У х в а л а
9 вересня 2026 року
м. Київ
Справа № 463/7182/25
Провадження № 61-8273ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 9 березня 2026 року
у справі за позовом скаржниці до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», Львівської обласної ради про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання до вчинення дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди і
в с т а н о в и в:
1. 9 березня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні вказаного позову. Із цим рішенням скаржниця не погодилася, подала апеляційну скаргу.
2. 28 травня 2026 року Львівський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржниці на рішення суду першої інстанції.
3. Скаржниця повторно звернулася до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
4. 19 червня 2026 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржниці на рішення суду першої інстанції. Мотивував тим, що вже відмовив у відкритті такого провадження за апеляційною скаргою скаржниці на те саме судове рішення.
5. 4 липня 2026 року скаржниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 21384/1/220-26 від 6 липня 2026 року), у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції від 9 березня 2026 року й ухвалу апеляційного суду від 19 червня 2026 року та скерувати справу до суду першої інстанції або поновити строк на апеляційне оскарження та скерувати справу до апеляційного суду для розгляду. Мотивувала тим, що апеляційний суд:
- безпідставно ототожнив факт доставки документа в електронний кабінет із фактом вручення судового рішення й ознайомлення з ним;
- не витребував технічні журнали системи «Електронний суд», дані про фактичне відкриття документа, підтвердження входу до електронного кабінету, підтвердження прочитання файлу;
- фактично переклав на скаржницю обов`язок довести негативний факт, що вона не отримала рішення суду першої інстанції вчасно, «що не мала доступу до системи»;
- неправильно застосував норми про поновлення строку на апеляційне оскарження.
6. 9 вересня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України повернув скаржниці її касаційну скаргу в частині оскарження ухвали апеляційного суду від 19 червня 2026 року.
7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження у частині оскарження рішення суду першої інстанції немає.
7.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
7.2. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
7.3. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку (частина друга статті 17 ЦПК України).
7.4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
7.5. З огляду на наведені приписи учасник справи не може оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції, перегляд якого в апеляційному порядку не відбувся.
7.6. Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржниці на рішення суду першої інстанції. Тобто перегляд цього рішення в апеляційному суді не відбувся. Відповідно касаційний перегляд такого рішення суду першої інстанції на цій стадії (до того, як відбудеться його апеляційний перегляд) неможливий.
7.7. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
7.8. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції від 9 березня 2026 рокуапеляційний суд не переглянув, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаржниці у частині оскарження цього рішення слід відмовити.
8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
8.5. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене певними умовами, зокрема необхідністю апеляційного перегляду судового рішення перед тим, як оскаржити його у касаційному порядку. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
8.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції, перегляд якого в апеляційному суді не відбувся. Звертаючись із цією скаргою, скаржниця могла спрогнозувати неможливість його касаційного перегляду. Обмеження на подання касаційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке не переглянув апеляційний суд, є пропорційними вищевказаній правомірній меті. Встановлена процесуальним законом можливість касаційного оскарження рішення суду першої інстанції саме після його перегляду апеляційним судом не нівелює для учасника справи доступ до суду та не ускладнює його настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права (див. mutatis mutandis ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).
Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 21384/1/220-26 від 6 липня 2026 року) у частині оскарження рішення Личаківського районного суду міста Львова від 9 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», Львівської обласної ради про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання до вчинення дій, стягнення матеріальної і моральної шкоди.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко