ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
16 вересня 2026 року Справа №160/22970/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
31.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до якої позивач просить:
визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №160/2060/26 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 01 січня 2026 року;
зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, провести з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату належної ОСОБА_3 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 160/2060/26, та виплатити членам його сім`ї - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії;
звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору.
Ухвалою суду від 05.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без руху. Запропоновано позивачам протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду уточненої позовної заяви, з урахуванням висновків суду.
На виконання вимог вищевказаної ухвали 14.09.2026 від позивачів на офіційну адресу електронної пошти суду засобами електронного зв`язку надійшли письмові пояснення не засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
Частиною сьомою, восьмою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (діла КАС України) визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
У пункті 120 розділу VІ «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (зі змінами, внесеними рішеннями Вищої ради правосуддя від 25 січня 2022 року № 83/0/15-22, від 22 лютого 2022 року № 166/0/15-22, від 12 жовтня 2023 року № 977/0/15-23 і від 07 березня 2024 року № 700/0/15-24), визначено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС особи, крім осіб, які зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, можуть подавати до суду документи в електронній формі з використанням адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає особам, окрім осіб, які зобов`язані зареєструвати свої Електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, документи у справах на адресу електронної пошти, з якої до суду надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
Верховний Суд у справі № 755/1549/22 (постанова від 22 березня 2023 року) досліджував поняття електронного документу та електронного підпису.
Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина друга статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Отже, обов`язково заява, яка подається учасником справи до суду в паперовій формі, скріплюється власноручним підписом учасника справи (його представника), а заява, яка подається учасником справи до суду в електронній формі, скріплюється електронним підписом учасника справи (його представника).
Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис (пункт 15 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина шоста статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Відповідно до пункту 42 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» підтвердження електронного підпису чи печатки процес перевірки та підтвердження дійсності електронного підпису чи печатки.
Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2018 року № 992).
Перевіркою підписання письмових пояснень на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04 березня 2026 року встановлено, що письмові пояснення не відповідають вимогам статей 18, 44, 167 КАС України, Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Положенню про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, оскільки зазначений документ не скріплений електронним цифровим підписом уповноваженої особи, якою подано засобами електронного зв`язку цей документ, про що працівниками відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) складено акт від 05 березня 2026 року № 360/1735/25 «Про відсутність кваліфікованого електронного підпису».
Суд звертає увагу позивачів на те, що всі подані документи не в паперовій формі (надіслані на електронну адресу суду) мають бути засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
Наразі всі подані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка діє як законний представник ОСОБА_4 , документи не засвідчені кваліфікованим електронним підписом останніх та мають статус «Інформаційний».
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
При цьому, КАС України не містить норм про процесуальну аналогію.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) нагадала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Суд вважає за можливе на підставі частини шостої статті 7 КАС України застосувати до вказаних правовідносин за процесуальною аналогією положення статті 169 КАС України.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки подані до суду в електронній формі письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка діє як законний представник ОСОБА_4 , на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2026 не скріплені електронним підписом учасників справи, а отже, є непідписаними, вони не можуть бути прийняті до розгляду і підлягають поверненню особі, яка їх подала.
Таким чином, станом на 16.09.2026 в матеріалах справи відсутні докази усунення позивачами недоліків позовної заяви, що свідчить про те, що позивачі не виконали вимоги ухвали суду від 05.08.2026 про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначено адресу: АДРЕСА_1 , а також ІНН [номер приховано] та ІНН [номер приховано] відповідно, однак жодних доказів на підтвердження зазначених відомостей про позивачів (першої-третьої сторінки паспорту та сторінки з інформацією про зареєстроване місце проживання (якщо паспорт у формі книжечки) або лицьового та зворотнього боку паспорту (якщо паспорт у формі ID-картки) та довідки про зареєстроване місце проживання позивача, або довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи, що підтверджують факт декларування/реєстрації місця проживання (перебування) позивача за зазначеною адресою в позовній заяві, а також довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру) до матеріалів позовної заяви не додано.
Вимоги щодо надання зазначених документів не є суто формальними, оскільки позивачами вказані відомості місця реєстрації та РНОКПП в позовній заяві, однак зазначені відомості не підтвердженні письмовими доказами.
Крім того, у відповідності до частини п`ятої статті 246 КАС України в резолютивній частині рішення мають бути зазначені, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (пункт 4).
Для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачам необхідно надати належним чином засвідчені докази на підтвердження зареєстрованого та фактичного місця перебування позивача (паспорта громадянина України або довідки про реєстрацію місця проживання - паперовий додаток до ID-картки; або витяг з реєстру територіальної громади (отриманий через портал Дія або від органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг), довідку про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи (за наявності), а також довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру.
Відповідно до частин другої, шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
За наведених обставин та з метою дотримання прав і законних інтересів позивача в частині доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою від 05.08.2026 для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 160, 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Повернути ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка діє як законний представник ОСОБА_4 , письмові пояснення від 14.09.2026 подані на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2026 про залишення позовної заяви без руху.
Продовжити процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
Запропонувати позивачам протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду
- уточненої позовної заяви, з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 05.08.2026;
- належних доказів місця проживання (зареєстрованого, фактичного) чи перебування позивача, а саме: першої - третьої сторінки паспорту та сторінки з інформацією про зареєстроване місце проживання (якщо паспорт у формі книжечки), або лицьового та зворотнього боку паспорту (якщо паспорт у формі ID-картки), та довідки про зареєстроване місце проживання позивача, або витяг з реєстру територіальної громади (отриманий через портал Дія або від органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг), довідку про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи (за наявності);
- довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номеру.
У разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя К.Є. Петросян