "Про початок опалювального сезону 2019-2020 рр. на території Ніжинської міської об`єднаної територіальної громади Чернігівської області" зобов`язано ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 28.10.2019 року.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 09.04.2020 №118 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській міській об`єднаній територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 10.04.2020 опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.10.2020 №384 "Про початок опалювального сезону 2020-2021 рр. на території Ніжинської міської об`єднаної територіальної громади Чернігівської області" зобов`язано ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 20.10.2020.
Рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 15.04.2021 №137 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 16.04.2021 опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.10.2021 №397 "Про початок опалювального сезону 2021-2022 рр. на території Ніжинської територіальної громади Чернігівської області" зобов`язано ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 18.10.2021.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 07.04.2022 №73 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 14.04.2022 року опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.10.2022 №361 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 рр. на території Ніжинської територіальної громади Чернігівської області" зобов`язано ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 20.10.2022.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 06.04.2023 №122 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 10.04.2023 опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 16.10.2023 №462 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 11.10.2023 №450 "Про початок опалювального сезону 2023-2024 рр. на території Ніжинської територіальної громади" зобов`язано ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 19.10.2023.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 27.03.2024 №155 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 29.03.2024 опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.10.2024 №497 "Про початок опалювального сезону 2024-2025 рр. на території Ніжинської міської територіальної громади Чернігівської області" зобов`язано ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 18.10.2024.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 28.03.2025 №139 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 01.04.2025 опалювальний сезон в Ніжинській міській територіальній громаді.
Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №239 від 28.09.2017 встановлено ТОВ "НіжинТеплоМережі" тарифи на теплову енергії, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення - тариф на теплову енергію 1601,45 грн/Гкал за такими складовими:тариф на виробництво теплової енергії 1488,88 грн/Гкал, тариф на транспортування теплової енергії 102,29 грн/Гкал, тариф на постачання теплової енергії 10,28 грн/Гкал.
Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №443 від 20.12.2018 встановлено ТОВ "НіжинТеплоМережі" тарифи на теплову енергії, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення - тариф на теплову енергію 2009,40 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 1867,32 грн/Гкал, тариф на транспортування теплової енергії 129,45 грн/Гкал, тариф на постачання теплової енергії 12,63 грн/Гкал.
На виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови КМУ №830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", Постанови КМУ №1182 від 11.12.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води" 05.11.2021 року для всіх абонентів TOB "НіжинТеплоМережі" введено в дію плату за абонентське обслуговування на послуги з постачання теплової енергії з будинковими приладами обліку теплової енергії у розмірі 23,74 грн, на послуги з постачання гарячої води без будинкових приладів обліку гарячої води у розмірі 18,58 грн. на місяць на 1 абонента. З 01 листопада 2023 року розмір плати за абонентське обслуговування на послуги з постачання теплової енергії з будинковими приладами обліку теплової енергії встановлено у розмірі 33,18 грн.
Згідно розрахунку заборгованості по рахунку № НОМЕР_1 , наданого позивачем, споживач Миргородська С.І. має заборгованість за надані послуги за період з 01.12.2018 року по 30.09.2025 року в сумі 39 605,40 грн.
Нарахування плати за опалення проведено позивачем відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" №2119 від 22.06.2017р., "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315, а саме, в основі нарахувань лежить обсяг фактично спожитої теплової енергії, який визначається за показниками загальнобудинкового лічильника тепла за встановленими тарифами і розподіляється між споживачами пропорційно до опалювальної площі осель.
Позивач у поданій позовній заяві вказує, що відповідач зобов`язаний сплачувати послуги з постачання теплової енергії і станом на 30.09.2025 заборгованість по оплаті комунальних послуг складає 39 605,40 грн.
У відповідності до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Законом України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Статтями 7, 8 даного Закону визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів та відповідний обов`язок щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а обов`язком виконавця забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.
За змістом ст.25 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ).
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на міжопалювальний період.
Згідно ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
За приписами п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.
З матеріалів справи вбачається, що договір постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.
Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Для звільнення від оплати за комунальні послуги особа повинна у встановленому порядку відмовитись від таких послуг та не здійснювати фактичного користування ними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі №755/10683/17, від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі №462/1232/23).
В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт надання комунальних послуг з теплопостачання.
Згідно п. 15 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання здійснюється відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 серпня 2018 року №219
Відповідно до п. 8 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 серпня 2018 р. №219, підготовка внутрішньобудинкових систем до опалювального періоду здійснюється виконавцем з дотриманням вимог Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10 грудня 2008 року №620/378.
У відповідності з п. 3.4 Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України 10.12.2008 №620/378, підготовка до опалювального періоду житлових будинків здійснюється відповідно до Правил. Акт готовності до опалювального періоду, форма якого наведена в додатку 4, є невід`ємною частиною паспорта готовності до роботи в опалювальний період будинку, форма якого наведена у додатку 5. Включення систем опалення здійснюється власниками теплових господарств за узгодженням з теплопостачальними організаціями за умови, якщо протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря не перевищує 8 град.С, а відключення - коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8 град.С.
Згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал) (пункт 18 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830).
Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки (ч. 1 п. 19 Правил №830).
Комерційний облік послуги здійснюється вузлом обліку, що забезпечує загальний облік її споживання в будівлі, згідно з показаннями його засобів вимірювальної техніки (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Пунктом 24 Правил №830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
При цьому, відповідно до п. 3 розділу І Методики, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Методикою розподілу встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень (п. 12 розділу IV Методики розподілу).
Так, позивачем до матеріалів справи додано Акти підключення теплової енергії для опалення до житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Геологів,32 у опалювальні періоди 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, Акт прийняття в експлуатацію теплового лічильника від 26.01.2022.
Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з централізованого опалення, які врегульовано Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ №830 від 21.08.2019.
У відповідності до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Відповідно до пункту 35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для сплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Таким чином, відповідач має зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів з теплопостачання і зазначене ним не спростовано.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався. Заборгованість відповідача звернення позивача до суду з позовом становить 39 605,40 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість позовних вимог позивача.
Не заперечуючи, при цьому, ані факту наявності заборгованості, ані правильності розрахунків заявленої позивачем та стягнутої судом суми боргу, відповідач в апеляційній скарзі посилається лише на пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16).
Згідно з 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.
Відтак, оскільки судом встановлено обставини порушення прав позивача та підстави для задоволення його вимог, в даному випадку підлягає розгляду та дослідженню заява ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, поважності причин її пропуску та можливого застосування відповідних наслідків пропуску такого строку.
Так, скаржник зазначає, що заборгованість позивачем стягується за період, еквівалентний 8 рокам (з 01.12.2018 по 30.09.2025), тобто більший строк, ніж загальний строк позовної давності.
Однак, в даному випадку відповідачем залишено поза увагою положення п.11 Закону України №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, а також пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12.03.2020 і тривав до 30.06.2023.
Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.
Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень статей 256, 258 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі №910/8669/21
Крім того, в силу п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 08.11.2023 року №3450-IX у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан в Україні встановлено 24.02.2022 року і наразі триває.
Беручи до уваги вищенаведені норми законодавства з урахуванням внесених до ЦК України змін щодо застосування строків позовної давності у зв`язку із карантином в Україні та воєнним станом, судова колегія дійшла висновку, що трирічний строк позовної давності за позовом TOB "НіжинТеплоМережі" припав на дію введеного в Україні карантину та в подальшому - воєнного стану, а тому строк позовної давності в даному випадку, не пропущено, що спростовує відповідні твердження апелянта.
Окрім наведеного, судом також враховано, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №663/2070/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №3-269гс16).
Наведені висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 року у справі №916/4644/15.
Як встановлено судом на підставі додатково наданих апеляційному суду документів, 30.01.2024 між TOB "НіжинТеплоМережі" та ОСОБА_1 підписано Договір №9520 про реструктуризацію заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, за умовами якого відповідач зобов`язався добровільно погасити наявну у нього заборгованість у розмірі 35 243,57 грн. станом на 30.01.2024 шляхом щомісячної сплати 978,99 грн. протягом трьох років, а також своєчасно оплачувати поточні нарахування.
Отже, за висновками апеляційного господарського суду, підписанням сторонами Договору про реструктуризацію заборгованості, яким відповідач добровільно визнав наявну у нього заборгованість, було перервано строк позовної давності, який розпочався заново з 30.01.2024 року, що додатково підтверджує хибність і безпідставність доводів скаржника в апеляційній скарзі.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування рішення суду не вбачається.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 року у справі №927/184/13-г(927/1192/25) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2026 року у справі №927/184/13-г(927/1192/25) залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Справу повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.Р. Станік
Б.В. Отрюх