ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
11 вересня 2026 року Справа №160/25518/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа № 160/25518/26 за позовом адвоката Устименко Олени Миколаївни в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області:
- №[номер приховано] від 29.07.2026, на підставіі якого за порушення п.1, п.2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР у відношенні ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафну санкцію в сумі 159917 грн. 00 коп;
-№ [номер приховано] від 29.07.2026, на підставі якого за порушення п.85.2 ст. 85 ПКУ до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафну санкцію в сумі 1020 грн.
Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 10.09.2026 залишено без задоволення заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи № 160/25518/26 за правилами загального позовного провадження.
10.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, обґрунтоване таким.
Відповідно до п. п. 5, 9 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у позовній заяві зазначається: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Однак, в порушення даних норм, позивачем було подано позовну заяву від фізичної особи ОСОБА_2 (як зазначено у шапці позову та у прохальній частині), а оскаржується податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій які винесені до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
З ордеру серії АН №2053505 від 23.08.2026 року, який наданий до позовної заяви вбачається, що представник ОСОБА_2 - адвокат Устименко Олена Миколаївна представляє інтереси саме фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.
Відповідно до статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
На підтвердження повноважень адвоката до адміністративного позову додано ордер серії АЕ №1388361 від 20.05.2025 та договір надання правничої допомоги № 20- 2 від 20.10.2023 року.
Доданий до адміністративного позову ордер на надання правничої допомоги не відповідає нормам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положенню про ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Крім того, ордер на надання правничої допомоги також не є дійсним, оскільки, відповідно до п. 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги (нова редакція) затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 (із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 20.09.2024 року № 50 ордер містить наступні реквізити: 12.1.Серію, порядковий номер ордера; 12.2. Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; 12.3. Посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; 12.4 Назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); 12.5. Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; 12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); 12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; 12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги; 12.9. Дату видачі ордера; 12.10. Підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); 12.11. Підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); 12.12. Підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/ адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/ адвокатським об`єднанням. Під час дії воєнного стану на території України, реквізити, передбачені цим підпунктом можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення; 12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.
На підставі викладеного представник відповідача просила суд залишити позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №[номер приховано], № [номер приховано] від 29.07.2026 загальною сумою 161 277 грн. - без руху та зобов`язати позивача уточнити свій статус, водночас представнику Стамової Валерії Олександрівни уточнити свої повноваження представляти саме фізичну особу-підприємця.
11.09.2026 представником позивача подано заперечення на клопотання, в яких зазначено, що клопотання є процесуально неприпустимим на цій стадії провадження.
Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає процесуального механізму повторного залишення без руху позовної заяви, провадження за якою вже відкрито. Перелік підстав для закриття провадження у справі (ст. 238 КАС України) та залишення позову без розгляду (ст. 240 КАС України) є вичерпним і жодної з зазначених підстав, пов`язаних із формою зазначення статусу позивача, не містить. Отже, заявлене відповідачем клопотання не має правового механізму реалізації на цій стадії процесу, а тому не підлягає задоволенню вже з цієї, суто процесуальної підстави.
Частина п`ята статті 160 КАС України, що встановлює вичерпний перелік обов`язкових відомостей, які мають бути зазначені в позовній заяві щодо сторін справи, для фізичних осіб вимагає зазначення імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за його наявності). Обов`язку окремо зазначати статус фізичної особи-підприємця ця норма не встановлює. На відміну від КАС України, аналогічна за призначенням норма Господарського процесуального кодексу України (ч. 2 ст. 162 ГПК України) прямо вимагає вказівки на статус фізичної особи-підприємця для фізичних осіб-підприємців - тобто законодавець свідомо розмежував ці вимоги для різних видів судочинства. Позовна заява у цій справі містить усі відомості, що вимагаються ч. 5 ст. 160 КАС України, включаючи РНОКПП позивача, який уможливлює безсумнівну ідентифікацію особи.
Реєстрація фізичної особи як підприємця не створює нового суб`єкта права: фізична особа-підприємець залишається тією самою фізичною особою, яка лише набуває додаткової ознаки - статусу суб`єкта господарювання. Позивач у цій справі - ОСОБА_2 - є тією самою особою, якій відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної щодо неї як платника податків з ідентичним РНОКПП НОМЕР_1 та ідентичною адресою. Жодної реальної невизначеності щодо особи позивача не існує, а сам відповідач у своїх власних документах (Акті перевірки, оскаржуваному рішенні) ідентифікує позивача за тими самими реквізитами.
Зазначення статусу фізичної особи-підприємця в найменуванні позивача - за умови, що всі обов`язкові реквізити ст. 160 КАС України дотримано, - не впливає на обсяг процесуальних прав відповідача та жодним чином не перешкоджає розгляду справи по суті, а отже, не може розглядатися як недолік, що потребує усунення в порядку ст. 169 КАС України.
На підставі викладеного представник позивача просила суд:
- відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без руху як такого, що подано з порушенням стадійності процесу та не має правового механізму реалізації стосовно вже відкритого провадження у справі;
- у разі розгляду клопотання по суті - відмовити в його задоволенні як необґрунтованого, з огляду на повну відповідність позовної заяви вимогам ч. 5 ст. 160 КАС України та відсутність будь-якої невизначеності щодо особи позивача.
Розглянувши клопотання відповідача, суд встановив таке.
Щодо доводів представника позивача про відсутність процесуального механізму повторного залишення без руху позовної заяви, провадження за якою вже відкрито, суд зазначає, що частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Тобто процесуальна можливість залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі передбачена КАС України.
Разом з тим, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Передумовою залишення позовної заяви без руху у відповідності до частини першої статті 169 КАС України є недодержання позивачем або його представником при оформленні та поданні позовної заяви вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу.
Як на підставу для залишення позовної заяви без руху відповідач посилається на п. п. 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Так, пунктами 5 та 9 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5), у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (п.9).
Доводи представника позивача, що наданий ордер підтверджує повноваження адвоката Устименко О.М. на представництво інтересів ОСОБА_2 як фізичної особи, а не як фізичної особи - підприємця.
Суд наголошує, що непідтвердження повноважень адвоката на звернення до суду з позовом в інтересах позивача, як стверджує відповідач, не є підставою для залишення позовної заяви без руху, а має інші правові наслідки, визначені пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України (повернення позовної заяви) або пунктом 2 частини першої статті 240 КАС України).
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово досліджував ознаки, притаманні підприємницькій діяльності у контексті здійснення фізичною особою (як зі статусом, так і без статусу «фізичної особи-підприємця») господарської діяльності, а також порядок сплати такими особами податків та обов`язкових платежів, зокрема, і у пов`язаних із цим спором справах № 480/4636/19 та 480/294/20.
«Фізична особа-підприємець» та «фізична особа» дійсно мають різний правовий статус, в тому числі, і у сфері оподаткування.
Разом з тим, реєстрація особи як фізичної особи - підприємця не створює нового суб`єкта права, суб`єктом завжди залишається людина.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі № 480/293/20 зроблено висновки, що юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.
Суд зауважує, що прізвище ім`я та по батькові фізичної особи, зазначеної в ордері серії НОМЕР_2 , наданому адвокатом Устименко О.М., - ОСОБА_2 , повністю відповідає прізвищу, імені та по батькові фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , щодо якої відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, тому повноваження адвоката Устименко О.М. на представництво у Дніпропетровському окружному адміністративному суді інтересів ОСОБА_2 як фізичної особи та як фізичної особи - підприємця підтверджені належним чином.
Не зазначення у позовній заяві статусу ОСОБА_2 як фізичної особи - підприємця не є тим недоліком позовної заяви, який перешкоджав відкриттю провадження у справі, зважаючи на принцип офіційного з`ясування обставин у справі судом, закріплений у статті 9 КАС України. Суд не позбавлений можливості з`ясувати поточний статус позивача, зробивши відповідні запити у Державних реєстрах, зокрема, у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року, заява № 48778/99, п. 25).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 13343/87, пункт 36).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.07.2025 у справі №280/7629/24, від 28.01.2026 у справі № 280/3132/25, від 08.09.2026 у справі № 280/9834/25.
Підсумовуючи викладене, суд погоджується з відповідачем, що статус позивача як фізичної особи - підприємця мав би бути визначений як у позові, так і у ордері, проте незазначення такого статусу не є підставою для повернення позовної заяви або залишення її без руху, оскільки статус фізичної особи - підприємця є невід`ємним від фізичної особи (людини), яка його набула у відповідності з діючим законодавством, і суд не повинен допускати надмірного формалізму, створюючи позивачу обмеження доступу до суду з формальних підстав.
Таким чином, клопотання відповідача не належить до задоволення.
Керуючись статтями 12, 161, 241, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Залишити без задоволення заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя А.Г. Секірська