ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/1116/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,
з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,
прокурора: Масенка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «РІДНЕ МІСТО» Самарівської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 про закриття провадження (головуючий в першій інстанції Загинайко Т.В., повний текст складений та підписаний 15.06.2026)
у справі за позовом Керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Самарівської міської ради
до відповідача-1: Комунального підприємства «РІДНЕ МІСТО» Самарівської міської ради,
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІКСЕЛЬБАУ»
про визнання недійсним договору,
в с т а н о в и в:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення (ухвали) суду першої інстанції
У березні 2026 року керівник Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Самарівської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства «РІДНЕ МІСТО» Самарівської міської ради (надалі - КП «Рідне місто») та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІКСЕЛЬБАУ» (надалі - ТОВ «Піксельбау») про визнання недійсним договору підряду від 08.01.2026 № 08/01-1, укладеного між КП «Рідне місто» та ТОВ «Піксельбау».
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що під час процедури публічної закупівлі робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вулиці Північній у м.Самар Дніпропетровської області замовник - КП «Рідне місто» безпідставно відхилило тендерну пропозицію ТОВ «Автомагістраль-Південь», яка була більш економічно вигідною порівняно з пропозицією переможця ТОВ «Піксельбау», що створює умови до спричинення зайвих витрат бюджетних коштів на суму 4072187,70 грн. Прокурор вказує, що відхилення пропозиції відбулось за формальними підставами, незважаючи на усунення учасником виявлених невідповідностей у встановлений законодавством строк, що суперечить принципам максимальної економії, ефективності та об`єктивного визначення переможця, передбаченим ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.3 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022. Прокурор зазначає, що вказане порушення підтверджено висновком Східного офісу Держаудитслужби від 09.01.2026. Оскільки оскаржуваний договір суперечить інтересам держави та територіальної громади, а уповноважений орган - Самарівська міська рада не вживає заходів для захисту цих інтересів, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним.
Під час розгляду справи № 904/1116/26 прокурор звернувся до суду з клопотанням, до якого долучив додаткову угоду від 04.05.2026 № 2 про розірвання договору № 08/01-1 від 08.01.2026, у клопотанні просив закрити провадження у справі № 904/1116/26 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Прокурор посилався на те, що після відкриття провадження у справі № 904/1116/26, сторонами оскаржуваного договору 04.05.2026 укладено додаткову угоду № 2 до договору № 08/01-1 від 08.01.2026, у якій сторони дійшли згоди розірвати укладений договір за угодою сторін. Отже, відповідачами після вжиття прокурором заходів представницького характеру припинено дію договору, у зв`язку з чим мета звернення прокурора до суду з даним позовом досягнута, а витрачання бюджетних коштів у сумі 50084109,30 грн попереджено.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 задоволено клопотання прокурора та закрито провадження у справі № 904/1116/26 за позовом керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Самарівської міської ради до КП «Рідне місто», ТОВ «Піксельбау» про визнання недійсним договору від 08.01.2026 № 08/01-1; скасовані заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 у справі № 904/1116/26.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що після відкриття провадження у справі сторони оскаржуваного договору (відповідачі) уклали додаткову угоду № 2 від 04.05.2026, якою розірвали договір № 08/01-1 від 08.01.2026 за згодою сторін. Таким чином, спірний договір припинив свою дію, а отже, предмет спору - визнання цього договору недійсним, перестав існувати, а мета звернення прокурора до суду - попередження витрачання бюджетних коштів у сумі 50084109,30 грн, була досягнута. Суд, керуючись п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Крім того, на підставі ч.ч.1, 9 ст.145 ГПК України, цією ж ухвалою суд скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 09.03.2026. Суд також зазначив, що судовий збір у розмірі 2662,40 грн підлягає поверненню з державного бюджету згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», однак на час постановлення ухвали відповідне клопотання прокурором не подане.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач у справі - КП «Рідне місто» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлені вимоги: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/1116/26 про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, закривши провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору через те, що сторони оскаржуваного договору уклали додаткову угоду про його розірвання за згодою сторін. Зазначає, що сам по собі факт розірвання договору не припиняє існування спору щодо його дійсності, оскільки визнання договору недійсним має наслідком недійсність правочину з моменту його вчинення, на відміну від розірвання договору, яке припиняє його дію лише на майбутнє. На переконання апелянта, предмет позову, зокрема, вимога про визнання договору недійсним - не зник, навіть якщо договір припинено. Апелянт посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, згідно з яким розірвання договору або закінчення його строку не перешкоджає розгляду позову про визнання такого договору недійсним, оскільки предмет спору зберігається, і цей висновок суд першої інстанції не врахував, що є порушенням норм процесуального права.
В судове засідання апелянт, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання шляхом доставки до електронного кабінету ухвали суду від 20.07.2026, явку уповноваженого представника не забезпечив. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Від керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтований тим, що після звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору публічної закупівлі, сторони добровільно розірвали цей договір за згодою сторін. Прокурор зазначає, що на момент розірвання договір ще не виконувався, бюджетні кошти не були витрачені, а отже мета звернення прокурора, яка полягала у запобіганні незаконного витрачання бюджетних коштів, повністю досягнута. Таким чином, на переконання прокурора, предмет спору припинив існування, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Прокурор наголошує, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1227/17, на який посилається апелянт, стосується інших правовідносин - оренди державного майна, а не публічних закупівель, і у тій справі договір був частково виконаний, на відміну від цієї справи, де виконання договору не розпочалось. У відзиві додатково зазначається, що після розірвання спірного договору замовник вже уклав новий договір щодо того самого предмету з тим самим виконавцем, що підтверджує відсутність будь-якого спору між сторонами.
В судовому засіданні прокурор підтримав наведені у відзиві заперечення проти апеляційної скарги, зазначив про її безпідставність та просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Прокурор вважає правильним висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки спірний договір припинив своє існування, тому відпала необхідність у визнанні його недійсним.
Позивач та відповідач-2, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання шляхом доставки до електронного кабінету позивача та отримання засобами поштового зв`язку відповідачем-2 ухвали суду від 20.07.2026, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вказані учасники відзивів чи пояснень на апеляційну скаргу, а також клопотань не подавали, що з урахуванням ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
16.07.2026 КП «Рідне місто» подано до Центрального апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 недоліки, усунуто в повному обсязі. Одночасно в апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду від 09.06.2026.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 поновлено КП «Рідне місто» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Рідне місто» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 про закриття провадження у справі № 904/1116/26 за позовом керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Самарівської міської ради до КП «Рідне місто», ТОВ «Піксельбау» про визнання недійсним договору від 08.01.2026 № 08/01-1. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.08.2026 о 09:30 год., а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
31.07.2026 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення копії ухвали суду від 20.07.2026 ТОВ «Піксельбау».
05.08.2026 від керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.
10.08.2026 матеріали справи № 904/1116/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 20.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
У електронній системі закупівель 07.11.2025 опубліковано оголошення про проведення КП «Рідне місто» (замовник) процедури відкритих торгів з особливостями із закупівлі робіт з предметом: «Капітальний ремонт дорожнього покриття автодороги по вул.Північна (від буд.1 до вул.Білої Зінаїди») в м.Самар Дніпропетровської області, очікуваною вартістю 50084124,00 грн (ідентифікатор закупівлі: UA-2025-11-07-014419-a). Відповідно до розміщеного у електронній системі закупівель протоколу затвердження річного плану закупівель UA-P-2025-11-07-017648-a, джерелом фінансування зазначено місцевий бюджет міста Самар за кодом класифікації видатків ТПКВКМБ: 6000 - житлово-комунальне господарство. Тендерні пропозиції подано трьома учасниками: ТОВ «Автомагістраль-Південь» (код ЄДРПОУ 34252469) з остаточною пропозицією на суму 46011921,60 грн; ТОВ «Автомагістраль 2016» (код ЄДРПОУ 40944521) з остаточною пропозицією на суму 50083780,14 грн; ТОВ «Піксельбау» (код ЄДРПОУ 45539456) з остаточною пропозицією на суму 50084109,30 грн. За результатами зазначеної процедури закупівлі переможцем визначено ТОВ «Піксельбау», з яким КП «Рідне місто» в подальшому уклало договір № 08/01-1 від 08.01.2026 на суму 50084109,30 грн.
06.03.2026 керівник Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Самарівської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП «Рідне місто» та ТОВ «Піксельбау» про визнання недійсним договору від 08.01.2026 № 08/01-1, укладеного між КП «Рідне місто» та ТОВ «Піксельбау».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Одночасно з позовом прокурором подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, у якій він просив вжити заходи забезпечення поданого позову, а саме: заборонити Самарівському управлінню Державної казначейської служби України Дніпропетровської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) КП «Рідне місто», пов`язані з виконанням умов договору № 08/01-1 від 08.01.2026, укладеного між КП «Рідне місто» та ТОВ «Піксельбау»; заборонити КП «Рідне місто» вчиняти певні дії, а саме здійснювати платежі за договором № 08/01-1 від 08.01.2026, укладеним з ТОВ «Піксельбау»; заборонити ТОВ «Піксельбау» здійснювати виконання робіт за договором № 08/01-1 від 08.01.2026, укладеним з КП «Рідне місто».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 заяву керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області (вх.№10623/26 від 06.03.2026) про забезпечення позову задоволено, заборонено Самарівському управлінню Державної казначейської служби України Дніпропетровської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) КП «Рідне місто», пов`язані з виконанням умов договору №08/01-1 від 08.01.2026, укладеного між КП «Рідне місто» та ТОВ «Піксельбау», заборонено КП «Рідне місто» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором № 08/01-1 від 08.01.2026, укладеним з КП «Рідне місто», заборонено КП «Рідне місто» здійснювати виконання робіт за договором № 08/01-1 від 08.01.2026, укладеним з КП «Рідне місто».
КП «Рідне місто» проти задоволення позову в суді першої інстанції заперечувало та подало відзив на позов, у якому зазначало, що процедура публічної закупівлі проведена у повній відповідності до вимог тендерної документації та законодавства, а відхилення пропозицій інших учасників замовник вважає правомірним, оскільки ТОВ «Автомагістраль-Південь» надало сертифікат ДСТУ ISO 28000:2008, виданий лише 28.11.2025 за результатами первинної сертифікації, тоді як тендерною документацією вимагався чинний сертифікат саме станом на 24.11.2025, що підтверджує його відсутність у цього учасника на момент подання пропозиції. Вказує, що ТОВ «Автомагістраль 2016» також не усунуло виявлені невідповідності у встановлений 24-годинний строк, тому замовник правомірно визначив переможцем ТОВ «Піксельбау» та уклав з ним договір. Крім того, відповідач наголошує, що оспорюваний договір № 08/01-1 повністю відповідає ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки його зміст не суперечить актам цивільного законодавства та інтересам держави, сторони мали необхідну цивільну дієздатність, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, договір укладений у належній письмовій формі та спрямований на реальне настання правових наслідків, тому твердження прокурора про недійсність договору вважає безпідставними, а позов - таким, що не підлягає задоволенню.
04.05.2026 КП «Рідне місто» та ТОВ «Піксельбау» уклали додаткову угоду № 2 до договору № 08/01-1 від 08.01.2026, пунктом 1 якої погодили на підставі п.п.14.5 та 14.7 договору та у зв`язку з неможливістю виконання п.3.7 договору, розірвання даного договору. Зі змісту4 вказаної угоди вбачається, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками сторін і є невід`ємною частиною договору (п.2 додаткової угоди).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
01.06.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області керівником Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області подане клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтовувалось тим, що після звернення до суду сторони оскаржуваного договору добровільно розірвали його за згодою сторін, уклавши про це додаткову угоду № 2 від 04.05.2026. Прокурор зазначає, що у зв`язку з розірванням договору, мета позову, яка полягала у запобіганні витрачання бюджетних коштів на суму 50084109,30 грн, повністю досягнута, безпідставне витрачання коштів попереджено, а між сторонами не залишилося неврегульованих питань. Прокурор вважає, що предмет спору припинив існування, що відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 задоволено вищезазначене клопотання прокурора та закрито провадження у справі № 904/1116/26 за позовом керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Самарівської міської ради до КП «Рідне місто», ТОВ «Піксельбау» про визнання недійсним договору від 08.01.2026 № 08/01-1, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Цією ж ухвалою скасовані заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 у даній справі.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частинами 1, 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 3 ст.231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4 ст.231 ГПК України).
Згідно з ч.9 ст.145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки сторони добровільно, шляхом укладення додаткової угоди, розірвали договір, який прокурор просив визнати недійсним в судовому порядку.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, закривши провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору через те, що сторони оскаржуваного договору уклали додаткову угоду про його розірвання за згодою сторін. Зазначає, що сам по собі факт розірвання договору не припиняє існування спору щодо його дійсності, оскільки визнання договору недійсним має наслідком недійсність правочину з моменту його вчинення, на відміну від розірвання, яке припиняє дію договору лише на майбутнє. На переконання апелянта, предмет позову, зокрема, вимога про визнання правочину недійсним - не зникла, навіть якщо договір припинено. Крім того, апелянт посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, згідно з яким розірвання договору або закінчення його строку не перешкоджає розгляду позову про визнання такого договору недійсним, оскільки предмет спору зберігається, і цей висновок суд першої інстанції не врахував, що є порушенням норм процесуального права.
Прокурор зазначає, що після звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору публічної закупівлі сторони добровільно розірвали цей договір за згодою сторін. Прокурор звертає увагу, що на момент розірвання договір ще не виконувався, бюджетні кошти не були витрачені, і мета звернення прокурора, яка полягала в запобіганні незаконному витрачанню бюджетних коштів, повністю досягнута. Таким чином, на переконання прокурора, предмет спору припинив існування, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. На думку прокурора, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1227/17, на який посилається апелянт, стосується інших правовідносин - оренди державного майна, а не публічних закупівель, і є нерелевантним до спірних правовідносин у даній справі у зв`язку з відмінністю стану виконання оспорюваного договору, який у справі, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, був частково виконаний, на відміну від цієї справи, де його виконання не розпочалось.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, підставою для закриття провадження у справі стало укладення сторонами додаткової угоди № 2 від 04.05.2026 про розірвання спірного договору за згодою сторін. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у такому випадку предмету спору щодо позову про визнання договору недійсним.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду та вважає його помилковим, з огляду на таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. За змістом ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів (ст.16 ЦК України).
У даній справі позовні вимоги прокурора полягали у визнанні недійсним договору № 08/01-1 від 08.01.2026, укладеного між КП «Рідне місто» та ТОВ «Піксельбау». Таким чином, предметом спору у даній справі є не сам договір як документ, а правовідносини, що виникли на підставі цього правочину, та їх відповідність вимогам закону з моменту укладення.
Ключовим для правильного вирішення питання про наявність спору є розмежування правових наслідків розірвання договору та визнання його недійсним. Розірвання договору, відповідно до ст.651 ЦК України, є способом припинення його дії на майбутнє. Воно не ставить під сумнів правомірність самого правочину та не анулює правові наслідки, які настали до моменту такого розірвання.
Натомість визнання договору недійсним згідно зі ст.216 ЦК України означає, що правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, з моменту його вчинення. Тобто недійсний правочин вважається таким, що не відбувся юридично з самого початку.
Отже, розірвання договору та визнання його недійсним є різними правовими інститутами, які тягнуть за собою різні правові наслідки. Укладення додаткової угоди про розірвання договору не усуває потреби у наданні правової оцінки факту його недійсності, якщо такий факт мав місце на момент його укладення. Предмет спору у справі про визнання правочину недійсним не зникає з фактом його розірвання, оскільки вимога про визнання такого договору недійсним спрямована на оцінку правочину в минулому, а не на припинення його дії в майбутньому.
Такий правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, він викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, де зазначено, що оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 910/9904/23 та від 08.01.2025 у справі № 916/4066/23. Вищезазначені висновки є обов`язковими для врахування судами при вирішенні подібних спорів згідно з ч.4 ст.236 ГПК України.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження, фактично ототожнив розірвання договору з відсутністю предмета спору, що є неправильним застосуванням норм процесуального права. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що предмет спору у справі за позовом про визнання недійсним правочину зберігається незалежно від того, чи було такий договір згодом розірвано, оскільки правової оцінки потребує сам факт укладення та зміст правочину на момент його вчинення.
Колегія суддів зауважує, що сама по собі обставина, що договір не виконувався, на що посилається прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, не є визначальною для вирішення питання про наявність предмета спору. Навіть якщо договір не виконувався, вимога про визнання його недійсним може мати самостійне значення для захисту інтересів учасників відповідних правовідносин чи держави, зокрема, для встановлення факту порушення законодавства про публічні закупівлі, що може бути підставою для застосування інших заходів реагування. Предметом спору є недійсність договору, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, тому укладення згодом додаткової угоди про його розірвання не може бути підставою для закриття провадження з підстав, встановлених п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу на помилкове ототожнення судом першої інстанції предмета позову з метою, яку переслідував прокурор, звертаючись з ним до суду. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору № 08/01-1 від 08.01.2026, що вимагає надання правової оцінки відповідності його вимогам закону з моменту укладення. Метою ж звернення прокурора до суду, наведеною у його заявах по суті справи, було попередження незаконного та безпідставного витрачання бюджетних коштів.
Ці категорії є різними правовими інститутами: предмет позову визначає зміст судового розгляду та межі судового рішення, а мета звернення до суду є суб`єктивним мотивом позивача (прокурора), який може змінюватися або бути досягнутим у позасудовому порядку.
Досягнення мети, на яку посилається прокурор: розірвання договору та попередження необґрунтованих витрат - само по собі не усуває предмета спору, оскільки вимога про визнання правочину недійсним залишається невирішеною і продовжує існувати як самостійний об`єкт судового захисту.
Колегія суддів зазначає, що у випадку, коли підстава для звернення до суду з позовом відпала, зокрема, сторони до початку фактичного виконання договору самостійно його припинили, прокурор не позбавлений права подати заяву про відмову від позову в порядку, передбаченому ст.191 ГПК України. Така відмова мала б наслідком закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.
З огляду на викладене, досягнення мети звернення прокурора до суду до вирішення справи по суті не може бути визнане обґрунтованою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки предмет позову та мета позову є різними правовими категоріями, а відсутність предмета спору має визначатися виключно за об`єктивними критеріями - припиненням існування самого спірного матеріального правовідношення, проте не суб`єктивним досягненням бажаного результату.
Колегія суддів критично оцінює доводи прокурора про нерелевантність правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, до спірних правовідносин. На переконання суду апеляційної інстанції, зазначений висновок є загальним та таким, що підлягає застосуванню, незалежно від галузевої належності спірного правочину, оскільки цей висновок ґрунтується на аналізі фундаментальних засад цивільного права щодо розмежування правових наслідків розірвання договору та визнання його недійсним. Те, що справа № 905/1227/17 стосується договору оренди, а не публічних закупівель, не спростовує застосовності цього висновку, адже ключовим у даному висновку є не вид договору, а правова природа вимог про визнання правочину недійсним, яка є універсальною для всіх його видів. Розірвання договору, навіть за згодою сторін, не усуває потреби у правовій оцінці його дійсності з моменту укладення, оскільки ці інститути мають різні правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У даному випадку таким обраним прокурором способом захисту було саме визнання договору недійсним, а не встановлення факту його припинення. Позбавлення учасників справи права на судовий захист шляхом закриття провадження через розірвання договору нівелює саму суть судового контролю за законністю правочинів, вчинених з порушенням публічного порядку, зокрема, у сфері публічних закупівель.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відсутність предмета спору та, відповідно, неправильно застосував п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, що є підставою для скасування ухвали згідно з п.4 ч.1 ст.277 цього Кодексу у зв`язку з порушення норм процесуального права. Оскільки ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження, допустив неправильне застосування норм процесуального права, а саме: застосував п.2 ч.1 ст.231 ГПК України до правовідносин, у яких відсутність предмета спору не настала. При цьому суд першої інстанції не врахував, що вимога про визнання договору недійсним має самостійний предмет доказування та інші правові наслідки, ніж його розірвання, а тому укладення додаткової угоди про припинення договору не усуває необхідності в судовій оцінці законності самого правочину на момент його вчинення.
Всупереч вимогам ч.4 ст.236 ГПК України, суд першої інстанції не врахував обов`язкового для застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним, а укладення додаткової угоди про припинення договору не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Відтак, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі є помилковими, такими, що не відповідають матеріалам справи та суперечать нормам процесуального права і усталеній практиці Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, у яких суд касаційної інстанції неодноразово наголошував на тому, що закриття провадження з підстави відсутності предмета спору є виправданим лише тоді, коли між сторонами не залишилося жодних неврегульованих питань, а спірне матеріальне правовідношення припинило своє існування повністю, чого в даному випадку не відбулося, оскільки вимога про визнання договору недійсним з моменту укладення залишається невирішеною. Тому оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 про закриття провадження у справі № 904/1116/26 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Розподіл судових витрат
Оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюватиметься судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті спору, згідно із загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими ГПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 231, 269, 270, 275, 277, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «РІДНЕ МІСТО» Самарівської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову у справі № 904/1116/26 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову у справі № 904/1116/26 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 09.09.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
Т.В.Стефанів