СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Харків Справа № 905/338/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В. , суддя Тихий П.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу керівника Черкаської окружної прокуратури (вх. № 1725Д) на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.07.2026 у справі № 905/338/26, постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Лобода Т.О.), повний текст якої складено 03.08.2026
за позовом Керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, м. Черкаси
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач", м. Слов`янськ
до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради", м. Черкаси
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.07.2026 у справі зупинено провадження у справі № 905/338/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Керівник Черкаської окружної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний Суд" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 29.07.2026 у справі № 905/338/26 про зупинення провадження та направити справу для продовження розгляду справи до Господарського суду Донецької області.
Апелянт не погоджується з ухвалою місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі та вважає її такою, що постановлена за неповного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про наявність підстав для зупинення провадження.
На переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про подібність правовідносин у цій справі та у справі № 922/2848/24, перегляд якої здійснюється судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що стало підставою для застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.
Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення надмірно сплачених коштів. При цьому закупівля електричної енергії фінансувалася одночасно за рахунок коштів місцевого бюджету та власних коштів комунального некомерційного підприємства. Водночас за твердженням апелянта, у справі № 922/2848/24 предметом дослідження є правовідносини, пов`язані із закупівлею, що здійснювалася виключно за рахунок коштів від господарської діяльності підприємства, яке, за встановленими у тій справі обставинами, не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів.
Крім того, апелянт посилається на правову природу коштів комунального некомерційного підприємства. На його думку, відповідно до положень статуту підприємства, його майно, зокрема грошові кошти та власні надходження, є комунальною власністю територіальної громади, перебувають під управлінням та контролем засновника і використовуються для забезпечення статутної діяльності підприємства. У зв`язку із цим апелянт вважає, що незаконне витрачання як бюджетних, так і власних коштів такого підприємства стосується публічного інтересу та інтересів територіальної громади.
Окремим доводом апеляційної скарги є порушення судом принципу розумності строків розгляду справи. Апелянт зазначає, що зупинення провадження до завершення касаційного перегляду іншої справи за відсутності належно встановленої подібності правовідносин призведе до необґрунтованого затягування розгляду спору. При цьому скаржник посилається на пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України, частину третю статті 177 ГПК України та гарантії права на розгляд справи упродовж розумного строку, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, не встановив належним чином наявності подібних правовідносин між цією справою та справою № 922/2848/24, не врахував істотних відмінностей щодо джерел фінансування закупівель і правового статусу їх учасників, а також не надав належної оцінки доводам прокурора щодо відсутності взаємозв`язку між результатом касаційного перегляду іншої справи та можливістю вирішення спору у цій справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В.
13.08.2026 через систему "Електронний Суд" від апелянта надійшла заява, з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Черкаської окружної прокуратури на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.07.2026 у справі № 905/338/26 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення учасників справи; відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про проведення судового засідання; учасникам процесу встановлено строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/338/26.
18.08.2026 на адресу суду з господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/338/26.
Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не подали та своїм процесуальним правом щодо висловлення заперечень проти її доводів не скористалися.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Керівник Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» та Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 335 756,68грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачами укладено договір №150223ЧОДЛ про постачання електричної енергії споживачу. В подальшому сторонами укладено десять додаткових угод до зазначеного договору, якими змінено ціну за одиницю товару. На думку прокурора, вказані додаткові угоди укладені всупереч вимогам закону щодо збільшення ціни на електричну енергію більше ніж на 10%, що призвело до безпідставної переплати бюджетних коштів у загальному розмірі 335 756,68 грн, у зв`язку з чим прокурор просить визнати недійсними додаткові угоди № 4 від 12.09.2023, № 5 від 14.11.2023, № 6 від 07.12.2023, № 7 від 22.12.2023, № 9 від 30.01.2024, № 10 від 16.02.2024, якими збільшено ціну, та стягнути зазначену суму в судовому порядку.
29.07.2026 Господарським судом Донецької області постановлено оскаржувану ухвалу, якою зупинено провадження у справі.
Оскаржувану ухвалу мотивовано тим, що правовідносини у справі № 905/338/26 є подібними до правовідносин у справі № 922/2848/24, яка перебуває на розгляді судової палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Суд першої інстанції виходив із того, що правові висновки, які будуть сформульовані Верховним Судом щодо меж прокурорського представництва у спорах за участю комунальних підприємств та значення правового режиму джерел фінансування, матимуть значення для вирішення цієї справи. З огляду на це, з метою забезпечення єдності судової практики, суд зупинив провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення касаційного перегляду справи № 922/2848/24.
Переглянувши справу за наявними у справі доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
В апеляційній скарзі заявник фактично не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
За своєю суттю зупинення провадження у справі це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом (позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 року у справі № 910/13175/23).
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі статті 227 Господарського процесуального кодексу України; необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (стаття 228 Господарського процесуального кодексу України).
Законодавець у статті 228 Господарського процесуального кодексу України закріпив як право суду зупинити провадження у справі, так і фактично визначив умови, за яких це право може бути судом реалізованим. Так, за пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно приписів пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З аналізу пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що за його змістом таке право може бути реалізовано судом за наявності таких умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи (постанови Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 05.07.2022 у справі № 910/6807/21, від 04.06.2024 у справі № 902/924/23).
Розглядаючи вищенаведені умови необхідно зазначити таке:
- зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16, від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц, №522/2110/15-ц та інші). Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23);
- водночас, провадження у справі має зупинятись із чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження вже існує (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 906/1349/15, постанова Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 910/22479/17).
Дотримуючись вищенаведеного принципу, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 911/1683/23 дійшов висновку, що правових підстав для зупинення провадження у справі, що розглядається, немає, оскільки Велика Палата Верховного Суду на час розгляду цієї справи ще не прийняла до свого розгляду справу № 911/906/23 з огляду на що відмовив у задоволенні клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 911/1683/23.
Частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є "правова передбачуваність" та "правова визначеність". Принцип "правової визначеності" вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Необхідно зазначити, що зупинення провадження у справі, за встановлених вищезазначених умов, згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України свідчить про дотримання цим судом норм процесуального права та принципу "правової визначеності".
Разом з тим, безпідставне зупинення провадження у справі призводить до порушення вимог процесуального законодавства, затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить і про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Як установлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, в провадженні Верховного суду знаходиться касаційна скарга у справі № 922/2848/24 за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі: 1) Харківської міської ради, 2) Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради, 3) Північно-східного офісу Держаудитслужби, до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий стандарт К», 2) Комунального підприємства «Харківводоканал», про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів. У вказаній справі позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог діючого законодавства спірними додатковими угодами збільшено ціну за одиницю товару.
Верховний Суд ухвалою від 17.03.2026 справу № 922/2848/24 разом із касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 передав на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу № 922/2848/24 на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24, від 18.02.2026 у справі № 913/95/25 щодо застосування приписів ст. 23 Закону України Про прокуратуру, статей 1, 2 Закону України Про публічні закупівлі, ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах шляхом їх (висновків) уточнення, а саме виключення з висновку речення: При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування.
Верховний Суд від 09.04.2026 ухвалою прийняв на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/2848/24 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025.
Як вже зазначалось, обґрунтовуючи підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі прокурор стверджує, що порушення інтересів держави полягає у незаконному витрачанні коштів місцевого бюджету, оскільки спірні додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії призвели до безпідставної переплати коштів.
Водночас як встановлено судом апеляційної інстанції, джерелом фінансування закупівлі за договором № 150223ЧОДЛ про постачання електричної енергії від 20.02.2023 є як кошти обласного бюджету, так і власні кошти КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від господарської діяльності.
Доводи апелянта про неподібність правовідносин у даній справі та у справі № 922/2848/24 з огляду на різні джерела фінансування закупівель суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки саме питання значення джерела походження коштів для визначення наявності інтересів держави та, відповідно, підстав для здійснення прокурором представництва таких інтересів, є предметом перегляду у справі № 922/2848/24.
При цьому у цій справі закупівля електричної енергії також здійснювалася як за рахунок коштів обласного бюджету, так і за рахунок власних коштів комунального некомерційного підприємства від господарської діяльності. Отже, наведені апелянтом відмінності у джерелах фінансування не виключають подібності правовідносин, оскільки для застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України визначальним є подібність правовідносин у частині правового питання, яке переглядається судовою палатою Верховного Суду.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до заперечення подібності правовідносин виключно з огляду на окремі фактичні відмінності між справами, однак не спростовують наявності спільного правового питання, щодо якого Верховним Судом у справі № 922/2848/24 має бути сформовано правовий висновок.
Суд апеляційної інстанції вважає, що правовий висновок, який буде сформульований Верховним Судом за результатами розгляду справи № 922/2848/24 щодо меж прокурорського представництва у спорах за участю комунальних підприємств та значення джерела походження коштів, матиме значення для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, беручи до уваги необхідність дотримання єдності судової практики, а також те, що правовий висновок, який буде сформульований Верховним Судом у справі № 922/2848/24, матиме значення для вирішення цієї справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 905/338/26 до закінчення касаційного перегляду справи № 922/2848/24.
Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд у своїх судових рішеннях, послідовно зазначаючи, що застосування положень пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України спрямоване на забезпечення єдності судової практики та дотримання принципу правової визначеності (ухвали Верховного Суду від 04.08.2026 у справі № 918/1224/24 та від 27.05.2026 у справі № 912/2337/25).
Суд також відхиляє доводи апелянта щодо порушення принципу розумності строків розгляду справи, оскільки зупинення провадження у цій справі здійснено за наявності передбачених процесуальним законом підстав та спрямоване на забезпечення єдності судової практики і правової визначеності. Саме по собі зупинення провадження у випадках, передбачених законом, не свідчить про необґрунтоване затягування розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності передбачених пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі та не підтверджують порушення судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України підстав для його зупинення. Підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 269-270, частиною 1 статті 275, статтею 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу керівника Черкаської окружної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 29.07.2026 у справі № 905/338/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Ч. Жельне
Суддя О.В. Плахов
Суддя П.В. Тихий