УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №420/43149/25
адміністративне провадження №К/990/40553/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №420/43149/25 за позовом заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Одеської міської ради, за участю третьої особи Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник Сергій Олександрович звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації, до Одеської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради, яка полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації на пам`ятку науки і техніки, архітектури місцевого значення - Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2-Од).
- зобов`язати Одеську міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації на пам`ятку науки і техніки, архітектури місцевого значення - Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2- Од).
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026, позов задоволено.
На адресу Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 28.08.2026 надійшла касаційна скарга Одеської міської ради, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що останню подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження, відповідач, серед іншого, також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо вирішення питання можливості покладення на міську раду обов`язку з укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, яка перебуває у користуванні в іншої юридичної особи.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, зазначає загальні норми.
Приписами частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (чотири частини цієї правової норми) усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.
Разом з тим для належного обґрунтування касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен не лише перелічити норми права, а й чітко визначити: 1)щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду; 2)яке саме питання її застосування потребує формування такого висновку; 3) у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми; 4)та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Колегія суддів зауважує, що скаржником не конкретизовано норми (частина, пункт, підпункт) статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», стосовно яких відсутній висновок Верховного Суду.
Також зазначена скаржником норма права, а саме частина 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», щодо застосування якого, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду у спірних правовідносинах, є загальною нормами, а доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленими ними обставинами і дослідженими доказами.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, необхідно зазначити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім цього, в касаційній скарзі відповідач, обгрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» не закріплює за Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації права на звернення до суду з будь-якими іншими позовними вимогами, окрім зазначених у статті 21 цього Закону (наводячи відповідне правове обгрунтування).
Проте в подальшому скаржник стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про відсутність у прокуратури права на звернення до суду з такими позовами (також скарга містить на відповідні правові норми). Отже, в цій частині касаційної скарги відповідачу також необхідно привести її у відповідність з вимогами процесуального закону.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 328 КАС України із урахуванням роз`яснень, які надані Верховним Судом в цій ухвалі.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №420/43149/25 за позовом заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Одеської міської ради, за участю третьої особи Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін