Судові рішення

Ухвала № 139746197 у справі № 490/6339/25 від 15.09.2026

Ухвала від 15.09.2026 у цивільній справі № 490/6339/25 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду, суддя Коломієць Ганна Василівна.

Справа№ 490/6339/25
СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
СуддяКоломієць Ганна Василівна
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення15.09.2026
Надійшло до реєстру16.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139746197

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

УХВАЛА

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 490/6339/25

провадження № 61-11978ск26

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федоринського Валентина Миколайовича на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк»), в якому просив суд:

- визнати недійсним кредитний договір № 21Ф-2016 від 28 грудня 2016 року, укладений між ним та ПАТ «Кредобанк»;

- застосувати наслідки недійсності правочину, а саме - стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» 205 111,75 грн заборгованості.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2026 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк» про визнання договору недійсним відмовлено.

09 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федоринський В. М. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року (надійшла до суду 14 вересня 2026 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У касаційній скарзі представник заявника вказує, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Із тексту судових рішень, які були прийняті у даній справі, не вбачається того, що суди при розгляді справи застосовували положення Закону України «Про захист прав споживачів», тобто судами першої та апеляційної інстанції не застосовано норми даного закону до спірних правовідносин, а застосовувалися норми Цивільного кодексу України.

Питання, чи вірно суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, Верховний Суд може вирішити лише при розгляді справи по суті.

Отже, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви

і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звернувся до суду з позовом у 2025 році та заявляв 1 позовну вимогу немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру.

Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 15 140,00 грн).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги

у розмірі 6 524,64 грн, а саме:

1) Судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру - 1 211,20 грн;

2) Судовий збір за позовну вимогу майнового характеру - 2 051,12 грн (205 111,75*1%-2 051,12);

3) Судовий збір за подачу касаційної скарги - 6 524,64 грн ((1 211,20+2 051,12)*200%=6 524,64).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федоринського Валентина Миколайовича на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
05.10.2026 Ухвала № 140309094 Касаційний цивільний суд Верховного Суду
11.08.2026 Постанова № 138948024 Миколаївський апеляційний суд
11.08.2026 Постанова № 138880071 Миколаївський апеляційний суд
27.07.2026 Ухвала № 138510404 Миколаївський апеляційний суд
21.07.2026 Ухвала № 138377850 Миколаївський апеляційний суд
18.06.2026 Рішення № 137502021 Центральний районний суд м. Миколаєва
06.03.2026 Ухвала № 134636673 без тексту Центральний районний суд м. Миколаєва
04.11.2025 Ухвала № 131564970 без тексту Центральний районний суд м. Миколаєва
07.10.2025 Ухвала № 130834497 без тексту Центральний районний суд м. Миколаєва
29.08.2025 Ухвала № 129857004 без тексту Центральний районний суд м. Миколаєва
13.08.2025 Ухвала № 129568704 без тексту Центральний районний суд м. Миколаєва