Дата документу 15.09.2026
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________
Єдиний унікальний № 336/1827/19 Головуючий у 1 інстанції Коваленко П.Л.
Провадження № 22-ц/807/2162/26 Суддя доповідач Салтан Лілія Геннадіївна
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
15 вересня 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Салтан Л.Г. ,
суддів: Гончар М.С., Сакоян Д.І.,
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Конякіна Михайла Сергійовича, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 18 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (остання відома адреса - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.03.2019 року і до повноліття дітей. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 18 серпня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі №336/1824/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, 01 вересня 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, через підсистему «Електронний суд», подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована в канцелярії суду 02 вересня 2026 року.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2026 року для розгляду цієї справи визначений головуючий суддя (суддя-доповідач) Салтан Л.Г. та склад колегії суддів: Гончар М.С., Сакоян Д.І.
Ухвалою від 02 вересня 2026 року, постановленою суддею-доповідачем Салтан Л.Г., вказану справу витребувано у суду першої інстанції.
10 вересня 2026 року вищезазначена справа надійшла до апеляційного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неправомірно відмовив ОСОБА_1 у перегляді заочного рішення, тому ухвала про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 червня 2019 підлягає скасуванню.
Однак, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду зважаючи на наступне.
Частиною 2 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, стаття 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Згідно з вказаною нормою такі заперечення включаються до апеляційної скарги на рішення суду та перевіряються на предмет законності і обґрунтованості під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги - частина 1 статті 367 ЦПК України.
Вищевказані приписи згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року №3-рп/2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
Таким чином, право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі№623/3792/15-ц, у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц та від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянтом оскаржується саме ухвала про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, яку апелянт оскаржує як самостійне судове рішення.
Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал визначених статтею 353 ЦПК України на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, тому апеляційну ОСОБА_1 , в особі представника Конякіна Михайла Сергійовича, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 18 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, слід повернути скаржнику.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Керуючись ст. 353, 357, 381 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника Конякіна Михайла Сергійовича, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 18 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, повернутискаржнику.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Копію ухвали надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складений 15 вересня 2026 року.
Головуючий суддя: Л.Г. Салтан
Члени колегії:
Суддя: М.С. Гончар
Суддя: Д.І. Сакоян