У Х В А Л А
Іменем України
"15" вересня 2026 р. Справа153/1800/26
Провадження2/153/911/26-ц
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Швець Р.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Басюр Лесі Миколаївни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Басюр Леся Миколаївна, до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Ямпільського районного нотаріального округу Катрук Микола Володимирович, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, його поділ та визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Басюр Леся Миколаївна, до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Ямпільського районного нотаріального округу Катрук Микола Володимирович, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, його поділ та визнання права власності.
14.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Басюр Л.М. надійшла заява про забезпечення позову.
У заяві представник позивача просить: накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 60 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 503936105256, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 ; заборонити ОСОБА_2 та будь-яким особам, які діють від її імені, до набрання законної сили рішенням у справі відчужувати, дарувати, міняти, вносити до статутного капіталу, передавати в іпотеку чи іншим способом обтяжувати вказаний будинок; заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації до набрання законної сили рішенням у справі проводити будь-які реєстраційні дії щодо переходу, припинення або обтяження права власності на вказаний будинок, крім державної реєстрації обтяження на виконання ухвали суду та його припинення за судовим рішенням; накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,2046 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010, цільове призначення 02.01, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити державним реєстраторам і нотаріусам проводити щодо неї реєстраційні дії з переходу, припинення або обтяження права.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що предметом спору є житловий будинок та пов`язана з ним земельна ділянка, на 1/2 частку яких позивач просить визнати за ним право власності в порядку поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5006108225290-18705701792 від 30.08.2026 право власності на житловий будинок зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1154 від 06.07.2015.
Також заявник посилається на те, що 30.08.2026 у публічній групі соціальної мережі Facebook « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з облікового запису « ОСОБА_3 » розміщено оголошення про продаж будинку в с. Велика Кісниця. На підтвердження реальності наміру щодо відчуження спірного майна позивач також посилається на внесення ОСОБА_4 завдатку за придбання будинку та подальшу відмову останнього від його придбання.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.
Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому судового рішення та задоволених вимог позивача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має враховувати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, їх співмірність із заявленими позовними вимогами, зв`язок між конкретним заходом забезпечення та предметом позову, а також необхідність забезпечення балансу інтересів учасників справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги про визнання житлового будинку загальною площею 60 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 503936105256, об`єктом права спільної сумісної власності сторін, його поділ та визнання за позивачем права власності на 1/2 ідеальну частку цього будинку.
З наданих матеріалів установлено, що право власності на спірний житловий будинок зареєстроване одноособово за відповідачкою ОСОБА_2 . При цьому, надані заявником матеріали свідчать про вчинення дій, спрямованих на пошук покупця спірного будинку, зокрема, розміщення оголошення про його продаж.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи заявника про існування реального ризику відчуження спірного житлового будинку до вирішення спору по суті. Відчуження цього майна третій особі може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача та виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, оскільки може зумовити необхідність оспорювання відповідного правочину та залучення до участі у справі нового власника майна.
Враховуючи предмет спору, характер заявлених позовних вимог, наявність безпосереднього зв`язку між спірним майном та обраним заходом забезпечення позову, а також встановлені обставини щодо вчинення дій, спрямованих на продаж житлового будинку, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 60 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 503936105256, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаний із предметом спору та спрямований на збереження існуючого становища щодо спірного майна до вирішення справи по суті. Накладення арешту не вирішує спір по суті та не позбавляє відповідачку права володіння і користування будинком, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження ним.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для одночасного застосування поряд з арештом житлового будинку додаткових заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачці та будь-яким особам, які діють від її імені, відчужувати та обтяжувати будинок, а також заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти щодо нього відповідні реєстраційні дії.
З урахуванням встановлених обставин, накладення арешту на спірний житловий будинок є достатнім заходом для досягнення мети забезпечення позову - збереження спірного майна до вирішення спору по суті. Застосування поряд із арештом додаткових заборон, які спрямовані на досягнення тієї самої мети, суд вважає надмірним та таким, що не відповідає вимозі співмірності заходів забезпечення позову.
Щодо вимоги про накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,2046 га, зазначену заявником із кадастровим номером [номер приховано]:01:010, та заборони вчинення щодо неї реєстраційних дій суд зазначає наступне.
Із позовної заяви вбачається, що відомості про зазначену земельну ділянку позивач обґрунтовує кадастровим планом 2015 року, відповідно до якого з житловим будинком функціонально пов`язана земельна ділянка, площею 0,2046 га, за тією самою адресою, із цільовим призначенням 02.01.
Водночас, актуальних відомостей Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо цієї земельної ділянки, зокрема про її актуальний правовий статус, зареєстровані речові права та їх суб`єкта, суду не надано.
Більше того, у позовній заяві сам позивач зазначає, що для встановлення переходу права на земельну ділянку разом із житловим будинком та належного формулювання земельної вимоги необхідні договір купівлі-продажу №1154 від 06.07.2015, поземельна книга та актуальні відомості Державного земельного кадастру і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач також просить суд витребувати з Державного земельного кадастру відомості про власника земельної ділянки, дату та підставу виникнення права, а з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - інформацію про актуальні та припинені речові права на неї.
За таких обставин на час вирішення заяви про забезпечення позову, надані суду матеріали не дають можливості достовірно встановити актуальний правовий статус зазначеної земельної ділянки як об`єкта речових прав та зареєстровані щодо неї речові права.
Сам по собі функціональний зв`язок земельної ділянки із житловим будинком не є достатньою підставою для накладення на неї арешту за відсутності належних відомостей, які дозволяють суду достовірно встановити правовий статус об`єкта та речове право, яке підлягає обмеженню внаслідок застосування такого заходу забезпечення позову.
У зв`язку з цим, у задоволенні заяви в частині накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчинення щодо неї реєстраційних дій слід відмовити.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення судом не встановлено.
Отже, заява представника позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-154, 157, 258-261 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Басюр Лесі Миколаївни, про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на житловий будинок загальною площею 60 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 503936105256, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали надіслати Ямпільському відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання, а іншим учасникам - для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 15 вересня 2026 року.
Суддя Р.В. Швець