УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/257/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Континенталь" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 (колегія суддів: Мельник О. В., Гудак А. В., Петухов М. Г.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.2026 (суддя Тимошенко О. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФТОРГПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Континенталь" про стягнення 2 027 847,85 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФТОРГПЛЮС" (далі - ТОВ "ПРОФТОРГПЛЮС") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Континенталь" (далі - ТОВ "Агро Континенталь") про стягнення 2 027 847,85 грн.
30.04.2026 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову.
07.07.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.2026 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 181 110,13 грн пені скасував та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.2026 в частині стягнення судового збору змінив, стягнувши з відповідача на користь позивача 19 924,32 грн судового збору.
03.08.2026 ТОВ "Агро Континенталь" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
07.08.2026 Верховний Суд постановив ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надавши скаржнику строк для усунення її недоліків, шляхом належного обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
На виконання вимог зазначеної ухвали, скаржник подав клопотання про зміну та доповнення касаційної скарги, у якому посилався на пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та зазначає про порушення судами попередніх інстанцій статей 2, 14, частини другої статті 237 ГПК України, а судом апеляційної інстанції також частини четвертої статті 269, статті 277 ГПК України.
При цьому скаржник стверджує, що після пред`явлення позову відповідач повернув позивачу кошти у розмірі 157 968,52 грн, у зв`язку із чим останній подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував зазначеної заяви та стягнув кошти, вимогу про стягнення яких позивач не підтримував, а суд апеляційної інстанції цього порушення не усунув. У зв`язку із чим скаржник посилається, зокрема, на порушення принципу диспозитивності та вихід суду за межі позовних вимог.
Водночас наведене обґрунтування не відповідає змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Застосування цієї підстави касаційного оскарження передбачає не лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду, а й зазначення конкретної норми права, щодо застосування цієї норми судами попередніх інстанцій, а також обґрунтування необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку для правильного вирішення справи.
Натомість скаржник, перелічивши низку норм процесуального права, а саме статті 2, 14 частину другу статті 277 ГПК України, не конкретизував, щодо застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, та не сформулював, який саме висновок щодо її застосування у подібних правовідносинах, на його думку, має бути сформульований.
Посилання скаржника на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без визначення конкретної норми права та змісту правового питання, яке потребує вирішення, не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Наведені у клопотанні міркування щодо змісту принципу диспозитивності, права позивача визначати предмет і розмір позовних вимог та обов`язку суду розглядати справу в межах таких вимог фактично зводяться до загального викладення положень процесуального законодавства та незгоди скаржника з процесуальними діями і висновками судів попередніх інстанцій. Водночас вони не містять сформульованої правової проблеми щодо застосування конкретної норми права, яка потребувала б формулювання висновку Верховного Суду.
Отже, скаржник не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 07.08.2026 у цій справі та не навів належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу, скаржник зазначає, що суди не дослідили повідомлення про зарахування коштів та заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, які, на його думку, підтверджують повернення відповідачем коштів та зменшення позивачем розміру заявлених вимог.
Водночас у заяві про усунення недоліків скаржник не зазначає, в контексті порушення яких саме норм матеріального чи процесуального права він посилається на недослідження судами попередніх інстанцій відповідних доказів.
Отже, подане скаржником клопотання про зміну та доповнення касаційної скарги не свідчить про належне усунення недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою Верховного Суду від 07.08.2026.
З огляду на те, що у встановлений Судом строк скаржник не виконав вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху та не навів належного обґрунтування передбачених статтею 287 ГПК України підстав касаційного оскарження, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Континенталь" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 30.04.2026 у справі № 906/257/26 повернути скаржнику з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Л. І. Рогач
Суддя Г. М. Мачульський