ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/5821/26
10 вересня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки і наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся через представника до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
визнати протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2026 № 2026-0627-1440-5409-0 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (оформлений, зокрема, поіменним списком № 5873 від 30.06.2026);
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2026 № 181 (по стройовій частині) у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти ОСОБА_1 з військового обліку та передати його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_4 за зареєстрованим місцем проживання.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову.
Така заява обґрунтована тим, що 30.06.2026 позивача призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника та з 30.06.2026 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . На момент подання заяви позивач продовжує проходити військову службу в зазначеній частині. Це не припущення про можливу мобілізацію в майбутньому, а документально підтверджений, доконаний факт перебування позивача на дійсній військовій службі, з якого випливає цілком реальна, а не гіпотетична можливість подальшого направлення його до зони бойових дій, переведення до іншої військової частини або залучення до виконання бойових (службово-бойових) завдань поза межами пункту постійної дислокації.
Виконання майбутнього судового рішення про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення позивача та виключити його зі списків особового складу прямо залежить від того, чи перебуватиме позивач на момент набрання рішенням суду законної сили в розпорядженні цієї ж військової частини, на постійному місці дислокації. У разі направлення позивача до зони бойових дій, переведення до іншої військової частини чи залучення до виконання завдань поза межами дислокації виконання такого рішення суду стане істотно ускладненим або взагалі неможливим, а права позивача, зокрема, право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване статтею 29 Конституції України, можуть зазнати незворотної шкоди, яку неможливо усунути жодним подальшим судовим рішенням.
Ще заявник звертає увагу, що на відміну від майнових спорів, у яких завдана шкода, як правило, має грошовий вимір і може бути компенсована згодом, наслідки перебування позивача в районі виконання бойових завдань - поранення, загибель, полон є абсолютно незворотними за своєю природою. Це принципово відрізняє цю категорію спору від типових адміністративних справ і зумовлює підвищений стандарт обачності судового реагування на клопотання про забезпечення позову.
Вважає, що обраний спосіб забезпечення позову прямо кореспондує заявленим позовним вимогам і не виходить за їх межі: зупинення дії наказу про призов відповідає позовній вимозі про його скасування, а заборона Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення позивача до зони бойових дій чи його переведення відповідає позовній вимозі про зобов`язання забезпечити його звільнення, оскільки убезпечує фізичну можливість виконання цього зобов`язання в майбутньому.
Позивач проходить службу у визначеній військовій частині, що виключає гіпотетичність заявленого ризику.
З посиланням на статті 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявник просить:
зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації - до набрання законної сили рішенням суду в цій справі;
заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, пов`язані з: направленням до зони (району) виконання бойових (службово- бойових) завдань, переведенням до іншої військової частини чи підрозділу, залученням до виконання завдань поза межами пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , - до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
Станом на дату вирішення заяви про забезпечення позову питання про відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом не вирішено.
Вирішуючи питання наявності підстав для забезпечення позову, суд враховує таке.
Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За приписами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача/відповідачів до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Факт прийняття відповідачами рішень, вчинення дій, які, на думку позивача, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.
Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність дій та наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; правомірність довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2026 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; правомірність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2026 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
На даний час позивач вже призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2026 № 181 (по стройовій частині) призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . У змісті цього наказу підставою для його видання зазначено поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_1 №5873 від 30.06.2026, рапорт рядового ОСОБА_1 вх №45023/р від 30.06.2026.
Отже наказ, дію якого просить зупинити заявник, - наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (оформлений, зокрема, поіменним списком № 5873 від 30.06.2026) вже реалізований і позивач набув статусу військовослужбовця.
За таких обставин, коли оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації вже реалізований та на його підставі позивача зараховано до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , суд не вбачає підстав для зупинення його дії.
Надаючи оцінку іншим обставинам та обґрунтуванням заяви про забезпечення позову, суд враховує таке.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє дотепер.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 року №2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову воєнний стан в Україні триває, мобілізація продовжена.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII.
Абзацами другим, четвертим частини першої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані:
з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
У відповідності до положень пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У поданій до суду позовній заяві представник позивача вказує про недотримання порядку проведення мобілізаційних заходів відповідачами, а у заяві про забезпечення позову - про можливі негативні наслідки та ризики, пов`язані з проходженням військової служби.
Водночас у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність дій та рішень відповідачів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та/або очевидне порушення прав позивача оскаржуваними рішеннями.
Правову оцінку діям та рішенням відповідача буде надано судом за результатами розгляду справи по суті.
Суд зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Посилання представника позивача на те, що не вжиття судом заходів забезпечення позову може спричинити для позивача негативні наслідки пов`язані з мобілізацією та проходженням військової служби, а захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде унеможливлено, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Доводи заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову. За твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у проходженні військової служби під час мобілізації, при тому, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, а тому такі обставини не є безумовною підставою для забезпечення поданого у цій справі адміністративного позову.
Також суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час. У даному випадку мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Окрім того, суд також зазначає, що за приписами пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, процесуальний закон містить імперативну заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, а в даному випадку заявник і сам акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 вже є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 .
На час проходження позивачем військової служби та подання заяви про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, а тому суд позбавлений можливості забороняти відповідачу Військовій частині НОМЕР_1 як військовому формуванню вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, в тому числі забороняти визначати місце несення військової служби.
Сама лише незгода заявника із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання такого рішення протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки і наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 10 вересня 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.