УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/3149/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи»
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 у справі
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації
до 1. Національної академії наук України,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи»
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної академії наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Енерджи" про визнання недійсним договору щодо організації та фінансування будівництва об`єкта нерухомого майна №1/10/2025 від 01.10.2025.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 визнано недійсним договір щодо організації та фінансування будівництва об`єкта нерухомого майна № 1/10/2025 від 01.10.2025, укладений між Національною академією наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1598; стягнуто з Національної академії наук України на користь Київської міської прокуратури 1 331,20 грн судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи» на користь Київської міської прокуратури 1 331,20 грн судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи», звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 у справі №910/3149/26 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2027 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи» залишено без руху на підставі частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору та доказів реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи» електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 3 194, 88 грн, однак сума судового збору, яка повинна бути сплачена заявником, становить 3 993, 60 грн та розраховується наступним чином: 3 328,00 грн (сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви)*150 % (при поданні апеляційної скарги)*0.8 (понижуючий коефіцієнт, оскільки скаргу подано в електронній формі). Тому, скаржнику слід здійснити доплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги у розмірі 798, 72 грн. Крім того, суд установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи» (ідентифікаційний код 40776057) не виконало вимоги ч. 6 ст. 6 ГПК України та не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».
Відповідач 1 усунув виявлені недоліки частково (реєстрація електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд»), та надав пояснення, зазначивши, що зв`язку з тим, що позивач сплатив 2 662,40 грн, а апеляційна скарга була подана ним через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору повинен розраховуватися з понижуючим коефіцієнтом 0.8, а саме: 2 662, 40 грн х 150% х 0.8 = 3 194, 88 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 ГПК України, оскільки скаржник усунув недоліки апеляційної скарги не у повному обсязі.
25.08.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 у справі № 910/3149/26, подана 25.08.2026 через підсистему «Електронний суд».
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини другої та третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" і дійшов помилкового висновку, що відповідачу 1 необхідно сплатити 3 993, 60 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції протиправно позбавив останнього доступу до правосуддя.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи», Верховний Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
За змістом частини другої статті 260, частини четвертої статті 174 ГПК України апеляційна скарга не приймається та повертається судом апеляційної інстанції, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції встановив наявність підстави для повернення апеляційної скарги, оскільки скаржник усунув недоліки апеляційної скарги не у повному обсязі, а саме не надав докази доплати розміру судового збору за подання апеляційної скарги.
Статтею 258 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Системне тлумачення зазначеної норми дає можливість дійти висновку, що вказаний коефіцієнт підлягає застосуванню одноразово, тобто розмір судового збору розраховується без врахування фактично сплаченого судового збору за звернення до суду першої інстанції.
Пониження ставки судового збору застосовується кожен раз при вчиненні такої процесуальної дії через підсистему "Електронний суд", тобто розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги ведеться не від пониженої ставки за подання позову, а від звичайної ставки, яка підлягала сплаті за подання позову.
Отже, посилаючись на вищевказані норми регулювання сплати судового збору, апеляційний господарський суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 27.07.2026 правильно застосував норми процесуального права та правильно розрахував суму судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №910/3881/24, ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №583/5882/23 та в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2025 у справі №905/989/24.
Частинами другою та четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України процесуальним наслідком невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, є повернення заяви особі, що її подала.
Враховуючи виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду про залишення скарги без руху частково, Суд вважає правильним висновок, викладений в оскаржуваному судовому рішенні, про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявнику.
У такий спосіб, зазначені доводи скаржника, не спростовують правильності процесуальних дій суду апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачене Господарським процесуальним кодексом України.
Приписами частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже, приписи чинного господарського процесуального законодавства надають Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
За таких обставин Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 у справі № 910/3149/26 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Енерджи» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 у справі № 910/3149/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді: Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай