Ухвала № 139673577 у справі № 467/923/26 від 11.09.2026

Справа № 467/923/26

Провадження № 6/467/36/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28.08.2026 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №2353679 від 05.06.2025 рокуу розмірі 41539 (сорок одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 99 копійок, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2662(дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

02.09.2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду.

Просить суд, з посиланням на скрутне матеріальне становище, розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Заявник в судове засідання не з`явився, просив заяву розглянути без його участі.

Представник ТОВ «Юніт Капітал» не з`явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглядати заяву у відсутності учасників справи, оскільки їх неявка у відповідності до ст.435 ЦПК України розгляду заяви не перешкоджає.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснив, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Тобто, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, його виконання може бути розстрочено на певних умовах або відстрочено. При вирішенні питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення повинні бути враховані інтереси стягувача та оцінені повідомлені боржником обставини, на які він вказує, як на підставу розстрочки або відстрочки виконання рішення та які повинні бути суттєвими, в залежності від чого встановлюється можливість задоволення такої заяви. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення суду лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 33 Закону України «Про виконавче провадження». Так, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Розстрочення передбачає виконання судового рішення протягом певних визначених проміжків часу у відповідних частинах та передбачає поступове часткове виконання. Строки виконання кожної частки також повинен визначити суд. При цьому необхідно зазначити, що розстрочення можливе при визначені механізму виконання судового рішення в межах процесуального закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У заяві про розстрочку виконання рішення суду заявником на обґрунтування свого скрутного матеріального становища вказано, що його місячний дохід становить 10000,00 грн. Проте жодного доказу на підтвердження цієї обставини не надано.

Крім того, заявником надано скриншоти з програми інтернет-банкінгу, з яких не можна однозначно ідентифікувати банківську установу та особу клієнта банку, щодо блокування картки реструктуризації та використання кредитного ліміту на суму 34391,88 грн, а також щодо використання кредитного ліміту на суму 32413,50 з 30000,00 грн. Відомості щодо належності відповідачу цих рахунків у матеріалах справи відсутні.

Також відповідачем надано платіжну інструкцію від 27.08.2026 року про сплату ним 5797,77 грн на користь ТОВ ФК «Український платіжний центр» в порядку добровільного виконання рішення суду по справі №467/438/26 та платіжну інструкцію від 31.08.2026 року про сплату 4000,00 грн на користь ТОВ «Фінпром маркет» згідно рішення суду №467/540/26.

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, інші обставини справи суд зазначає, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором. Сама по собі обставина наявності заборгованостей перед іншими кредиторами не є достатньою підставою для розстрочки виконання рішення, адже відомостей про дохід відповідача, наявність у нього майна, у тому числі нерухомого, на яке може бути звернуто стягнення, суду не надано.

За нормами Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з нормами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. «Горнсбі проти Греції», Reports of Judgments and Decisions, 1997-II, с. 510, п. 40). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових обставин, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 222, 258 - 261, 352 - 354, 435 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.О.Догарєва