Справа № 383/738/26
Номер провадження 2/383/631/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зербул С.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Фермерського господарства «САТУРН» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та майбутній врожай озимої пшениці, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року Фермерське господарство «САТУРН» (далі ФГ «САТУРН») через представника - адвоката Колесник Ганну Миколаївну звернулосьдо суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та майбутній врожай озимої пшениці та заборону вчиняти дії, згідно якої просив:
визнати за ФГ «САТУРН» право власності на посіви та майбутній врожай озимої пшениці 2026 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:1121, площею 12,0031 га, розташованій на території с. Зоряне, Кетрисанівської територіальної громади, Кропивницького району, Кіровоградської області;
заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на обробіток, знищення, пошкодження або збір врожаю озимої пшениці на зазначеній земельній ділянці, а також створювати перешкоди позивачу в доступі до земельної ділянки для догляду за посівами та збирання майбутнього врожаю.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.08.2026 року позовну заяву Фермерського господарства «САТУРН» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та майбутній врожай озимої пшениці та заборону вчиняти дії, в частині вимог про заборону вчиняти дії залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України та поданої представником позивача адвокатом Колесник Г.М. до початку розгляду справи по суті заяву про залишення позову в цій частині без розгляду.
10.09.2026 року представник позивача адвокат Колесник Г.М. подала заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, яка мотивована тим, що після відкриття провадження у справі та до її вирішення по суті фактичний стан об`єкта, щодо якого заявлено позовну вимогу, змінився: урожай озимої пшениці був зібраний. Відтак на теперішній час посіви та майбутній врожай озимої пшениці як об`єкт, щодо якого безпосередньо заявлено вимогу про визнання права власності, фактично перестали існувати. При вирішенні питання про розподіл судових витрат простила врахувати, що необхідність закриття провадження виникла внаслідок зміни фактичних обставин після пред`явлення позову та не є наслідком необґрунтованих дій позивача.
11.09.2026 року представник відповідача адвокат Сааді Р.М. подав заяву, згідно якої підтримує заяву про закриття провадження, однак категорично заперечує проти наведеного позивачем мотивування. Вважає, що провадження належить закрити не тому, що після подання позову нібито «зник» урожай, а тому, що на день пред`явлення позову між сторонами не існувало спору про належність права власності на посіви та врожай. Оскільки позивач звернувся за визнанням права, яке відповідач не оспорював і не оспорює, а тому судові витрати позивача не можуть бути покладені на відповідача.
Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача адвокат Колесник Г.М. в заяві просила розглянути заяву та вирішити питання про закриття провадження у справі без її участі.
Представник відповідача адвокат Сааді Р.М. в заяві просив розглянути заяву та вирішити питання про закриття провадження у справі без участі сторони відповідача.
Суд, вивчивши заяву, зваживши доводи викладені в ній, приходить до наступного висновку.
Щодо закриття провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
У силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Правові підстави для закриття провадження у справі регламентовано статтею 255 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, в яких закривалося провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору: від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19; від 07 вересня 2022 року у справі № 910/22858/17, провадження №12-5гс22, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20, постановах Верховного Суду: від 20 лютого 2024 року у справі №916/1042/22, від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21, від 22 травня 2024 року у справі № 204/1150/23 та інших.
У зазначених судових рішеннях Верховного Суду зазначалося, що закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
На вказаному також наголошено у постанові Верховного Суду від 29 квітня2026 року у справі № 369/7426/24, провадження № 61-780св26. Зазначена судова практика є незмінною.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04 (провадження № 12-67гс19), Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження №61-3438сво21), разом із іншим, зробив висновок про те, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є посіви та майбутній врожай озимої пшениці, на які позивач просить визнати право власності.
З пояснень сторін вбачається, що після звернення з позовом до суду, посіви озимої пшениці були зібрані, тобто цей об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір між сторонами, припинив існувати, що свідчить про відсутність предмета спору в частині вимог про визнання права власності на посіви озимої пшениці, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Внаслідок збору посівів озимої пшениці майбутній врожай озимої пшениці, яким і є сама пшениця, не перестав існувати, оскільки згідно пояснень представників сторін він знаходиться у відповідача, а тому цей об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір між сторонами, не припинив існувати, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині вимог про визнання права власності на майбутній врожай озимої пшениці та відмови у задоволенні заяви в цій частині.
Заперечення сторони відповідача проти задоволення позову з підстав того, що спір про належність права власності на посіви та врожай не існував, відповідачем не оспорювалось і не оспорюється право власності позивача на посіви озимої пшениці та майбутній врожай озимої пшениці не мають значення при вирішенні судом питання про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, оскільки суд під час розгляду питання про закриття провадження не вирішує питання щодо того чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та відповідно не вирішує чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, які підлягають вирішенню виключно під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, за змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд наділений правом на залишення позову без розгляду у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи (вирішенню спору).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує її обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанови Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі №755/18208/19, від 24 лютого 2026 року у справі №754/6043/22, від 03 березня 2026 року у справі №758/13899/19, від 25 травня 2026 року у справі № 519/340/25).
Положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2026 року, 13 год. 10 хв.
Про розгляд справи 04.09.2026 року судом було повідомлено позивача ФГ «САТУРН» та представника позивача адвоката Колесник Г.М. належним чином шляхом направлення судової повістки до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу (Т1 а.с.224, 226).
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.09.2026 року зокрема задоволено заяву представника позивача адвоката Колесник Г.М. про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.09.2026 року, на 13 год. 10 хв. та усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему захищеного відеоконференцзв`язку на порталі https://vkz.court.gov.ua/.
04.09.2026 року представник позивача адвокат Колесник Г.М. подала до суду через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій просила відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на зайнятість в іншій справі.
Розгляд справи було відкладено на 11.09.2026 року, 10 год. 00 хв. у зв`язку з першою неявкою в судове засідання сторони позивача та визнання причин неявки адвоката Колесник Г.М. неповажними.
Про розгляд справи на 11.09.2026 року судом було повідомлено позивача ФГ «САТУРН» та представника позивача адвоката Колесник Г.М. належним чином шляхом направлення судових повісток до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу (Т1 а.с.250, 251).
Тобто належним чином повідомлений позивач двічі поспіль 04.09.2026 року та 11.09.2026 року в судові засідання не з`явився і від нього та/або його представника не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності, а відсутність позивача в судовому засіданні перешкоджає вирішенню судом спору по суті, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Щодо розподілу судових витрат.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст.255 ЦПК України).
Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктами 4, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позов подано в системі «Електронний суд». В позові заявлено дві вимоги майнового характеру про визнання права власності на посіви та майбутній врожай озимої пшениці та одну вимогу немайнового характеру про заборону вчиняти дії.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 5265 грн. за вимогою майнового характеру про визнання права власності на майбутній врожай озимої пшениці, виходячи із заявленої ціни позову 351000 грн., визначену позивачем як орієнтовну вартість майбутнього врожаю. Тобто позивачем при зверненні до суду не сплачено судовий збір за вимогою майнового характеру про визнання права власності на посіви озимої пшениці, виходячи з понесених позивачем витрат, та немайнового характеру про заборону вчиняти дії.
Враховуючи, що вимога про заборону вчиняти дії залишена без розгляду ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2026 року за заявою позивача, з Фермерського господарства «САТУРН» підлягає стягненню вдохід держави судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. за вимогою немайнового характеру про заборону вчиняти дії.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині вимог про визнання права власності на посіви озимої пшениці на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, за розгляд якої позивачем не було сплачено судовий збір, а тому поверненню позивачу не підлягає.
Оскільки позовну заяву Фермерського господарства «САТУРН» про визнання права власності на майбутній врожай озимої пшениці залишено без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям позивачем в судове засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, відтак сплачений судовий збір за вимогою про визнання права власності на майбутній врожай озимої пшениці поверненню позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 255, 257, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача адвоката Колесник Ганни Миколаївни про закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Провадження у цивільній справі №383/738/26 за позовом Фермерського господарства «САТУРН» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та майбутній врожай озимої пшениці в частині вимог про визнання права власності на посіви озимої пшениці - закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.
В задоволенні іншої частини вимог заяви представника позивача адвоката Колесник Ганни Миколаївни про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України в частині вимог про визнання права власності на майбутній врожай озимої пшениці - відмовити.
Роз`яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Позовну заяву Фермерського господарства «САТУРН» до ОСОБА_1 про визнання права власності на майбутній врожай озимої пшениці - залишити без розгляду.
Стягнути з Фермерського господарства «САТУРН» в дохід держави судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн. 40 коп. за вимогою немайнового характеру про заборону вчиняти дії, яка залишена без розгляду ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 15.09.2026 року.
Суддя В.В.Бондаренко