Справа № 161/9034/20
Провадження № 4-с/161/84/26
У Х В А Л А
14 вересня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого судді Мазур Д.Г.
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському району Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
В С Т А Н О В И В :
18 серпня 2026 скаржник ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою, поданою через систему "електронний суд" на дії та рішення державного виконавця Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському району Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Вимоги за скаргою обгрунтовує тим, що 05.12.2025 на виконанні у Маневицькому відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №79757687 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 161/9034/20, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 01.12.2025 на виконання рішення цього суду від 17.12.2020 у цивільній справі № 161/9034/20.
У межах зазначеного виконавчого провадження заступником начальника відділу державної виконавчої служби винесено вимогу виконавця, відповідно до якої командира військової частини НОМЕР_1 зобов`язано відібрати пояснення у військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо добровільної сплати ним у період з 18 травня 2022 року по 05 грудня 2025 року аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас вимогою передбачено надання письмових документів на підтвердження такої сплати (квитанцій, банківських виписок, поштових переказів, розписок тощо), а також направлення відібраних пояснень разом із відповідними додатками на електронну адресу відділу державної виконавчої служби.
Вважає дії та рішення державного виконавця неправомірними та просить скасувати вимогу державного виконавця Наумчук О.В. від 07.08.2026 № 15249, а також зобов`язати її усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом невідкладного відкликання зазначеної вимоги з військової частини НОМЕР_1 та письмового повідомлення командира військової частини про відсутність обов`язку щодо її виконання.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2026 прийнято до розгляду скаргу, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду скарги. ОСОБА_4 , який зазначив, що діє, як представник ОСОБА_1 , подав до суду заяву про розгляд скарги за відсутності скаржника та просив її задовольнити. Водночас до заяви не долучено документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_5 на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про повернення зазначеної заяви заявнику без розгляду.
Заступник начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби Ольга Наумчук у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без участі представника відділу та письмові пояснення на скаргу, в яких просила відмовити у її задоволенні. Зазначила, що виконавче провадження № 79757687 відкрито 05 грудня 2025 року за заявою стягувача, яка просила здійснити стягнення аліментів за період з 18 травня 2022 року. Вказувала, що боржнику та його представнику було відомо про відкриття виконавчого провадження та нарахування заборгованості, однак доказів добровільної сплати аліментів за спірний період державному виконавцю ними надано не було.
Також зазначила, що з метою з`ясування обставин добровільної сплати аліментів, враховуючи проходження ОСОБА_1 військової служби, 07 серпня 2026 року командиру військової частини НОМЕР_1 було направлено вимогу щодо отримання від боржника пояснень та підтверджуючих документів. На думку державного виконавця, така вимога винесена в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», та була спрямована на отримання необхідної для здійснення виконавчого провадження інформації, у зв`язку з чим підстав для задоволення скарги немає.
Стягувач ОСОБА_6 та її представник адвокат Татарин Вікторія Миколаївна у судове засідання не з`явилися. Від представника стягувача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, в якій зазначено, що скаргу вони не визнають, підтримують позицію державного виконавця та просять відмовити у її задоволенні.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у Маневицькому ВДВС у Камінь-Каширського району Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №79757687 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 161/9034/20, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 01.12.2025 на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2020 у цивільній справі № 161/9034/20.
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 липня 2026 року за результатами розгляду апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року у справі за його скаргою на дії державного виконавця ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправними дій державного виконавця скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення, яким визнано протиправними дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів з 18 травня 2022 року та зобов`язано провести нарахування такої заборгованості з 05 грудня 2025 року. В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Під час апеляційного перегляду справи Волинським апеляційним судом встановлено, що постановою державного виконавця від 18 травня 2022 року у виконавчому провадженні № 65295063 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Докази існування станом на 18 травня 2022 року заборгованості зі сплати аліментів відсутні.
У період з 18 травня 2022 року по грудень 2025 року виконавчий документ на примусовому виконанні не перебував.
У грудні 2025 року стягувач ОСОБА_6 повторно пред`явила виконавчий документ до примусового виконання.
Зазначені обставини, згідно вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
07 серпня 2026 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби винесено вимогу виконавця, відповідно до якої командира військової частини НОМЕР_1 зобов`язано відібрати пояснення у військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо добровільної сплати ним у період з 18 травня 2022 року по 05 грудня 2025 року аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, зазначеною вимогою передбачено надання письмових документів на підтвердження сплати аліментів (квитанцій, банківських виписок, поштових переказів, розписок тощо), а також направлення відібраних пояснень разом із відповідними додатками на електронну адресу відділу державної виконавчої служби.
При цьому ОСОБА_1 , не погоджуючись із діями державного виконавця щодо винесення зазначеної вимоги, оскаржив їх до суду та просив визнати такі дії неправомірними і скасувати вимогу державного виконавця від 07 серпня 2026 року.
Оцінюючи відповідні доводи скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.
Водночас наявність у державного виконавця відповідних повноважень не означає можливості їх реалізації у будь-який спосіб на власний розсуд. Такі повноваження мають здійснюватися виключно в межах компетенції, визначеної законом, та у встановлений законом спосіб.
Як установлено судом, 07 серпня 2026 року державним виконавцем винесено вимогу № 15249, адресовану командиру військової частини НОМЕР_1 , якою останнього зобов`язано відібрати у ОСОБА_1 пояснення щодо добровільної сплати ним аліментів у період з 18 травня 2022 року по 05 грудня 2025 року та отримати від нього відповідні підтверджуючі документи.
Отже, зміст спірної вимоги свідчить, що державний виконавець звернувся до військової частини не з метою отримання відомостей чи документів, які вже перебували у її розпорядженні та могли бути надані нею як роботодавцем чи органом, що здійснює грошове забезпечення військовослужбовця. Натомість на командира військової частини фактично було покладено обов`язок вчинити дії безпосередньо щодо боржника - відібрати у нього особисті пояснення та отримати документи, що стосуються виконання ним аліментних зобов`язань.
Суд звертає увагу, що командир військової частини не є учасником виконавчого провадження, не наділений Законом України «Про виконавче провадження» повноваженнями державного виконавця та не уповноважений здійснювати від його імені виконавчі дії щодо боржника. Саме по собі проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не наділяє її командира такими повноваженнями та не створює для нього обов`язку вчиняти процесуальні дії щодо боржника у виконавчому провадженні.
При цьому, суд враховує, що державний виконавець не звернувся безпосередньо до ОСОБА_1 з вимогою надати відповідні пояснення та документи, а фактично намагався реалізувати своє повноваження через командира військової частини. Такий спосіб реалізації повноважень Законом України «Про виконавче провадження» не передбачений.
У письмових поясненнях державний виконавець посилалася на те, що боржнику та його представнику було відомо про нарахування заборгованості зі сплати аліментів, однак документів, які підтверджували б добровільну сплату аліментів за спірний період, державному виконавцю надано не було. У зв`язку із цим, з метою з`ясування відповідних обставин, командиру військової частини НОМЕР_1 було направлено вимогу щодо відібрання у ОСОБА_1 пояснень та надання підтверджуючих документів.
Разом із тим наведені доводи не спростовують висновків суду щодо неправомірності оскаржуваних дій, оскільки наявність у державного виконавця повноважень отримувати необхідні для здійснення виконавчого провадження пояснення та інформацію не передбачає можливості покладення на командира військової частини обов`язку відібрати пояснення безпосередньо у боржника та витребувати від нього відповідні документи.
Проте отримання державним виконавцем відповіді на вимогу саме по собі не свідчить про законність такої вимоги та не усуває необхідності перевірки судом правомірності дій державного виконавця щодо її винесення. Визначальним у цьому випадку є не факт отримання відповіді, а наявність у державного виконавця законних підстав покладати на командира військової частини обов`язок вчинити дії, які за своїм змістом належать до повноважень самого державного виконавця.
Більше того, відмова командира військової частини у виконанні вимоги не усуває спір, а має значення для оцінки її правомірності, оскільки підтверджує, що адресату було запропоновано вчинити дії, які не належать до його визначених законом повноважень.
Таким чином, поклавши на командира військової частини НОМЕР_1 обов`язок відібрати у боржника особисті пояснення та отримати від нього документи, державний виконавець обрав спосіб реалізації своїх повноважень, який не передбачений законом, та фактично поклав на іншу посадову особу виконання дій, які повинен здійснювати в межах власних повноважень.
За таких обставин суд доходить висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення та направлення вимоги від 07 серпня 2026 року № 15249 в оскаржуваній частині.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Водночас вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця усунути порушення шляхом невідкладного відкликання вимоги від 07 серпня 2026 року № 15249 з військової частини НОМЕР_1 та письмового повідомлення командира військової частини про відсутність обов`язку її виконувати задоволенню не підлягає.
Як установлено судом, на час розгляду скарги командир військової частини НОМЕР_1 уже надав державному виконавцю відповідь, якою відмовив у виконанні вимоги. За таких обставин додаткове покладення на державного виконавця обов`язку відкликати вимогу та повідомити її адресата про відсутність обов`язку її виконувати не є необхідним для поновлення порушеного права скаржника.
Отже, визнання судом неправомірними дій державного виконавця щодо винесення та направлення спірної вимоги і скасування вимоги є належним та достатнім способом судового захисту, а в задоволенні скарги в частині покладення на державного виконавця додаткового обов`язку щодо її відкликання та повідомлення командира військової частини слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 450, 449, 451 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд,
У Х В А Л И В:
Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському району Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Наумчук Ольги Володимирівни щодо складення та направлення командиру військової частини НОМЕР_1 вимоги від 07 серпня 2026 року № 15249, якою на командира військової частини покладено обов`язок відібрати пояснення у боржника ОСОБА_1 та отримати від нього документи щодо сплати аліментів за період з 18 травня 2022 по 05 грудня 2025.
Скасувати вимогу заступника начальника Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Наумчук Ольги Володимирівни від 07 серпня 2026 року № 15249.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення суддею.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складання повного тексту ухвали 15 вересня 2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур