УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 591/12217/24
провадження № 61-11583ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Молібог Юлія Миколаївна, на постанову Сумського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у справі за позовом Державного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року Державний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 148 225,19 грн.
Зарічний районний суд міста Суми ухвалою від 10 грудня 2024 року справу
№ 591/12217/24 призначив до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Зарічний районний суд міста Суми рішенням від 08 червня 2026 року
у задоволенні позову Державного центру зайнятості відмовив.
Сумський апеляційний суд постановою від 11 серпня 2026 року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 червня 2026 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов Державного центру зайнятості задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Державного центру зайнятості матеріальну шкоду у розмірі 148 225,19 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
З огляду на резолютивну частину постанови Сумського апеляційного суду
від 11 серпня 2026 року, постанова апеляційного суду не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
03 вересня 2026 рокудо Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Молібог Ю. М., на постанову Сумського апеляційного суду від 11 серпня
2026 року.
Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати уточнену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи; документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
11 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 09 вересня 2026 року від ОСОБА_1 ,
в інтересах якого діє адвокатка Молібог Ю. М., надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучена уточнена касаційна скарга та копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, а також документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду
від 09 вересня 2026 року, усунуті.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України
(є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, які є застосовними при кваліфікації справи як малозначної.
19 червня 2024 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах», яким внесено зміни до ЦПК України, зокрема пункти 1, 2, 3 і 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 148 225,19 грн.
Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а», «б», «в» пункту 2
частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що ціна позову не перевищує поріг малозначності, але вирішення питання про те, зокрема чи дозволяє
стаття 136 КЗпП України Державному центру зайнятості звертатися з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу до особи, яка на момент звернення вже не є керівником і не перебуває у трудових відносинах. Відповідь на це питання безпосередньо формує правозастосовчу практику щодо великої кількості керівників регіональних органів у процесі реорганізацій державної служби зайнятості та інших мережевих структур. Саме тому касаційний перегляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Підстави для відмови у відкритті касаційного провадження або повернення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
У частині восьмій статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як підставу касаційного оскарження судового рішення заявник вказує:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах);
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Зарічного районного суду міста Суми цивільну справу
№ 591/12217/24 за позовом Державного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Роз`яснити учасникам справи їх право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв