ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 р. Справа № 524/6619/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Маханьков О.В., м. Кременчук, Полтавська область, у справі № 524/6619/26
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника - адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив скасувати постанову ЕНА №7183867 від 12 травня 2026 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.06.2026 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передано на розгляд Крюківському районному суду м. Кременчука за відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку фактичним місцем проживання позивача.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.07.2026 позовну заяву представника позивача адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.07.2026 позовну заяву представника позивача адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення визнано неподаною та повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.07.2026, через свого представника - адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.07.2026 у справі №524/6619/26 та направити справу до Крюківського районного суду м. Кременчука для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала від 20 липня 2026 року не відповідає вимогам частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд навів положення окремих пунктів частини п`ятої статті 160 КАС України, однак не зазначив, яких саме передбачених ними відомостей бракує у поданій позовній заяві. Так само суд не визначив, яку конкретну дію повинен вчинити позивач для усунення кожного з недоліків, що нібито перешкоджали відкриттю провадження. Попри таку невизначеність, представник позивача добросовісно та у встановлений строк виконав усі вимоги, які можливо було зрозуміти зі змісту ухвали. Заявою від 22 липня 2026 року суду додатково повідомлено відомості про наявність електронних кабінетів сторін, наявність у позивача оригіналів письмових доказів, а також додатково обґрунтовано, у чому полягає порушення прав позивача оскаржуваною постановою. Також зазначив, що зміст позовних вимог, обставини, якими вони обґрунтовуються, перелік доказів та інші передбачені частиною п`ятою статті 160 КАС України відомості й підтвердження вже містилися у позовній заяві, сформованій і поданій через підсистему «Електронний суд». Таким чином, усі вимоги, на які послався суд в ухвалі від 20 липня 2026 року, були виконані - частково вже при поданні позову, а в решті шляхом своєчасного подання заяви від 22 липня 2026 року.
Зауважив, що постановляючи ухвалу від 29 липня 2026 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не навів жодного конкретного недоліку, який після подання заяви від 22 липня 2026 року залишився неусунутим. Ухвала містить лише загальне твердження про те, що «недоліки, зазначені в ухвалі від 20.07.2026, позивачем не усунуті повністю», однак у ній не вказано, якої саме відомості або документа бракує та яку конкретну вимогу суду позивач не виконав.
Отже, на переконання скаржника, позовну заяву повернуто за відсутності встановленого та належним чином мотивованого факту невиконання позивачем конкретної вимоги суду. Такий підхід є проявом надмірного формалізму, створює штучну перешкоду в доступі до правосуддя та перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 20.07.2026 про залишення позовної заяви без руху.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з частиною 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вимоги до позовної заяви, а також перелік документів та інших матеріалів, що додаються до неї, визначені статтями 160, 161 КАС України.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.07.2026 позовну заяву представника позивача - адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції, зокрема, зазначено: "Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, встановлено наявність підстав для залишення позову без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Зокрема, частиною ч. 1 ст. 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування.
Згідно п.2 ч.5 ст. 160 КАС України в позові зазначається :
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Відповідно до п.п. 4, 5, 8, 9, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків позову".
Колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції не конкретизовано, які саме вимоги статей 160, 161 КАС України не дотримані позивачем при поданні позовної заяви. Зокрема, судом не визначено конкретних недоліків позовної заяви, які стали підставою для її залишення без руху, а також не зазначено способу їх усунення.
Натомість в ухвалі лише загально наведено положення статей 160, 161, 169 КАС України та зазначено про необхідність усунення недоліків позовної заяви без їх конкретизації. При цьому резолютивна частина ухвали містить виключно строк, наданий позивачу для усунення недоліків, без визначення того, які саме дії має вчинити позивач для їх усунення.
Отже, ухвала про залишення позовної заяви без руху не відповідає вимогам частини другої статті 169 КАС України, оскільки в ній не зазначено конкретних недоліків позовної заяви, способу їх усунення та, відповідно, не забезпечено позивачу можливості чітко визначити, які саме недоліки позовної заяви суд вважає такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі, та які конкретно процесуальні дії необхідно вчинити для їх усунення.
Водночас, незважаючи на відсутність в ухвалі суду конкретного переліку недоліків позовної заяви та способу їх усунення, представником позивача на виконання зазначеної ухвали було подано заяву про усунення недоліків, в якій додатково повідомлено відомості про наявність електронних кабінетів сторін, наявність у позивача оригіналів письмових доказів, а також додатково обґрунтовано у чому, на його думку, полягає порушення прав позивача оскаржуваною постановою.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 29.07.2026 недоліки, зазначені в ухвалі від 20.07.2026 позивачем не усунуті повністю, що, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, є підставою для повернення позовної заяви позивачеві.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції обмежився лише загальним посиланням на те, що "станом на 29.07.2026 недоліки, зазначені в ухвалі від 20.07.2026 позивачем не усунуті повністі". При цьому суд не зазначив, які саме недоліки підлягали усуненню, у який спосіб вони мали бути усунуті, які з них були усунуті позивачем шляхом подання заяви про усунення недоліків, а які, на думку суду, залишилися неусунутими.
Водночас, як зазначено вище, сама ухвала від 20.07.2026 про залишення позовної заяви без руху не містила конкретного переліку недоліків позовної заяви та способу їх усунення, а отже, не визначала для позивача чітких і зрозумілих процесуальних дій, які він мав вчинити для усунення встановлених судом недоліків.
За таких обставин повернення позовної заяви з мотивів невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, яка, у свою чергу, не містить конкретних недоліків позовної заяви та способу їх усунення, не може вважатися належним застосуванням положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Інше тлумачення призвело б до покладення на позивача негативних процесуальних наслідків за невиконання вимог, зміст яких судом попередньо чітко не визначено.
У рішенні у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 (заява № 23805/94, пункт 36) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26.07.2007, заява №35787/03, пункт 29). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява №3256-57). Водночас ЄСПЛ розмежовує формалізм та надмірний формалізм, визнаючи формалізм явищем позитивним та необхідним, оскільки такий забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм, як зазначає ЄСПЛ, заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) указала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, застосування судом правових норм й вчинення процесуальних дій (прийняття рішень), повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та мати на меті забезпечення ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів, з дотриманням гарантій доступу до правосуддя. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення до суду з позовом призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
За огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України є передчасним та необґрунтованим, а оскаржувана ухвала - такою, що постановлена без належного мотивування. У зв`язку з цим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до Крюківського районного суду м. Кременчука для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.07.2026 по справі № 524/6619/26 - скасувати.
Справу № 524/6619/26 направити до Крюківського районного суду м. Кременчука для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло