УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №160/8201/25
адміністративне провадження №К/990/40477/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І. В.,
суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 160/8201/25 за позовом Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради звернулося до суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби, у якому просило визнати протиправним та скасувати лист-вимогу № 040417-15/6909-2024 від 29 листопада 2024 року «Про усунення виявлених порушень» в частині відшкодування шкоди (збитків), заподіяних місцевому бюджету на загальну суму 332 250 784,50 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року касаційну скаргу Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 160/8201/25 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
До Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 160/8201/25.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 06 липня 2026 року в порядку письмового провадження та в повному обсязі складена того ж дня, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 26 серпня 2026 року.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що первісну касаційну скаргу подав 22 липня 2026 року в межах установленого законом строку, однак ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року її було повернуто у зв`язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження. Копію цієї ухвали Управління отримало 11 серпня 2026 року, після чого, за його твердженням, йому був необхідний час для аналізу мотивів повернення, доопрацювання касаційної скарги з урахуванням зауважень Суду та її повторної підготовки, у зв`язку із чим скаржник вважає причини пропуску строку поважними та просить його поновити.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно убачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року касаційну скаргу повернуто як така, що не містила належного обґрунтування обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Як встановлено Судом з відомостей КП «ДСС», копію ухвали Верховного Суду від 10 серпня 2026 року доставлено до електронного кабінету скаржника 10 серпня 2026 року о 18:04, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Водночас, ураховуючи положення частини шостої статті 251 КАС України, відповідно до яких у разі отримання судом повідомлення про доставлення судового рішення до електронного кабінету особи пізніше 17 години судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, зазначена ухвала вважається врученою скаржнику 11 серпня 2026 року.
Водночас з цією касаційною скаргою позивач звернувся лише 26 серпня 2026 року.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення має бути реалізоване без невиправданих затримок і зайвих зволікань, а скаржник має продемонструвати добросовісне ставлення до реалізації права на касаційне оскарження та вчинення усіх залежних від нього дій для повторного звернення до суду в розумний строк.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник посилається на необхідність аналізу мотивів ухвали Верховного Суду, доопрацювання касаційної скарги з урахуванням наведених Судом зауважень та її повторної підготовки до подання.
Однак зазначені обставини стосуються організації підготовки процесуального документа самим скаржником та не свідчать про існування об`єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали повторному зверненню з касаційною скаргою після отримання ухвали про її повернення. При цьому скаржник не зазначає конкретних обставин, які унеможливлювали або істотно ускладнювали підготовку та повторне подання касаційної скарги у період з 11 до 26 серпня 2026 року.
При цьому своєчасність первісного звернення з касаційною скаргою враховується Судом при оцінці процесуальної поведінки скаржника, однак сама по собі не може бути достатньою підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває перебігу строку касаційного оскарження, а право на повторне звернення має реалізовуватися з дотриманням установлених процесуальним законом вимог.
З огляду на те, що після отримання 11 серпня 2026 року ухвали про повернення касаційної скарги Управління повторно звернулося до суду касаційної інстанції лише 26 серпня 2026 року та не навело обставин об`єктивного характеру, які б пояснювали необхідність такого проміжку часу для повторного звернення, Суд не вбачає підстав для визнання наведених у клопотанні причин пропуску строку поважними.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що зазначені у клопотанні обставини не є достатніми для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, скаржнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, та надати відповідні докази.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Визнати неповажними зазначені Управлінням комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 160/8201/25 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, а також якщо наведені скаржником інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов