УХВАЛА
про прийняття справи до провадження
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №990/409/26
адміністративне провадження №П/990/409/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
17 липня 2026 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), у якому позивачі просять:
визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 17 червня 2026 року № 78/зп-26 «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині затвердження кодованих і декодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
зобов`язати ВККС України повторно призначити виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду в межах добору, оголошеного рішенням ВККС України від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24 «Про оголошення добору на посаду судді місцевого суду», щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з наступним мотивованим оцінюванням практичного завдання згідно з Методичними вказівками з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного під час кваліфікаційного іспиту кандидатами на посади суддів місцевих судів та суддями, які мають намір бути переведеними до іншого місцевого суду, затвердженими рішенням ВККС України від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі № 990/289/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року вирішено перейти до розгляду справи № 990/289/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні, яке відбудеться 08 вересня 2026 року о 14:15 в приміщенні суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року позовні вимоги у справі № 990/289/26 роз`єднано та виділено в самостійне провадження, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 червня 2026 року №78/зп-26.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 вересня 2026 року cправу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П. і присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 990/409/26 та номер адміністративного провадження № П/990/409/26.
Ураховуючи, що провадження за відповідними позовними вимогами відкрито ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2026 року, а ухвалою від 10 серпня 2026 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, Суд вважає за необхідне прийняти виділену справу до провадження та призначити її до судового розгляду.
Водночас Суд враховує, що після відкриття провадження у справі № 990/289/26 від позивачів надходили процесуальні заяви, письмові пояснення, клопотання, заперечення та докази, частина з яких подавалася спільно кількома позивачами, а частина - окремими позивачами.
З огляду на роз`єднання позовних вимог та виділення вимог ОСОБА_1 у самостійне провадження предметом подальшого розгляду у цій справі є виключно вимоги цієї позивачки, заявлені нею у встановленому процесуальним законом порядку, та фактичні обставини, якими такі вимоги обґрунтовані.
Так, відповідно до статті 47 КАС України позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог у порядку та строки, установлені цією статтею. Водночас роз`єднання позовних вимог та утворення самостійного провадження не є процесуальною підставою для поновлення чи продовження строків, установлених статтею 47 КАС України, та не надає позивачці права заявляти нові позовні вимоги або змінювати предмет чи підстави позову поза межами передбаченого Кодексом порядку.
За таких обставин Суд вважає за необхідне запропонувати ОСОБА_1 подати письмові пояснення з узагальненою процесуальною позицією, яка не повинна містити нових вимог або нових підстав позову, а має виключно систематизувати ті вимоги, підстави та доводи, які раніше були викладені нею у поданих до Суду процесуальних документах.
У таких поясненнях позивачці доцільно зазначити хронологію відповідних процесуальних заяв, дату їх подання та вказати, яку редакцію раніше заявлених нею вимог позивачка вважає актуальною.
Такий підхід необхідний також для забезпечення права відповідача точно розуміти предмет спору, межі судового розгляду та обсяг вимог, щодо яких він має надати заперечення.
При цьому Суд звертає увагу, що подання таких письмових пояснень не означатиме автоматичного прийняття до розгляду всіх раніше поданих заяв про зміну предмета чи підстав позову, збільшення, зменшення або уточнення позовних вимог. Процесуальна допустимість кожної такої заяви підлягає оцінці Судом самостійно з урахуванням вимог статті 47 КАС України, зокрема щодо порядку і строків її подання та надіслання відповідних документів іншим учасникам справи.
Необхідність такої систематизації обумовлена також забезпеченням процесуальної визначеності меж судового розгляду та реалізацією принципів змагальності сторін і офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплених статтею 9 КАС України.
Суд також ураховує, що відповідно до статей 72, 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предмет доказування становлять обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають установленню при ухваленні судового рішення.
За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача у випадках, визначених частиною другою статті 77 КАС України.
Ураховуючи значний обсяг матеріалів, сформованих до роз`єднання позовних вимог, та те, що частина поданих документів і доказів стосується інших позивачів, Суд вважає доцільним запропонувати ОСОБА_1 у зазначених письмових поясненнях також систематизувати докази, на які вона посилається на підтвердження обставин, що становлять підстави її позову.
З цією метою позивачці доцільно щодо кожної заявленої нею вимоги зазначити істотні фактичні обставини, на яких така вимога ґрунтується, та конкретні докази, якими ці обставини підтверджуються, із наведенням назви, дати, реквізитів відповідного документа або інших відомостей, достатніх для його однозначної ідентифікації у матеріалах справи.
Суд також ураховує, що до роз`єднання позовних вимог позивачами заявлялися клопотання про витребування доказів, у тому числі таких, що стосуються безпосередньо обставин виконання та оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 . З огляду на утворення окремого провадження та необхідність чіткого визначення предмета доказування саме у цій справі Суд вважає за доцільне запропонувати позивачці, у разі якщо вона вважає необхідним витребування додаткових доказів, викласти відповідне клопотання у межах поданих письмових пояснень з урахуванням доказів, які вже містяться у матеріалах справи, та раніше заявлених клопотань про їх витребування.
Таке клопотання має відповідати вимогам статті 80 КАС України та містити, зокрема, зазначення доказу, який необхідно витребувати, обставин, які цей доказ може підтвердити або спростувати, а також інші відомості, передбачені цією статтею.
При цьому позивачці доцільно чітко розмежувати докази, які вже наявні у матеріалах справи, та докази, які залишаються необхідними для витребування Судом. Повторного подання доказів, які вже містяться у матеріалах справи, не вимагається.
Зазначена систематизація доказів та актуалізація клопотань про їх витребування не змінює предмета чи підстав позову, не створює для позивачки нового процесуального строку для їх зміни, не покладає на неї додаткового обов`язку доказування та не обмежує її процесуальних прав, а спрямована на визначення меж цього виділеного провадження, належну організацію дослідження доказів і забезпечення ефективного та змагального судового розгляду.
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) у разі, коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Отже, подання одного позову кількома позивачами не є підставою для пропорційного розподілу між ними встановленої законом ставки судового збору. Кожен із позивачів зобов`язаний сплатити судовий збір у розмірі, що підлягає сплаті ним за заявлені ним вимоги.
З матеріалів первісної справи № 990/289/26 убачається, що позивачі виходили з необхідності сплати судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб із застосуванням коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позову в електронній формі, однак кожним із п`яти позивачів було сплачено лише частину відповідної суми пропорційно.
Таким чином, вимога частини сьомої статті 6 Закону № 3674-VI щодо сплати судового збору кожним позивачем окремо у повному встановленому законом розмірі при первісному зверненні до суду виконана не була.
Водночас відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 3674-VI у разі роз`єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється, а після роз`єднання позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Наведена норма виключає повторне справляння судового збору саме у зв`язку з фактом роз`єднання позовних вимог, однак не усуває обов`язку відповідного позивача виконати в повному обсязі вимоги закону щодо сплати судового збору, які існували на момент первісного звернення до суду.
Отже, сума судового збору, фактично сплачена ОСОБА_1 при поданні спільної позовної заяви, підлягає врахуванню при визначенні належного розміру судового збору у цьому виділеному провадженні, а доплаті підлягає лише різниця між сумою, яка мала бути сплачена при зверненні до суду, та фактично сплаченою сумою.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі об`єднання у позовній заяві двох і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну таку вимогу.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.
За таких обставин Суд вважає за доцільне рекомендувати ОСОБА_1 одночасно з поданням письмових пояснень з узагальненою процесуальною позицією, в яких буде систематизовано заявлені нею позовні вимоги, визначити належний розмір судового збору відповідно до статей 4, 6 Закону № 3674-VI, з урахуванням кількості таких вимог, коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позову в електронній формі та суми судового збору, вже сплаченої під час подання первісної позовної заяви, доплатити відповідну різницю та надати Суду документ, що підтверджує її сплату.
Судовий збір сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) [рахунок приховано], код ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Призначення платежу: *;101;22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Суд також звертає увагу, що відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі буде встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 160, 161 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення відповідної ухвали.
У разі неусунення таких недоліків у встановлений судом строк позовна заява відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України залишається без розгляду.
Такий порядок не створює для позивачки нового обов`язку зі сплати судового збору у зв`язку з роз`єднанням позовних вимог, а спрямований на належне виконання обов`язку, який виник при первісному зверненні до суду та не був виконаний у повному обсязі.
Невиконання цього обов`язку не виключає подальшого застосування Судом процесуального механізму, передбаченого частинами тринадцятою-п`ятнадцятою статті 171 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 44, 47, 72- 80, 160, 161, 171, 172, 241, 248, 256, 262, 266 КАС України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Суд
ПОСТАНОВИВ:
Прийняти до провадження адміністративну справу № 990/409/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії.
Продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів.
Рекомендувати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до Суду письмові пояснення з узагальненою процесуальною позицією, у яких:
1. систематизувати раніше заявлені позовні вимоги, зазначивши процесуальні документи, якими визначено предмет та підстави позову у цій справі, дати їх подання та відповідну редакцію заявлених вимог;
2. стисло викласти істотні фактичні обставини, на яких ґрунтується кожна із заявлених вимог;
3. зазначити конкретні докази, якими підтверджуються відповідні обставини, із наведенням назви, дати, реквізитів документа або інших відомостей, достатніх для його ідентифікації у матеріалах справи;
4. у разі необхідності витребування доказів - викласти відповідне клопотання з дотриманням вимог статті 80 КАС України, з урахуванням доказів, які вже містяться у матеріалах справи, та раніше поданих клопотань про їх витребування, чітко зазначивши, які саме докази залишаються необхідними для витребування Судом.
Рекомендувати ОСОБА_1 одночасно з поданням зазначених письмових пояснень, виходячи зі змісту та кількості заявлених нею позовних вимог немайнового характеру, визначити належний розмір судового збору та з урахуванням суми судового збору, фактично сплаченої під час подання первісної позовної заяви, доплатити різницю між належним до сплати та фактично сплаченим розміром судового збору та надати Суду документ, що підтверджує таку доплату.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що подання письмових пояснень з узагальненою процесуальною позицією має систематизуючий характер та не є підставою для заявлення нових позовних вимог або зміни предмета чи підстав позову поза порядком і строками, встановленими статтею 47 КАС України.
Призначити адміністративну справу № 990/409/26 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2026 року о 14 год 15 хв у приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк