Постанова № 141352033 у справі № 467/923/26 від 10.11.2026

10.11.26

22-ц/812/2322/26

Провадження №22-ц/812/2322/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання: Соловйовим М.А.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу № 467/923/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу, яку прийняв Арбузинський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Догарєвої Ірини Олегівни у приміщенні цього суду 11 вересня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

03 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2026 року, ухваленого у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»(далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2026 року за позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача 41539 грн 99 коп. заборгованості у розмірі 41539 грн 99 коп., 2662 грн 40 коп. судового збору та 3500 грн. витрат на правничу допомогу, а всього - 47702 грн 39 коп. ОСОБА_1 зазначає, що не ухиляється від виконання судового рішення, визнає заборгованість та має намір її погасити, однак одноразова сплата всієї присудженої суми є неможливою з огляду на його скрутне матеріальне становище та наявність інших обов`язкових щомісячних фінансових зобов`язань. Зокрема, місячний дохід заявника є обмеженим і становить близько 10000 грн. При цьому заявник здійснює щомісячні обов`язкові платежі за іншими кредитно фінансовими зобов`язаннями (зокрема, щомісячний платіж у розмірі 2200 грн за реструктуризацією з АТ «А-БАНК», а також виплати на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»). З метою добровільного врегулювання питання заявник звертався до позивача з пропозицією погодити графік погашення боргу, однак відповіді отримано не було. Сплата боргу у вищевказаному рівними частинами протягом 12 (дванадцяти) місяців по 3975 грн 20 коп. щомісяця є оптимальним варіантом, який забезпечить реальне виконання судового рішення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд надати розстрочку виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2026 року у справі №467/923/26 47702 грн 39 коп. строком на 12 місяців, встановивши такий графік щомісячних платежів: до 30 числа жовтня, листопада та грудня 2026 року - по 3975 грн 20 коп.; до 28 лютого 2027 року - 3975 грн 20 коп.; до 30 березня та 30 квітня 2027 року - по 3975 грн 20 коп.; до 30 числа травня, червня, липня, серпня та вересня 2027 року - по 3975 грн 20 коп.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 вересня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Суд мотивував ухвалу тим, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором. Сама по собі обставина наявності заборгованостей перед іншими кредиторами не є достатньою підставою для розстрочки виконання рішення, адже відомостей про дохід відповідача, наявність у нього майна, у тому числі нерухомого, на яке може бути звернуто стягнення, суду надано не було. Тому дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових обставин, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду та відмовив в задоволенні заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву про розстрочку виконання рішення задовольнити та розстрочити виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області у справі №467/923/26 на 8 місяців, встановивши графік щомісячних платежів у розмірі 6000 грн на місяць.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції вказував на відсутність належних належно оформлених доказів щодо матеріального стану заявника та зазначає, що додає до скарги офіційну Інформацію з Державного реєстру застрахованих осіб (форма ОК-7 від 12 вересня 2026 року), яка повністю підтверджує його офіційне працевлаштування та факт отримання офіційного доходу. Нестабільність доходу та виняткова співмірність графіку. ОСОБА_1 стверджує, що його щомісячний дохід є мінливим та непостійним, адже залежить від щомісячних нарахувань на підприємстві. Незважаючи на це, він має виняткову добросовісність і прагнення повністю закрити борг за рішенням суду без застосування заходів примусового стягнення (відрахування 20% із зарплати та арешт банківських рахунків), які можуть привести до того, що виплата боргу розтягнеться на значно триваліший час, а блокування рахунків повністю позбавить його можливості обслуговувати інші поточні фінансові зобов`язання. Натомість запропонована розстрочка дає змогу оперативно та прогнозовано погасити борг перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», одночасно залишаючи можливість виконувати зобов`язання перед іншими кредиторами. З урахуванням поточного матеріального стану, вартості продуктів харчування, ліків та комунальних послуг, одноразове вилучення усієї суми або блокування рахунків позбавить його мінімальних засобів для існування. ОСОБА_1 наголошує, що готовий сплачувати 6000 грн щомісяця, оскільки даний платіж для нього є гранично можливим фінансовим навантаженням. При цьому така сума дає змогу повністю погасити загальну заборгованість у розмірі 47702 грн 39 коп. за 8 місяців. Згідно з випискою (звітом) ТОВ «Українське бюро кредитних історій» ОСОБА_1 маю наявні фінансові зобов`язання, що підтверджує складне матеріальне становище та унеможливлює одноразове вилучення загальної суми боргу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до положень статей 128, 130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили.

29 жовтня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав заяву про розгляд справи за його відсутності через віддаленість місця проживання та неможливість особисто бути присутнім у судовому засіданні.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, взявши до увагу, що матеріали справи є достатніми для її розгляду, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувана ухвала суду відповідає вказаним положенням закону.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2026 року у справі № 467/923/26 за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 41539 грн 99 коп. заборгованості, 2662 грн 40 коп. судового збору та3500 грн. витрат на правничу допомогу, а всього - 47702 грн 39 коп. (а.с.111-114).

Згідно звіту кредитного рейтингу від 04 вересня 2026 року Українського бюро кредитних історій ОСОБА_1 як позичальник має статус «ДЕФОЛТ», що вказує на його неспроможність виконувати взяті на себе кредитні зобов`язання - тривалий час не виплачує борги, платіжні зобов`язання перед кредитором порушено та має оціночний бал 0 (а.с.131-132).

Звертаючись до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, відповідач посилався на скрутне матеріальне становище, наявність у нього інших фінансових зобов`язань перед фінансовими установами, які передбачають щомісячні платежі.

На підтвердження вимог своєї заяви ОСОБА_1 надав платіжні інструкції від 27 серпня 2026 року та від 31 серпня 2026 року про сплату 5797 грн 77 коп. та 4000 грн на рахунки інших фінансових установ (а.с.119-120).

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів наявності особливих або виняткових обставин, які можуть бути причиною застосування розстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії, N 22774/93, пункт 74, ECHR 1999-V).

Так, відповідно до частини 1 статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частинами 3-5 статті 435 ЦПК України, яка регламентує порядок відстрочення і розстрочення виконання судового рішення, зміну та встановлення способу і порядку його виконання (після набрання ним законної сили, тобто на стадії його виконання), передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Наведене дає підстави для висновку, що розстрочка - це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Отже, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який виходив з того, що наявність боргових зобов`язань перед іншими кредиторами та сумлінна поведінка боржника-відповідача у справі щодо їх виконання, не є тими обставинами, які у розумінні частин 3-5 статті 435 ЦПК України є підставою для розстрочення виконання рішення суду, тому відмовив у розстроченні виконання рішення у справі.

Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни такого висновку та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Так, отримання боржником щомісячного доходу у сумі 10000 грн та наявність інших фінансових зобов`язань у розумінні статті 435 ЦПК України не є виключною обставиною, на підставі якої суд може розстрочити виконання рішення суду.

Матеріальний стан боржника може бути прийнятий до уваги при застосуванні розстрочення виконання рішення суду, але у сукупності з іншими фактичними обставинами.

У справі, яка переглядається, таких встановлено не було. Зокрема, не можна віднести до особливих та виняткових обставин факт сплати інших боргових зобов`язань, на підтвердження чого заявник долучив копії платіжних інструкції про сплату грошових коштів юридичним особам.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання ОСОБА_1 рішення суду.

Додані до апеляційної скарги копія індивідуальних відомостей про застраховану особу від 12 вересня 2026 р. та копія виписки/звіту ТОВ «Українське бюро кредитних історій», в якості доказів майнового стану заявника, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки зазначені докази не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а при надані їх до суду апеляційної інстанції відсутнє клопотання про їх долучення до матеріалів справи, а також не зазначено причини, з яких вони не могли бути подані у передбачений законодавством строк.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду прийнята з дотриманням вимог процесуального закону, відсутні підстави для її скасування.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 вересня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Л.М. Царюк

_____________________________________

Повна постанова складена 10 листопада 2026 року