ф
УХВАЛА
10 вересня 2026 року
м. Київ
справа №640/23597/21
адміністративне провадження №К/990/41357/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі 640/23597/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №923060182365, ухвалене о 14 годині 55 хвилин 20 жовтня 2020 року про перерахунок пенсії на підставі рішення суду у справі №640/6252/20 і №923060182365, ухвалене о 15 годині 00 хвилин 20 жовтня 2020 року про перерахунок пенсії на підставі заяви про перерахунок.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026, відмовлено в задоволенні позову.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 07.09.2026.
У касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що первісну касаційну скаргу подано в межах установленого строку, однак ухвалою Верховного Суду від 01.09.2026 її повернуто у зв`язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження. Після отримання цієї ухвали скаржник без зволікань повторно звернувся до суду, усунувши зазначені недоліки.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що вперше скаржник звернувся з касаційною скаргою з дотриманням процесуального строку на касаційне оскарження з моменту отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, а прийняття ухвали Верховним Судом про повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку, наведені заявником касаційної скарги обставини є достатніми для визнання поважними підстав подачі касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що конкретною нормою матеріального права, щодо застосування якої у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, є частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у первинній редакції. Зазначена норма підлягає застосуванню у системному зв`язку з частиною першою статті 44, частинами четвертою та п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а також з абзацом п`ятим пункту 1.7, пунктами 4.1- 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень 20.10.2020. У сукупності зазначені норми визначають матеріально-правові передумови та нормативний механізм реалізації права на перерахунок пенсії, який охоплює наявність передбачених законом підстав для перерахунку, звернення особи з відповідною заявою та необхідними документами, прийняття і розгляд такого звернення територіальним органом Пенсійного фонду України та прийняття за результатами його розгляду індивідуального рішення.
Скаржник зазначає, що станом на час подання цієї касаційної скарги Верховним Судом не сформовано висновку щодо застосування зазначених норм у правовідносинах, у яких після завершення розгляду заяви пенсіонера про перерахунок пенсії та поданої разом із нею довідки про розмір заробітної плати і прийняття за результатами їх розгляду окремого індивідуального рішення територіальний орган Пенсійного фонду повторно використовує ту саму вже розглянуту заяву та подану з нею довідку як юридичну підставу для проведення нового перерахунку пенсії та прийняття іншого індивідуального акта стосовно тієї самої особи за відсутності нового звернення пенсіонера, нових юридично значущих обставин або іншої самостійної передбаченої законом підстави для такого перерахунку.
У касаційній скарзі скаржник, окрім наведеного, посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та потребує правового висновку Верховного Суду. Крім того, справа має виняткове значення для скаржника, оскільки оскаржувані індивідуальні акти спричиняють тривалі наслідки для його пенсійного забезпечення та правову невизначеність щодо законності рішень суб`єкта владних повноважень. На думку скаржника, кожна із зазначених обставин є самостійною підставою для касаційного перегляду судових рішень.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338, 340 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі 640/23597/21 - поновити.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі 640/23597/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
Витребувати з Запорізького окружного адміністративного суду справу № 640/23597/21.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Судді Н. В. Шевцова
С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій